Росія, втиснута вже — до певної міри — у світову систему, «зірвалася з повідка» і почала творити власну систему за допомогою сили. Менш важливо, чи має вона якісь шанси на реалізацію заявленої мети, але, з точки зору Америки, Москва зруйнувала існуючий глобальний порядок.
У стратегічній доктрині, яку США розвивають від ХІХ ст., постійним положенням, успадкованим від британців, є недопустимість домінації в Євразії однієї держави. Чому? Об’єднана Євразія володіє сировинним, демографічним і економічним потенціалом, який перевищує американський і може становити загрозу існуванню США. Таким об’єднувачем був СРСР, а після його падіння — Китай. Звідси така увага до Серединної Держави з боку всіх вашингтонських адміністрацій і стратегічний поворот в Азію у виконанні президента Обами.
Нападаючи на Україну, Росія хоче показати, що може бути альтернативним об’єднувачем Євразії. Вашингтон мусив відповісти, бо такий рух становить потенційну загрозу для безпеки Сполучених Штатів. У цьому немає ніякої любові до України, Польщі, Литви, Туреччини, Румунії чи інших держав, а чистий геополітичний інтерес. І добре, бо це набагато сильніший фундамент для будівництва зв’язків зі США, ніж тільки визнання спільних цінностей, хоч і вони мають значення.
Америка відповіла адекватно до ситуації. З військової точки зору загроза не дуже велика, тому і сили, які НАТО перекидає в Польщу, Прибалтику і регіон Чорного моря, незначні. Росія створила конфлікт низької інтенсивності, взагалі робить вигляд, що це не війна.
Російська сторона не вживає у великих масштабах важкого озброєння, не атакує міста, а в Криму взагалі намагалась уникати сутичок, просто дезорганізуючи українські підрозділи.
Агресивна поведінка Росії потенційно дуже небезпечна для Америки: розміщуючи війська в Центральній Європі чи передаючи зброю Україні, Вашингтон діє виключно у власних інтересах. А нинішні інтереси Америки і центральноєвропейських держав відносно Росії збігаються. Від цього всі ці країни можуть тільки виграти, якщо використають нинішнє історичне вікно на зміцнення своїх країн.
Петро ПЕТРІВ