Наприкінці січня на зустрічі міністрів закордонних справ країн — членів Євросоюзу Угорщина солідаризувалася з Грецією в наполяганні віддати перевагу переговорам з Кремлем, а не санкціям. Оскільки Угорщина не входить до зони євро, Будапешт намагається виконувати роль мосту між «контрабандистами» Євросоюзу, які в обхід офіційним санкціям торгують з Росією через Білорусь, яка входить до Євразійського митного союзу. Більше того, вже анонсований на середину лютого візит до Будапешта російського президента Володимира Путіна, який залишається у своєрідному «карантині» в інших європейських столицях.
Тому бундесканцлер Ангела Меркель намагалася максимально дипломатично закликати угорського колегу Віктора Орбана до дотримання спільного курсу Євросоюзу щодо Кремля. Німеччина залишається найбільшим торговельним та інвестиційним партнером Угорщини, тому до її думки в Будапешті мусять дослуховуватися. Тим паче, що останнім часом угорська лівоцентристська опозиція, яка вісім років тому вщент програла центристам Віктора Орбана, намагається осідлати настрої соціального протесту.
Зокрема, угорський уряд під їхнім тиском був вимушений відмовитися від проекту запровадження додаткових податків на користувачів Інтернету, який намагалися реалізувати під приводом розширення бази оподаткування заради подолання фінансової кризи. Зазначена аргументація використовується урядом Віктора Орбана для обґрунтування збереження максимально тісних торговельно-економічних відносин із Росією, попри дію економічних санкцій з боку інших держав Євросоюзу. Цікаво, що Угорщина демонструє своєрідну багатовекторність у Східній Європі, намагаючись надавати гуманітарну допомогу мешканцям Донбасу та водночас вимагаючи від Києва автономії для угорців Закарпаття.
Зрозуміло, що неофіційна частина переговорів між Меркель та Орбаном не стала предметом оприлюднення, але найближчим часом стане зрозуміло, наскільки Угорщина готова бути дисциплінованим членом Євросоюзу.
Андрій МАРТИНОВ