Україна і світ
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Середа Липень 06, 2022

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 06 Лютий 2015 13:02

«Новий Мюнхен» чи «нова Ялта»?

Rate this item
(0 votes)

За­кін­чен­ня по­точ­но­го тиж­ня по­зна­чи­ло­ся про­ве­ден­ням чер­го­вої Мюн­хен­ської кон­фе­рен­ції з проб­лем без­пе­ки. Не менш сим­во­ліч­но, що ця по­дія збіг­ла­ся з 70-річ­чям Крим­ської (Ял­тин­ської) кон­фе­рен­ції ан­ти­гіт­ле­рів­ської ко­алі­ції, на якій бу­ло ви­бу­до­ва­но об­ри­си гло­баль­ної сис­те­ми між­на­род­них від­но­син, кот­ра пе­ре­жи­ла «хо­лод­ну вій­ну» двох по­лю­сів си­ли — СРСР і США.

Фундаментом ялтинської системи міжнародних відносин був поділ Європи на «радянську» і «західні сфери впливу» з повним «суверенітетом» гегемона у своїй сфері впливу. Для Німеччини ціною такої стабільності була втрата національної єдності. Саме об’єднання 3 жовтня 1990 року Федеративної Республіки Німеччини та Німецької Демократичної Республіки фактично поховало ялтинську систему міжнародних відносин.
Відтоді на мюнхенських конференціях з питань безпеки її учасники намагаються удосконалити норми і принципи, на яких має вибудовуватися європейська і світова системи безпеки. У її основі лежить принцип колективної оборони, якого дотримується євроатлантична спільнота. Однак військова операція НАТО проти авторитарного сербського режиму Слободана Мілошевича в Косові 1999 року стала вододілом сучасної європейської історії. Визнання незалежності Косова більш як сотнею країн — членів ООН стало приводом для Росії створити з косовського винятку універсальний прецедент для перегляду кордонів у Європі.


У цьому сенсі варто згадати виступ у лютому 2007 року на Мюнхенській конференції з питань безпеки російського президента Володимира Путіна. Тоді він звинуватив Захід у намірі повзучої експансії з метою демонтажу Росії як потенційно самостійного полюсу сили у багатополюсній системі міжнародних відносин. У тому виступі Путін піддав сумніву добру волю західних демократій терпіти непрогнозованість російської «суверенної демократії». У серпні 2008 року російсько-грузинська війна започаткувала силовий етап російського курсу на перегляд кордонів пострадянських держав. У лютому 2014 року настала черга випробувати російську агресію Україні.
У тому ж році на Мюнхенській конференції з питань безпеки навіть не лунали прогнози щодо можливості масштабної російської агресії та неминучого запровадження санкцій проти Кремля, аби асиметричними засобами зупинити цю експансію. Натомість на нинішній Мюнхенській конференції українське питання стало ключовим на порядку денному. Причому позиції європейського і російського істеблішментів щодо причин, умов перебігу і можливих сценаріїв замирення конфлікту на Донбасі залишаються діаметральними. Європейські еліти вважають, що причини конфлікту — у російському силовому втручанні в процес європейського вибору України. Натомість росіяни представляють події з точки зору захисту «русского мира» від західної експансії.
Нинішня Мюнхенська конференція з питань безпеки відбувається під акомпанемент артилерійських дуелей на Донбасі, на тлі відмови Росії дотримуватися принципів Ради Європи, зриву переговорного «Мінського процесу» за посередництва Організації з безпеки і співробітництва в Європі. За цих обставин Мюнхенська конференція нагадує ще одну сумнозвісну історичну аналогію з конференцією 1938 року у Мюнхені, на якій західні демократії принесли Чехословаччину в жертву агресії Адольфа Гітлера. І ця аналогія виглядає найбільш провокаційно напередодні 70-річчя Перемоги над нацизмом.
Зрештою, у Мюнхені знову перерахували відомі сценарії врегулювання, пов’язані з міжнародними гарантіями нейтралітету України за австрійською моделлю. Але варто нагадати, що позаблоковий статус України, так само, як і Будапештський меморандум 1994 року про умови вивезення з української території радянської ядерної зброї під гарантії її безпеки, були порушені кримським референдумом у березні 2014 року. Наразі Росія наполягає на «федералізації» України, фактичному визнанні анексії Криму, гарантій від вступу України в НАТО. Ці пропозиції виглядають, як продовження агресії «дипломатичними засобами», зокрема через силове примушення України до «миру» на російських умовах.
Звичайно, навіть така представницька конференція, як Мюнхенська, не може дарувати диво швидкого врегулювання на Донбасі. Дипломатичні маневри тривають одночасно з бойовими діями на фронті, адже війна є продовженням політики силовими засобами.
Водночас деякі німецькі експерти починають просувати ідею доповнення «Мінського переговорного процесу», який так само, як і «Нормандський формат», починає себе вичерпувати, «Женевським форматом» за участю України, Росії, США та Євросоюзу. Але Росія продовжує намагання розсварити Євросоюз і США, тому протиставляє «Нормандський формат» — «Женевському формату».
Не можна виключати того, що продовження терміну дії торговельно-економічних санкцій, стрімкого падіння світових цін на нафту, девальвація рубля зроблять російську позицію більш схильною до реалістичних компромісів.

Андрій Мартинов

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».