При цьому картина захворювання дещо відрізняється від вірусної, і при уважному й ретельному розпитуванні при обстеженні можна якщо не встановити точно, то припустити, що даний випадок викликаний бактеріальною, а не вірусною інфекцією.
— Як пе­ре­даю­ть­ся ГРВІ?
— Зазвичай називають тільки один шлях передачі ГРВІ — повітрянокрапельний. Але він — не єдиний. Віруси, що викликають ГРВІ, мають тропність (тягу) до слизових оболонок дихальних шляхів людини. Це означає, що міцно зафіксуватися і почати активне розмноження вони можуть, лише потрапивши на слизову носа, рота, горла, бронхів. Але для того щоб туди потрапити, вірусові треба пройти шлях від зараженої людини до майбутнього хворого.
— Як від­бу­ває­ть­ся по­ши­рен­ня ві­ру­сів при чхан­ні?
— Під час чхання, так само як і при кашлі, з рота хворої людини вилітають дрібні частинки слини і слизу, в яких віруси містяться у величезній кількості. Тому перший механізм передачі ГРВІ так і називається — повітрянокрапельний. Зазвичай частки вологи з вірусами вдихаються іншою людиною не одразу (для цього потрібно перебувати у безпосередній близькості до чхаючого), а після того, як вони осядуть на підлогу, висохнуть і знову піднімуться у повітря з пилом.
— Ви­хо­дить, іс­нує й ін­ший шлях пе­ре­да­чі ві­ру­су...
— Інший механізм передачі респіраторної інфекції — контактний. Він довгий час залишався недоведеним і менш очевидним, ніж повітрянокрапельний. Тим не менш він відіграє важливу роль у поширенні простудних захворювань. При чханні віруси осідають на руках, а при рукостисканні — передаються іншим людям.
Справа в тому, що вся колосальна маса мікробів, яка мала вийти у відкритий простір, осідає на руці людини, що чхає і прикриває нею рота. Потім вона успішно переносить віруси на предмети побуту, у тому числі й на ті, яких торкаються інші люди. Або розносить їх по долонях друзів, колег та знайомих при рукостисканні.
А тим, у свою чергу, залишається тільки доторкнутися своєю рукою до рота, носа або протерти очі, які також вистелені сприйнятливою до ГРВІ слизовою, і складний повітрянокрапельний шлях передачі скорочується для вірусу в часі та спрощується в десятки разів.
— Що ж ро­би­ти, аби уник­ну­ти та­кої си­ту­ації?
— Дуже важливо мити руки і уникати дотиків долонями до свого обличчя при спалахах респіраторних інфекцій. До цього варто додати, що збудники ГРВІ досить стійкі у зовнішньому середовищі. Так, вірус грипу може зберігати життєздатність поза організмом до трьох тижнів. Тому зараження може відбуватися навіть через значний час після контакту хворої людини з предметами домашнього вжитку, дитячими іграшками, посудом, ручками дверей громадських закладів тощо.
— Які ж симп­то­ми за­хво­рю­ван­ня?
— Після того як збудник потрапив в організм, потрібен час, щоб він подолав захисні бар’єри та почав розмножуватися у достатній кількості, впливаючи на організм. Цей час називається інкубаційним періодом. Для ГРВІ його тривалість — від декількох годин до трьох діб, у середньому він становить дві доби і залежить від агресивності вірусу, кількості вірусних часток та стану захисних сил дихальної системи.
Далі починає поступово розвиватися клінічна картина ГРВІ. Її можна розділити на 2 синдроми — катаральний та інтоксикаційний.
Катаральний є результатом ураження слизових оболонок і проявляється так: сухість, першіння, біль у горлі, а також закладеність носа, чхання. Виникає все за рахунок ураження слизової носа.
Інтоксикаційний синдром, як правило, з’являється пізніше катарального і зникає раніше нього, проте є більш важким. Він проявляється: підвищенням температури, ознобом, болем у суглобах і м’язах, а у важких випадках — нудотою, блювотою і втратою свідомості.
— Як слід про­во­ди­ти лі­ку­ван­ня не­ду­ги?
— Антибіотики, які успішно долають бактеріальні інфекції, неефективні для лікування ГРВІ. Вони мають зовсім інші механізми дії, які ніяк не можуть впливати на віруси. Єдиним випадком, коли застосування антибіотиків виправдане, — це приєднання ще й бактеріальної інфекції.
На сьогодні єдиним препаратом, який має доведену ефективність проти деяких збудників ГРВІ, є озельтамівір (продається в аптеках під назвою таміфлю). Тож головне — дезінтоксикація.
— Що ж та­ке дез­ін­ток­си­ка­ція?
— Це — виведення токсинів. Вона проводиться з метою зменшення інтоксикаційного синдрому. З методів детоксикації, доступних кожному без участі лікаря, є рясне питво. Велика кількість рідини, поперше, сприяє виведенню токсинів із сечею, а подруге, поповнює втрату рідини при підвищеній температурі.
Для зволоження слизової носа можна використовувати спреї на основі кухонної солі або морської води — зараз їх асортимент досить широкий. Застосовувати їх слід відповідно до інструкції, адже надмірне використання таких засобів може призвести до змивання секреторних імуноглобулінів зі слизових оболонок.
Для зволоження слизової трахеї та бронхів краще використовувати зволожувачі повітря. Якщо немає можливості придбати їх, можна з цією метою проводити вологе прибирання приміщення — не рідше одного разу на день. Також можна покласти вологий рушник на батарею.
— Чи по­тріб­но зби­ва­ти тем­пе­ра­ту­ру?
— Важливо пам’ятати, що підвищена температура — один із факторів неспецифічного захисту організму. Збудники ГРВІ набагато краще почуваються при низьких температурах (ідеально — +4°С), ніж при високих. Тому боротися з температурою слід тільки тоді, коли вона може стати надто сильним навантаженням на організм. Для дітей старше 2 років та дорослих — це 38,5°С, для дітей до 2 років — 38,0°С. З метою пониження температури краще використовувати препарати на основі парацетамолу або ібупрофену.
— Про­фі­лак­ти­ка гри­пу та ГРВІ. У чо­му її суть?
— Профілактичні заходи спрямовані на запобігання поширенню інфекції і проникненню її в організм здорової людини. Для запобігання розповсюдженню інфекції слід по можливості захистити хворого від контактів з оточуючими. Аби зменшити виділення вірусів при чханні, можна використовувати маску, одягаючи її на хворого. А щоб маска виконувала свою захисну функцію, необхідно, аби вона закривала рот і ніс. Тільки тоді вона буде затримувати крапельки рідини, що вилітають при чханні, розмові і кашлі.
Усупереч поширеній думці маска, одягнута на здорову людину, не виконує роль фільтра, що затримує віруси (для цього вона недостатньо герметична), а лише запобігає випадковому контакту рук людини з власними ротом і носом, знижуючи ризик контактного шляху передачі інфекції.
Для запобігання висиханню слизових, як уже згадувалося, рекомендується зволоження повітря, а також застосування сольових спреїв. Щоб знизити ризик вдихання заражених частинок пилу, треба проводити вологе прибирання, з цією ж метою можна проводити кварцування (опромінення ультрафіолетовою лампою) повітря у приміщеннях. Провітрювання приміщень (з обов’язковим зволоженням) знизить концентрацію вірусу у замкнутому просторі.
По можливості слід уникати рукостискань, скоротити до мінімуму перебування в громадському транспорті і в місцях великого скупчення людей. Якомога частіше слід мити руки, не торкатися руками очей, носа і рота.

Ярослав ШЛАПАК, Укрінформ