У січні 1918 року Мельник став одним з організаторів куреня Січових стрільців і був призначений начальником штабу куреня, а в березні, після сформування полку Січових стрільців, начальником штабу полку.
Після падіння Української Центральної Ради перебував у Києві та Білій Церкві. У листопаді 1918 року Мельник, очолюючи штаб Окремого загону Січових стрільців, розробив план і брав участь у Мотовилівському бою. 19 грудня Мельнику було присвоєно військове звання отаман Армії Української Народної Республіки.
Під час повстання проти влади гетьмана Павла Скоропадського Мельник стає заступником командира Осадного корпусу, а з січня 1919 року — виконуючий обов’язки командира корпусу. В березні-червні 1919-го — начальник штабу Дієвої Армії, у липні-серпні — помічник команданта групи Січових стрільців. У кінці 1919 року був інтернований польськими військами у Рівному.
Після поразки Української революції разом із полковником Євгеном Коновальцем продовжує боротьбу за Україну в підпіллі, бере участь у створенні Української Військової Організації, у 1922–1924 роках він є крайовим командантом УВО. За свою підпільну діяльність був заарештований польською владою і дістав покарання п’ять років ув’язнення. Після виходу з польської в’язниці очолював ветеранську українську організацію «Молода громада», католицьку організацію української молоді «Орли», Товариство українських інженерів.
У 1929 році полковник Андрій Мельник бере участь у створенні Організації Українських Націоналістів, очолює Сенат ОУН. У серпні 1937-го голова ОУН полковник Євген Коновалець призначає його своїм заступником. Після трагічної загибелі у 1938 році у Роттердамі Євгена Коновальця від рук більшовицького агента Андрій Мельник очолює Провід ОУН. У 1939 році на ІІ Великому зборі українських націоналістів у Римі його обрали головою ОУН.
На жаль, у тих складних політичних подіях він як людина м’яка підпадав під різні групи впливу. Але як людина-борець він, безумовно, має бути пошанований як справжній патріот, який боровся за визволення України. Втім, Андрій Мельник менш вивчений і знаний, аніж Степан Бандера.
Під час подій Другої світової війни у 1942 році за наказом нацистського гестапо він перебував під домашнім арештом та був інтернований у концтаборі Форарльберг, а у 1944-му — був ув’язнений до концтабору Заксенхаузен.
У лавах ОУН існували розходження між старшими членами організації на чолі з Андрієм Мельником і молодшими на чолі зі Степаном Бандерою. У 1940 році крило Бандери утворило Революційний провід ОУН, а ще їх називали самостійниками-державниками, які пішли на радикальні військові кроки задля відновлення незалежної України.
У розколі єдиної організації оунівців були зацікавлені як Німеччина, так і Росія, вони й стали каталізатором цієї ворожнечі. Цей розкол був ще й підігрітий людськими амбіціями. Агенти КДБ крутилися при Мельнику і Бандері, зазначають дослідники ОУН.
У повоєнні роки, з 1947-го по 1964-й, на ІІІ, ІV і V Великих зборах українських націоналістів полковник Андрій Мельник знов і знов обирався головою ОУН, обов’язки провідника організації виконував до дня своєї смерті — 1 листопада 1964 року.
Для нас, українців, сьогодні найцікавішим є заповіт Андрія Мельника. В ньому він як людина, яка пройшла дві війни, знайома з усіма політичними діячами середини XX століття, написав, що треба об’єднуватись і працювати заради України, а не заради власних амбіцій.
Дбаючи про об’єднання українських політичних сил поза межами України, а також усієї української еміграції, Андрій Мельник виступив одним з ініціаторів та організаторів створення у 1948 році Української Національної Ради та реорганізації Державного центру УНР в екзилі на засадах традицій, започаткованих головою Директорії УНР та головним отаманом Армії УНР Симоном Петлюрою. 1957-го Андрій Мельник висунув та почав втілювати у життя ідею створення Світового конгресу українців, на жаль, не доживши до Першого конгресу СКВУ (1967 р.) лише кілька років.
Сучасні історики зауважують, що провідник ОУН мислив категоріями незалежності України і служіння інтересам українського народу. Був людиною інтелігентною і скромною.
Помер Андрій Мельник у Клерво (Велике герцогство Люксембург), похований на цвинтарі Боневуа у місті Люксембург. 31 жовтня 1965-го відкрито і освячено пам’ятник на могилі Андрія Мельника.

Ярослав ШЛАПАК