Мовляв, усе це зроблено з урахуванням змін у соціально-демографічні характеристики домогосподарств України, фактичної структури споживання, встановлених за висновками зацікавлених центральних органів виконавчої влади та соціальних партнерів.
Набори харчування, непродовольчих товарів і послуг пройшли науково-громадську експертизу за участю Міністерства соціальної політики, Міністерства фінансів, Міністерства охорони здоров’я, Міністерства економічного розвитку і торгівлі, профспілок і роботодавців.
Однак про все по порядку. Почнемо з набору продуктів для працездатного населення на одну людину на рік. Для неї передбачено: хліб житній — 39 кг; хліб пшеничний — 62 кг; макаронні вироби — 4 кг; борошно пшеничне — 9,4 кг; крупи: рисова — 2,5 кг, пшоняна — 1 кг, гречана — 2 кг, вівсяна — 1,1 кг, інші (ячна, перлова) — 0,5 кг, бобові — 1,9 кг, картопля — 95 кг; овочі (у тому числі солені, квашені): капуста — 28 кг, помідори, огірки — 25 кг, морква — 9 кг, буряки — 9 кг, цибуля — 9,1 кг, часник — 0,9 кг, інші сезонні овочі (кабачки, гарбузи) — 13 кг, баштанні (кавуни, дині) — 16 кг; фрукти та ягоди: фрукти, ягоди свіжі — 60 кг, сухофрукти — 4 кг, цукор — 24 кг; кондитерські вироби — 13 кг; олія — 7,1 кг; маргарин — 2 кг; м’ясо, м’ясні продукти: яловичина — 16 кг, свинина — 8 кг, субпродукти — 4 кг, птиця — 14 кг, сало — 2 кг, ковбасні вироби — 9 кг; риба, морепродукти: риба свіжа, свіжоморожена — 7 кг, оселедці — 4 кг, рибні продукти — 2 кг.
Також до норми входить молоко, молокопродукти: молоко — 60 кг, кисломолочні напої (кефір, ряжанка) — 60 кг, масло вершкове — 5 кг, сир твердий — 3,5 кг, сир м’який — 10 кг, сметана — 5 кг; яйця — 220 штук; чай — 0,4 кг; кава в зернах мелена — 0,5 кг; сіль — 3 кг, спеції (лавровий лист) — 0,3 кг.
Спробуємо самі переконатися, наскільки кількісно і якісно зріс споживчий кошик, порівнявши досі чинний і новий. Почнемо з уже перелічених товарів для працюючого населення, Справді, з 14 до 16 кг збільшили кількість яловичини, з 12 до 14 — м’яса птиці. Але чи цих продуктів стало більше, якщо зі списку зникли баранина та кролятина (по 2 кг). Щоправда, можна втішитися, що спожити все це можна з часником (900 г на рік додали до списку).
Щодо кондитерських виробів, то їх дорослим людям належить на рік 13 кг, або по 1 кг на місяць. Дітям від 6 до 18 років норма смаколиків — 6 кг на рік, або 0,5 на місяць. Може, й малувато, однак за нинішньої якості кондитерських виробів жалкувати навряд чи варто.
Зате є у новому споживчому кошику кава та чай для працездатного населення. Але лише по 500 та 400 г на рік відповідно (це приблизно по 1 г на день).
Пенсіонерам теж передбачили каву, але зернову і злакову: по 60 і 70 г на рік, чай (400 г), какао (300 г) і навіть цикорій (70 г). До смаколиків для непрацездатних громадян, мабуть, потрапили й оселедці: їх передбачено 700 г на рік.
Гардероб українців поліпшили, починаючи від спіднього і до верхнього одягу. Приміром, для чоловіків передбачено: 1 труси на 3 місяці (раніше — майже на 5 місяців). Плавки тепер можна міняти раз на чотири, а не на десять років. Шкарпеток — 10 пар на рік, а не 7, краватку — на 5, а не на 10 років, лез для гоління передбачено 24 на рік. Деякі норми не змінили. Так, костюм, як і раніше, треба носити 5 років, джинси, джемпер, спортивний костюм — по 3 роки.
Осучаснили й жінок. Верхній теплий одяг, а це куртка на синтепоні — 1 на 5 років замість 8, пенсіонеркам — на 8 років замість 10. Про пальто чи шубу не йдеться. Зате для працездатних жінок передбачено 1 брюки на 4 роки (пенсіонеркам такий одяг не належить досі, як і за нормами 2000 року), блузи — 3 на 4 роки та 2 на 6 відповідно, спідниці — 1 на 4 та 1 на 6 років.
Трусів тепер належить мати 6 штук на рік замість 5 штук на 2 роки (пенсіонеркам — на 2 роки). Бюстгальтерів працюючим жінкам можна придбати 2 на рік (замість 2 на 2 роки), пенсіонеркам — 2 на 4 роки.
Дітям віком від 6 до 18 років можна придбати 1 зимову і 1 демісезонну куртки на три роки. 1 спідничку на 3 роки, 1 сукню на 2 роки. 1 брюки або джинси на 2 роки, 1 купальник на 5 років. Із взуттям тепер відбулися зміни на краще: по одній парі зимового, демісезонного і літнього взуття можна міняти раз на рік, а не на два роки, як було раніше.
Зате з немовлятами складніше: памперси для них не передбачено, та й в одну піжаму пропонують вдягати дітей протягом двох років, не враховуючи, що вони досить швидко ростуть. Дітям до шести років належить по 2 сукні чи сорочки на рік, чоботи, черевики, туфлі — по 1 парі на рік.
З господарчими товарами також сутужно. У мінімальному наборі товарів побутового та господарського призначення: тарілок, ложок і виделок поменшало (по 2 замість 6 відповідно на 3 і 10 років). Стілець та ліжко мають служити відповідно 15 та 25 років. Електропобутова техніка, як і раніше, розрахована на 10–15 років, тобто щонайменше у 5 разів довше, ніж гарантія виробників.
Мінімальний набір предметів першої потреби, санітарії та ліків від мила туалетного (14 брусочків на рік), синтетичних миючих засобів (8 пачок по 500 г), зубної пасти (по 75 г 6 тюбиків) — до предметів санітарії та ліків, яких у переліку аж 25 (від бинта і вати — до валеріани, анальгіну, очних крапель, йоду).
Судити, наскільки цей список вичерпний, характеризувати його кількісні та якісні показники досить складно, адже хвороби у людей такі різні, як і стан їхнього здоров’я.
Транспортні послуги в споживчій корзині виглядають так: на рік 147 поїздок для дітей до 18 років і 524 — для дорослих, але лише в міському транспорті. Міжміським перевезенням там місця немає. Тобто українців позбавлено можливості не лише подорожувати, а й їздити у невідкладних справах. Про те, щоб літати, годі й загадувати.
Досить істотних змін зазнав параграф, який стосується комунальних послуг. Норми споживання газу, води і світла скоротили до соціальних норм. Хто не вкладається, приміром, у ліміт використання струму, якщо в домі електроплита або ж теплоносій низької температури і доводиться включати обігрівач, то це вже його справа.
Досить скромною залишається культурна програма. Передбачено лише 6 книг, 6 культурних заходів на рік. 52 газети (екземпляри) на рік на родину, 25 хвилин розмов по стаціонарному телефону і 1 паперовий лист. Витрат на Інтернет чи мобільний зв’язок немає, хоча влада постійно закликає платити дистанційно за комуналку. До того ж «Ощадбанк» з 1 грудня вводить комісію за розрахунок через касу.
Словом, у новому споживчому кошику є все: і розумні, і смішні, і незрозумілі норми. Не секрет, що все упирається в гроші, а їх катастрофічно бракує. За підрахунками експертів, мінімальна вартість споживчого кошика нині має становити 7 тис. грн, тобто вдвічі більше від запропонованого. Не вселяє оптимізму й той факт, що найімовірніше ревізувати встановлені норми щонайменше до 2021 року ніхто не буде, оскільки законодавчі підстави для перегляду відсутні.
А можливо, й ні, адже Мінсоцполітики щомісяця визначає рівень фактичного прожиткового мінімуму для українців (тобто скільки насправді громадяни витрачають, щоб не лише не померти з голоду, а й мати змогу утримувати свої родини).
Ці дані не засекречені і якщо порівняти їх з офіційно затвердженим прожитковим мінімумом, то різниця у три рази. Приміром, у серпні 2016 року ця цифра дорівнювала 3115 грн, тоді як офіційно затверджена — 1390 грн. З огляду на те, що мінімальна зарплата — 1450 грн, це навіть менше 50% фактичного мінімуму, який потрібен для виживання.
Порівнюючи ці цифри, мимоволі постає запитання: а які споживчі кошики у громадян Європейського Союзу? І хочеться це знати зовсім не для того, щоб порівнювати (ми ж не в ЄС і не скоро туди потрапимо).
Інтерес в іншому: подивившись на електронні декларації високих чиновників, зважити, як би українці могли жити сьогодні, якби економіка працювала не на офшори, вілли, літаки, яхти, дорогоцінності та тонни готівки під матрацами, а на примноження національного доходу, на створення нових робочих місць, на розбудову інфраструктури потенційно перспективної транзитної держави.
Мабуть, тоді б тих 6, чи то пак уже 9 мільйонів сімей, які нині протягують руки до держави за субсидіями, не відчували б себе ошуканими. Бо й справді, невже всі вони такі дурні, що, напружуючи всі сили, не можуть звести кінці з кінцями?
Річ в іншому: створено такі умови, за яких найактивніше працездатне населення емігрує, а з тих 10 мільйонів українців, які працевлаштовані офіційно на батьківщині, 45% отримують саме мінімальну зарплату. Тож за межею бідності опинилося понад 60% громадян. І це не вигадка, а офіційні дані ООН.
P. S. Поняття споживчого кошика існує у багатьох країнах світу. Ціна і національні особливості його в кожній країні свої: споживчий кошик американця налічує 350 продуктів і послуг, француза — 507, англійця — 350, німця — 475. Український споживчий кошик нещодавно був розширений до 297 (було 260) найменувань продуктів.
У цивілізованому світі до необхідного включають те, що у нас би назвали витребеньками. Скажімо, французам у цей набір входить оплата таксі, сухий корм для домашніх улюбленців, рідке мило, послуги перукаря та засоби для волосся й ще низка дрібничок.
Американці до розрахунку споживчого кошика підходять глобальніше: враховують не мінімальну, а ринкову вартість продуктів, послуг і товарів, включивши освіту, медичну допомогу, оплату комунальних послуг, Інтернету, мобільного зв’язку та багато іншого. Розрахунки роблять виходячи із середньостатистичної американської сім’ї — подружжя і двох дітей, по відсотках розписуючи, скільки передбачено на товари, послуги чи їжу.
Лариса ДАЦЮК