У результаті з’ясувалося, що соціально-економічний статус сім’ї, стать і загальний рівень інтелекту також впливали на виконання завдання. Діти з групи з низьким соціально-економічним статусом робили більш прості конструкції порівняно з дітьми з родин із середнім або високим соціальним статусом. Крім того, хлопчики справлялися із завданням краще, ніж дівчатка.
Головний висновок, який учені зробили, проаналізувавши дані, полягає в тому, що ті діти, які у повсякденному житті частіше гралися пазлами, кубиками та в настільні ігри, отримували більше балів за конструкції з кубиків, ніж ті, які гралися ними іноді — три-п’ять разів на тиждень або ніколи.
Жоден з інших видів діяльності, наприклад малювання, ігри з іграшками, їзда на велосипеді, скейтборді або самокаті чи спільна дитячо-батьківська активність, посилене викладання низки навичок, математичні ігри, розповідання історій не впливали на дитяче просторове мислення.
«Це дослідження може мати велике практичне значення для всіх, хто впливає на доступ дітей до іграшок. Приміром, для вчителів, батьків, вихователів і навіть виробників іграшок», — зазначив Жиро.