Після дванадцяти років роботи у Тифліському ботанічному саду в 1914 році Олександр Васильович був запрошений до Києва, де займає посади професора кафедри морфології та систематики рослин Університету св. Володимира, Київських вищих жіночих курсів та директора Київського ботанічного саду.
З 1920-х років готував численні обґрунтування та проекти створення Ботанічного інституту в УАН, в якому з 1931 року, з моменту його утворення як Iнституту, був його першим директором, а також автором проекту створення Ботанічного саду АН УРСР.
Розвиток Ботанічного інституту, а також активна громадська та науково-організаційна робота в Академії наук забирають усе більше часу в Олександра Васильовича, і він із 1930 року залишає педагогічну роботу.
До наукових досягнень автора, що були справедливо високо визнані прийдешніми поколіннями, є створення першого ботанічного районування України, а також підготовка видання «Флора УРСР».
У 1923–1924 роках Олександр Васильович здійснив другу свою мрію — заснував постійний ботанічний друкований орган — «Вісник Київського ботанічного саду», який зробив вагомий внесок у популяризацію ботанічної науки та координацію подальших бота
Протягом десятьох років (за життя О. В. Фоміна) було випущено 17 випусків «Вісника» і широко поставлено обмін виданнями, що значно поповнило бібліотеки Ботанічного саду, а згодом й Інституту.
Олександр Васильович разом із науковою здійснював і педагогічну роботу. У Київському університеті учений читав загальну ботаніку, систематику і географію рослин.
О. В. Фомін до останніх днів свого життя віддавав багато сил справі виховання молодих ботаніків, керував їх навчанням, допомагав їм набувати нових знань і по-батьківськи піклувався про них.
Утім, безжальна хвороба здолала видатного ученого у розквіті таланту і після тривалого нездужання він помер 16 жовтня 1935 року і похований на Лук’янівському кладовищі у Києві.
Уже багато років минуло з того часу, однак вдячна пам’ять про Олександра Васильовича Фоміна живе серед наших краян.

Підготував Ярослав ШЛАПАК,
Укрінформ