Від часу проголошення незалежності Нігерії 1960 року це місто залишається ареною регулярних кривавих мусульманськохристиянських зіткнень. Аби покласти їм край, у Нігерії двадцять п’ять разів до влади приходили військові. Однак встановлення воєнної диктатури, за якої Нігерія загалом жила майже чотири десятиліття, не допомогло сформувати політичну нігерійську націю. Передусім тому, що нігерійська армія також не позбавлена «вади» міжплемінної строкатості. Командні посади у збройних силах країни, зазвичай, займають вихідці з християнської громади, тоді як рядовий склад переважно мусульманський. Унаслідок цього останнім часом загони «Боко Хурам» дедалі більше нагадують регулярну армію. Майже половина південних провінцій Нігерії контролюється ісламістами. Там діють закони шаріату, і не може бути мови про проведення «федеральних виборів».
Опозиційний до президента Гудлака Джонатана «Конгрес усіх прогресистів» на чолі з колишнім військовим диктатором Нігерії Мухаммадом Бухарі звинувачує владу в нездатності завершити громадянську війну. Непевності додає падіння світових цін на нафту, внаслідок чого охорона головних нафтових родовищ країни стає ледь не дорожчою, ніж видобуток нафти. Регулярні викрадення західних інженерів, які обслуговують родовища нафти, бойовиками «Боко Хурам» уже фактично паралізували ритмічну роботу головної галузі нігерійської економіки.
Унаслідок цього федеральний уряд втратив значні фінансові ресурси, що негативно позначилося на успіхах нігерійської армії в протистоянні бойовикам. Зважаючи на це, не факт, що й нова дата проведення виборів не буде переглянута, адже поки що немає жодних надій на перемогу над ісламістами. У такому разі під сумнів буде поставлено й територіальну цілісність Нігерії.
Андрій МАРТИНОВ
