— Гайморит — окремий випадок синуситу, при якому запальний процес зачіпає верхнєщелепну (гайморову) пазуху носа. Розвиток цього захворювання спостерігається як у дорослих, так і у дітей, і зазвичай пов’язаний із настанням холодів.
Основна причина гаймориту — потрапляння й активний розвиток у гайморовій пазусі неспецифічних мікроорганізмів (стафілококів, стрептококів) і вірусів, що потрапляють у порожнину синуса з носа.
Цей процес найчастіше є ускладненням перенесених респіраторних і вірусних захворювань. Нерідко у причинах розвитку патології присутній алергічний компонент, що сприяє запаленню гайморової пазухи. Одонтогенний гайморит може розвинутись у результаті патологічних процесів у зубах, яснах і оточуючих тканинах — мова про карієс і періодонтит.
— Які види і симптоми захворювання?
— Гостра форма простого катарального гаймориту проявляється: сильним (одностороннім або двостороннім) закладенням носа, посилюється у лежачому положенні; неприємними відчуттями тяжкості, розпиранням у ділянці пазухи; слизисто-серозним виділеннями з носа (через 2—3 дні після розвитку захворювання). Також характерні стискаючі головні болі, підвищення температури із загальною млявістю і розбитістю як прояв інтоксикації.
Гнійний гайморит перебігає з аналогічними, але більш вираженими скаргами. Характерні ознаки гнійного характеру хвороби — жовто-зелені в’язкі виділення з неприємним запахом. Особливо важко перебігає гнійний гайморит у дитини. Часом болі можуть віддавати в зуби, горло, мати пульсуючий, гострий характер.
Алергічний гайморит найчастіше розвивається у період цвітіння, при потраплянні алергенного пилку у дихальні шляхи, при впливі хімічних і побутових подразників. Особливість цієї форми — швидкий розвиток, сильний набряк із появою на шкірі висипу, ознак кон’юнктивіту (почервоніння очей і сльозотеча), втратою нюху.
При будь-якій формі зустрічається односторонній і двосторонній гайморит.
Хронічна форма характеризується періодичними загостреннями хвороби, що перебігає тривалий час, але без високої температури і вираженої інтоксикації.
— Як же лікувати гайморит? Чи можлива консервативна терапія?
— Починати лікування слід тільки після звернення до лікаря-отоларинголога. Самолікування може бути марним, а у гіршому випадку — завдасть шкоди. Особливу проблему становить лікування гаймориту при вагітності.
При бактеріальних формах гаймориту на тлі відсутності протипоказань основна терапія базується на прийомі антибіотиків. При цьому суворо дотримуються таких правил. Необхідне визначення чутливості флори до ліків. Поки проводиться лабораторне визначення, пацієнту призначають антибіотик широкого спектра дії. Потрібно застосовувати максимальну дозу антибіотика у суворо встановлений час, без перерв.
Після визначення чутливості за відсутності ефекту від препарату протягом 3–4 діб антибіотик змінюють.
При тривалому прийомі необхідне додаткове призначення протигрибкових препаратів, щоб уникнути грибкових ускладнень.
Особливу обережність при призначенні антибіотикотерапії слід дотримуватися при лікуванні гаймориту у дітей.
— А як лікувати гайморит небактериального типу і чим доповнювати антибіотикотерапію при бактеріальній формі?
— При вираженій температурній і больовій реакції застосовують протизапальні препарати з болезаспокійливим ефектом і жарознижуючими властивостями.
Полегшення носового дихання досягається у перші 5–7 днів застосуванням судинозвужувальних крапель. Більш тривалий прийом протипоказаний через можливий розвиток ускладнень.
Форми алергічного гаймориту вимагають підбору антигістамінного засобу. При важких формах хвороби лікування доповнюється призначенням кортикостероїдів.
— Наскільки ефективним може бути лікування гаймориту фізіотерапевтичними методами?
— Фізіотерапія застосовується для усунення наслідків перенесеної гострої форми і для лікування хронічного гаймориту.
За показаннями використовують: вплив на вогнище хвороби високочастотним електромагнітним полем (УВЧ); інфрачервоне випромінювання лампи «Солюкс»; діадинамотерапію (ДДТ) — імпульсний вплив із частотою струму 50–100 Гц; лазеротерапію; введення ліків у пазуху під тиском з одночасним відсмоктуванням вмісту («зозуля») за допомогою спеціально розроблених катетерів.
Консервативне лікування не завжди дає потрібний результат. Коли стає зрозумілим, що лікування гаймориту без проколу не уникнути, лікар пропонує більш радикальні методи впливу.
— Як же проводиться хірургічне лікування гаймориту?
— Показанням до цього виду лікування захворювання є відсутність результатів медикаментозних заходів, а також запущені, неліковані випадки. Найчастішим мікрохірургічним втручанням є прокол при гаймориті, при якому спеціальну голку вводять всередину пазухи під місцевим знеболенням. Потім порожнина промивається, за необхідності у неї вводять лікарські речовини. Ця хірургічна процедура може повторюватися необхідну кількість разів.
— Чи можна говорити про профілактику гаймориту?
— Убезпечити свій організм від гаймориту допоможуть такі заходи профілактики: зміцнення імунітету; прийом вітамінів і мінералів; підтримання здорового способу життя; правильне харчування; заняття спортом (зарядкою); прогулянки на свіжому повітрі (особливо у хвойних лісах і парках); уникнення переохолодження; спеціальна дихальна гімнастика, що допомагає нормалізувати дихання через ніс.
Якщо людина вже помітила перші симптоми, то запобігти розвитку хвороби допоможуть промивання носа, масаж і ліки для початкового етапу. Якщо спостерігається алергія, то слід відвідати лікаря щодо можливого прийому препаратів для профілактики. Викривлену носову перегородку, яка часто призводить до гаймориту, краще виправити хірургічним шляхом, щоб не провокувати розвиток хвороби.