Зі швейцарської точки зору в зоні євро подешевшало все — навіть на 20%. В німецьких супермаркетах швейцарець може найбільше потішити себе у продуктовому відділі, біля косметики і побутової хімії. Ще кілька років тому успіх здобула кампанія місцевих роздрібних магазинів під гаслом: «Справжній швейцарець купує тільки у Швейцарії». Патріотична риторика ще діяла.
Нині у швейцарських супермаркетах чути хіба що луну у величезних приміщеннях у німецькому Кобленці на самому кордоні зі Швейцарією; німці чи не вперше в житті зляться на швейцарців за те, що ті позаймали місця на автостоянках.
Патріотизм став коштовним. Один зі швейцарських телеканалів зробив контрольні закупки по обидві боки кордону. Виявилося, що за продукти, які у Швейцарії коштували 300 франків, на німецькому кордоні треба витратити неповні 200 євро. Швейцарці, які мешкають у прикордонних містах, роками скуповуються у Німеччині, але останнє рішення центрального банку робить скуповування у Швейцарії звичайним мазохізмом.
Хітом серед найбільш ощадних швейцарців стали тепер закупівлі у німецьких мережах через Інтернет. Тому біля кордону швидко виникають точки відбору посилок, куди їх можна дешево переслати, бо вони ще в межах кордону Німеччини, а потім автомобілем перевезти через кордон. Багато швейцарців таким чином роблять закупівлю про запас і їдуть завантаженими під стелю автомобілями.
Проте найбільшими переможцями можуть почуватися Grenzganger — ті чужоземці, які зараз мешкають по другий бік кордону, але працюють і заробляють у Швейцарії. Таким життям живуть понад 150 тисяч французів, 80 тисяч італійців і 60 тисяч німців. Усього таких Grenzganger приблизно 300 тисяч.
Ейфорія раптово гасне, коли швейцарцям доводиться витрачати гроші у власній батьківщині. Уявімо собі «Цойгхаускеллер» — один із найпопулярніших ресторанів у Цюріху. Це місце відоме місцевою кухнею. Нині за традиційний шніцель із сиром і шинкою треба заплатити вартість, еквівалентну 900 гривень, тобто на якихось 120 гривень більше, ніж до звільнення франка. «Цойгхаускеллер» відомий і своїм пивом, яке вариться у місцевих пивоварнях. Однак за малий кухоль пива треба заплатити приблизно 200 гривень.
Невдале для швейцарців рішення їхнього центрального банку оголошено за тиждень до початку зимових канікул у багатьох європейських країнах. Протягом кількох днів ціна шестиденного лижного туру зросла з 312 до 347 євро. Багато родин відмовилися від катання на лижах. Йорг Шмідт, керівник швейцарського туристичного бюро, звернувся до своїх земляків у Твіттері: «Залишіться на канікули у Швейцарії!» Досі так робили 90% швейцарців, цього року ця кількість зменшилася до 50%.
Першими серед закордонних гостей на підвищення франка відреагували багаті росіяни і не приїхали у Швейцарські Альпи, тим більше що їхній рубль дістав сильно по плечах. До цього часу найбільше туристів приїжджали у Швейцарію з Німеччини, але і тут будуть значні втрати. Зимовий сезон став для швейцарського туризму дуже складним, бо швейцарські туристи провели його в Австрії, Італії або Франції, десятою дорогою оминаючи Швейцарію. Дійшло до того, що австрійська Туристична палата вела власну рекламну кампанію у Швейцарії.
Крім туризму, від дорогого франка найбільше втрачають швейцарські експортери. Вони тільки-но впорались із наслідками фінансової кризи і вийшли на пряму після того, як центральний банк постановив прив’язати курс франка до євро. Вже тоді кілька великих фірм, у тому числі відомий виробник зубної пасти Elmex, перенесли виробництво за кордон (у цьому випадку в Польщу). Тепер кілька наступних великих експортерів, яким в очі заглянув привид банкрутства, збираються втікати зі Швейцарії.
У новій ситуації також шукають свого місця найбільші швейцарські торговельні мережі Migro і Coop. Перша з них оголосила тільки про зниження цін. Як інформує її речник, «більшість наших товарів виробляється у Швейцарії, тому складно з дня на день знайти якесь добре рішення». Натомість Coop повідомила, що веде переговори про ціни з усіма постачальниками і знизила ціни на 20% на 200 найменувань товарів. В радіо з’явилася реклама нових знижок у швейцарських магазинах, щоб «не оплачувались поїздки за кордон». Одне з гасел звучить так: «Ціни, як у Німеччині».
Німці, які мешкають багато років у Цюріху, пам’ятають часи, коли ще німці з ФРН приїжджали і скуповувалися на швейцарській стороні. Коли у Німеччині були ще німецькі марки, шопінгові тури відбувалися точно у протилежний бік — згадують вони. Ті часи вже не повернуться, а якщо тренд зниження цін викликає скорочення зарплат, Швейцарія перестане бути раєм для працівників з Європейського Союзу.
Високі ціни товарів і послуг пояснювалися досі у Швейцарії високими коштами виробництва, тому тут так добре заробляють — пояснювали роботодавці і виробники. Але в реакції на звільнення франка Спілка швейцарських роботодавців почала вимагати зниження зарплати.
Парадоксально, але якщо цей план удасться, то Швейцарія перестане приваблювати іноземців. Експерти вважають, що ситуація в економіці може негативно вплинути на «імпорт» працівників з країн ЄС.
І тут з’являється проблема — з одного боку, швейцарці збираються обмежити наплив чужоземців у свою країну і уряд саме працює над відповідним законом. З іншого боку, може виявитися, вони вже не захочуть працювати у Швейцарії через відчутне зниження зарплат. А без них не обійдуться щонайменше кілька швейцарських секторів: банки, медицина чи хоча б будинки соціальної опіки.
На сьогодні фінансові проблеми переживає міжнародна фінансова галузь, яка цілими загонами з’явилася на Світовому економічному форумі у Давосі. Окремі представники менш заможних інституцій мусили просити позики у господарів форуму на оплату підвищених коштів перебування. Невідомо також, як підуть розмови на атомну тему між США та Іраном. Але з’являється впевненість, що вони будуть результативними, бо в Ірані криза, а франк дорогий.
Петро ПЕТРІВ