Як оповідає Євангеліє, на сороковий день після народження Ісуса Христа і по виконанні днів законного очищення Марія разом із Йосипом прийшли з Віфлеєма в Єрусалимський храм, принісши сорокаденне немовля Ісуса.
За законом Мойсея батьки повинні були приносити до храму для посвячення Богу своїх первістків (тобто перших синів) на сороковий день після народження. При цьому слід було в подяку Богу принести жертву.
На виконання цього закону Марія з Йосипом і принесли немовля Ісуса в храм Єрусалимський, а для жертви принесли двоє голубенят.
Однак, як і багато православних свят, Стрітення в Україні тісно переплітається з язичницькими народними традиціями предків, які до християнства не мають ніякого відношення.
Ще задовго до приходу на Русь християнства за народними язичницькими традиціями Стрітення святкувалось і продовжує святкуватися по сей день як день зустрічі зими з весною. Старослов’янською мовою слово «стрітення» означає «зустріч». У цей час починали слабшати морози і в повітрі відчувалося наближення весни.
На Стрітення наші давні предки поклонялися Сонцю: жерці Сонця здійснювали обряди зустрічі й вітання світила, закликали тепло. А коли Сонце було в зеніті, спалювали ляльку, зроблену із соломи, — так звану Ерзовку.
Лялька ця уособлювала собою дух Вогню і бога Любові. Її прикрашали дарами і підношеннями — квітами, красивими стрічками, святковими строями, і люди зверталися до неї з проханнями про благополуччя і процвітання. Вважалося, що своїм горінням Ерзовка знищує холод, приносить тепле літо і хороший урожай.
Поки ляльку носили на жердині, закохані зверталися до неї за допомогою в любові та з проханнями про щастя в домі. Люди в цей день просили богів послати багатий урожай і хорошу погоду.
І ще багатобагато різних обрядів протягом минулих століть проводилися в це свято. Наприклад, щоб допомогти весні, селяни влаштовували обрядові кулачні бої. У день Стрітення учасники для боїв вбирались у весняний одяг (каптани) і в зимовий — шуби, виходили на вулицю і билися на кулаках.
Якщо перемагали ті, хто був одягнений у шуби, то говорили про довгу зиму. А якщо перемога була за тими, хто в жупанах, то раділи, адже весна подолала зиму. І бути їй сонячною і ранньою!
Приписуючи Стрітенню значення календарного кордону, селяни поєднували з цим днем багато хліборобських прикмет: «На день Стрітення сніжок — весною дожжок», — говорили вони, гадаючи про майбутні дощі. Крапель у цей день віщувала урожай пшениці.
Якщо на Стрітення день тихий і красний, то влітку будуть хороші льони і не тільки. По погоді цього дня судили також про врожай трав, для чого кидали поперек дороги палицю і спостерігали: якщо сніг замете її, то і корм для худоби «підмете», тобто буде поганий урожай трав.
Люди вірили, що вітер на Стрітення здуває з дерев усю нечисту силу, і чим сильніший у цей день вітер, тим кращим буде врожай фруктів. У багатьох селах навіть у наш час зберігся звичай допомагати природі в цій важливій справі — трясти дерева в садах руками.
На Стрітення селянки намагалися вівсом нагодувати домашніх курей, щоб несучки добре неслися не тільки влітку, а й восени. І за народним повір’ям у цей день яєць не варили і не били, молоко з двору не виносили, щоб уникнути недороду у тварин і птахів.