Духовність
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
П'ятниця Серпень 07, 2020

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 27 Грудень 2019 12:01

«І слово сталося тілом, і перебувало між нами...» Христос – шлях до спасіння

Rate this item
(0 votes)

7 СІЧНЯ — ПРАВОСЛАВНІ СХІДНОГО ОБРЯДУ СВЯТКУЮТЬ РІЗДВО ХРИСТОВЕ

Більшість християн різних конфесій, серед яких багато також і православних, вже відзначили Різдво Христове 25 грудня. Але деякі церкви східного обряду за старою традицією (а традиції, як відомо, дуже стійкі) відзначають це свято 7 січня. Насправді 7 січня — це 25 грудня, але не за сучасним григоріанським календарем, а за старим — юліанським.

Різниця в календарях пов’язана з астрономічними поправками, що накопичилися за тисячоліття і були внесені в календар. Однак є сподівання, що все ж таки прийде час, коли все людство, всі віруючі — і католики, і православні, і протестанти відзначатимуть Різдво Христове одночасно — в братній любові і в дусі єдності.

Але, врешті-решт, точна дата не принципово важлива, адже ми святкуємо не день, а подію, яка змінила хід історії цивілізації.
Історично час народження Месії був невипадковим. Христос з’явився на землі, як свідчить Біблія, «коли прийшла повнота часу» — світ був готовий до сприйняття нових ідей співвідношення справедливості і милосердя. До того ж перед народженням Ісуса Христа відбувалося загальне очікування Його приходу.
Іудеї чекали пришестя Месії на підставі багатьох пророцтв. Слово Боже через книги Старого Заповіту (Тору і послання пророків) було передане людям як послання Самого Творця. У народженні Спасителя як Боголюдини здійснився принцип земного втілення Слова — неподільного єднання небесного і земного, ідеального і реального.
«І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця», — говорить Євангеліє від Іоанна.
У ті часи Іудея підпала під панування потужної і заможної Римської імперії. Люди відійшли від Бога, стали вклонятися земним благам, багатству, мирській славі. Розпутство, аморальні вчинки, жорстокість стали невід’ємними атрибутами часу.
Але, з іншого боку, величезна Римська імперія, яка будувала дороги і поширювалася майже на всю Європу, частини Азії і Африки, надавала прекрасну можливість для розповсюдження Благої звістки «аж до краю Землі». Тож народився Спаситель саме у визначений Всевишнім час.
Найбільш детально події Різдва Христового описані двома євангелістами — апостолами Матвієм і Лукою.
За текстами Святого Письма Пресвята Діва Марія, якій сповістив архангел Гавриїл про те, що вона обрана стати Матір’ю Месії, вирушила на побачення з Єлизаветою, своєю сестрою, бувши тільки зарученою нареченою Йосипа.
Після благовістя ангела і непорочного зачаття на той момент пройшло вже майже три місяці. Йосип не був посвячений у цю таємницю і тому, побачивши її вагітною, міг подумати про невірність нареченої.
За законом Мойсея він міг всенародно викрити її і піддати суворій карі. Але по доброті своєї душі не хотів вдаватися до цього. Після довгих вагань він вирішив відпустити свою наречену таємно, не роблячи ніякого розголосу, вручивши їй листа про розлучення.
Але з’явився йому уві сні ангел і оголосив, що заручена з ним наречена народить від Духа Святого, і народженого нею Сина він назве Ісусом, що означає Спаситель, оскільки Він врятує людей від їхніх гріхів.
Йосип прийняв Марію як дружину, але «не знав її», тобто жив із нею як брат із сестрою або, судячи з величезної різниці в літах, скоріше як батько з донькою.
Вийшов у ті часи наказ царя Августа зробити перепис. І всі жителі йшли записатися, кожен у місто своє. Як сказано: «Пішов теж і Йосип із Галілеї, з міста Назарета, до Іудеї, до міста Давидового, щоб йому записатись із Марією, із ним зарученою, що була вагітна.
І сталося так, як вони були там, що настав їй час народити. І народила вона свого первістка Сина, і Його сповила, і до ясел поклала Його, — бо в заїзді місця не стало для них...
А в тій стороні були пастухи, які пильнували на полі, і нічної пори вартували отару свою. Аж ось ангел Господній з’явивсь коло них, і слава Господня осяяла їх. І вони перестрашилися страхом великим...
Та ангел промовив до них: «Не лякайтеся, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім. Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь.
А ось вам ознака: Дитину сповиту ви знайдете, що в яслах лежатиме». І ось раптом з’явилася з ангелом сила велика Небесного війська, що Бога хвалили й казали: «Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля!»
Коли ангели відійшли від них на небо, пастухи почали говорити один одному: «Ходімо до Віфлеєма й побачимо, що сталося там, про що сповістив нас Господь».
І пішли, поспішаючи, і знайшли там Марію та Йосипа, та Дитинку, що в яслах лежала. А побачивши, розповіли про все те, що про Цю Дитину було їм сповіщено.
І всі, хто почув, дивувалися тому, що їм пастухи говорили... А Марія оці всі слова зберігала, розважуючи у серці своїм. Пастухи ж повернулися, прославляючи й хвалячи Бога за все, що почули й побачили так, як їм було сказано...»
Для чого ж на землю прийшов Христос? Його місія була в тому, щоб взяти на себе гріхи людства і показати шлях до спасіння Своїм особистим прикладом, Своїм особистим життям — зрозумілим кожній людині.
«Я є шлях...» — написано в Євангелії від Іоанна. Цікаво, що в грецькому оригіналі слово «шлях» звучить як «методос». Тобто для спасіння мало тільки вірити в існування Ісуса Христа, але й виконувати те, у що віриш.
Справжня віра повинна бути дієвою. Слід чинити так, як чинив би в наших обставинах Сам Ісус Христос. Він — приклад. А наші благі дії повинні виходити з нашого відродженого серця. Тож у духовному сенсі Спаситель повинен народитися в наших серцях — спасти наші душу і серце, щоб ми в ідеалі стали подібними до свого Вчителя.
Недаремно святі отці й подвижники стверджували: «Навіть якби Христос тисячу разів народився у Віфлеємі, але не народився у твоїй душі, Він для тебе втрачений». Тому напередодні свята Різдва Христового віруюча людина повинна підготуватись — очистити себе постом, молитвою і покаянням.
Слід навчитися зіставляти себе з Господом, пам’ятаючи, що головним завданням тут є побудова власного життя як здійснення Його божественного задуму. Необхідно прагнути святості — відділення від гріховності й бруду зіпсованого світу.
За традицією свято Різдва Христового зустрічають у родині або в колі духовно близьких друзів. Також важливо привітати родичів, сусідів, колег по роботі і просто незнайомих людей, бо ця подія по-особливому єднає, приносить радість спілкування. І це дуже важливо, бо сьогодні в сучасному житті люди часто-густо мало спілкуються, замикаються у своїх проблемах.
У цей святковий день кожному християнину належить прийти до храму, помолитися, подякувати Богові за Його благодіяння і попросити прощення за свої гріхи. А потім — великою родиною зібратися за спільним святковим столом у Святвечір і день Різдва.
Якщо в стосунках із ким-небудь є якісь непорозуміння, свято Різдва Христового — гарний привід помиритись і простити один одному. Адже й Сам Христос простив нам гріхи наші і попередив, що без прощення немає спасіння.
З Різдвом Христовим, любі брати і сестри!

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».