Перед голосуванням європарламентарі провели дебати щодо перспектив Угоди про асоціацію і ситуації в Україні. Незважаючи на те, що більшість депутатів відзначали історичність події, коли Угода про асоціацію не просто ратифікується одночасно двома сторонами, а це відбувається в режимі Інтернет, запитань у депутатів було чимало. І головне — навіщо відкладати на рік застосування частини Угоди про зону вільної торгівлі?
Комісар з питань розширення Штефан Фюле зазначив, що таке рішення було ухвалене на прохання України. Мовляв, Київ висловив застереження, що скасування мит на європейські товари може негативно вплинути на українську економіку на тлі анексії Криму та війни на сході країни. У нинішніх умовах ЗВТ стане складним випробуванням для української економіки і суспільства. Тому за тією ж логікою, що і у 2013-му, уряд вирішив повноцінну дію угоди відкласти.
Чимало євродепутатів невдоволені тим, що історична ратифікація приправлена ложкою російського дьогтю. Фактично створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС відкладається до кінця 2015 року. Завдяки російському економічному тиску на Україну та шантажу з боку В. Путіна. Отож, піддавшись на це, Євросоюз створює небезпечний прецедент — втручання агресора у двосторонні стосунки України та ЄС.
Росія направляла листи до Єврокомісії з вимогами змінити текст Угоди про асоціацію, але там на тиск і шантаж не піддались — жодного параграфа, слова, крапки чи коми не було змінено. РФ вимагала виключити з режиму вільної торгівлі між Києвом і Брюсселем майже 20% товарів, внести до тексту угоди понад дві тисячі правок. Жодна не пройшла.
Експерти зазначають: якби ЗВТ була створена негайно, і до Росії не дослухались, то військова ескалація в Україні суттєво б розширилась, запанувала б широкомасштабна торговельна війна з РФ. У Європарламенті не відкидають, що протягом 2015 року можуть з’являтися пропозиції щодо змін тексту угоди. Росія й далі тиснутиме на Україну.
Ратифікований документ є недоторканним. Аби змінити текст угоди, довелося б розпочати всю процедуру ще раз. Теоретично це можливо, якщо розкритикувати угоду й розпочати обговорення. Але немає на це політичної волі ЄС і України. Одразу після голосування Голова Європарламенту Мартін Шульц у Страсбурзі, так само, як і Президент України Петро Порошенко, підписав документ і направив його до керівництва ЄС.
Наступним тестом на справжню підтримку чи то України, чи то Путіна стане ратифікація угоди у національних парламентах держав — членів ЄС. Угоду вже ратифікували Румунія, Латвія, Литва, Болгарія, Мальта.
Більшість «ЗА»
Найголовнішим у порядку денному Верховної Ради 16 вересня була ратифікація Угоди про асоціацію. Наш парламент зволікав до тих пір, допоки європарламентарі повернуться з канікул. Утім, затримка пов’язана не лише з цим. Ратифікацію до останнього намагалися зірвати у Кремлі. «За» проголосували 355 нардепів із 381 зареєстрованого у сесійній залі. Проти не висловився ніхто. Щоправда, 26 нардепів не голосували.
Депутати проявили небачену єдність при ухваленні рішення про ратифікацію угоди. Непримиренні політичні супротивники в унісон підтримували його. Навіть прихильники східного зовнішньополітичного вектора розвитку України з Партії регіонів віддали свої голоси за це рішення.
Г. Герман заявила, що регіонали «за» євроінтеграцію. В. Янукович ішов на вибори як євроінтегратор. Не вина партійців, що він в останній момент розвернув політику із Заходу на Схід, підставивши всю Україну. П. Порошенко назвав цей день доленосним не лише для України, а й для всієї Європи. Адже хто нині готовий померти за Європу? Природнім вважається віддати життя за свою Батьківщину.
Але Небесна Сотня й відважні українські воїни віддали своє життя не лише за Україну. Вони поклали голови за те, щоб українці посіли гідне місце в родині європейських народів. З часів Другої світової війни жодна нація за право бути європейцями не платила такої високої ціни. Хто після цього наважиться зачинити двері до Європи перед Україною?
Попри те, що останні кілька місяців на нашу державу чинився страшенний тиск, в угоді з часів Вільнюського саміту не змінено ані слова. Країна витримала тиск, старт був важким, фініш — переможним. Імплементація угоди починається з моменту підписання Президентом ухваленого парламентом документа. Підписав закон Глава держави відразу у сесійній залі. Не відкладав справу й Кабмін. Його глава А. Яценюк запевнив, що уряд розробляє Дорожню карту імплементації положень угоди.
Ефективність і результативність залежить лише від нас, від волі до перемоги, бажання до змін. Народ продемонстрував своє прагнення бути в Європі. Відтепер парламент, уряд, Президент відповідають за реалізацію прагнень і волі багатомільйонної європейської української держави. Угода з ЄС є проектом реформ, які необхідні Україні. Вона дасть поштовх модернізації країни та економічним зрушенням. Євросоюз налаштований рішуче й готовий допомагати, планує надати 8 млрд євро на стабілізацію нашої економіки. В ЄС очікують, що Україна й далі йтиме шляхом реформ, на який вона так мужньо стала.
Підготовка
Сім років, починаючи з Паризького саміту «Україна — ЄС», готувалась Угода про асоціацію. Переговори про євроінтеграцію почались у 2007-му при третьому Президенті України В. Ющенкові. Тоді ж відбулися перемовини про створення ЗВТ між Євросоюзом та Україною. Але на саміті в Парижі Україна не отримала гарантій вступу в ЄС. При цьому була ухвалена пропозиція асоційованого партнерства.
У Празі 2009-го відбулось офіційне затвердження Програми Східного партнерства. Його метою було створення умов для прискореної інтеграції між ЄС і зацікавленими державами-партнерами. У 2010-му Європарламент проголосував резолюцію про можливе членство України в ЄС і розробив для нашої держави Дорожню карту безвізового режиму. А у травні 2010-го Верховний представник Єврокомісії Кетрін Ештон заявила, що Угода про асоціацію між Україною та ЄС може бути підписана до кінця 2010 року.
Тоді четвертий Президент України В. Янукович зазначив, що наша країна ніколи не відступить від політики євроінтеграції, від амбіцій стати членом ЄС. Угоду парафували в березні 2013 року. А 21 листопада В. Янукович заявив, що альтернативи євроінтеграції не існує. Цього дня Кабмін на чолі з М. Азаровим ухвалив розпорядження призупинити процес підготовки України до підписання угоди.
М. Азаров наголосив, що цей крок тактичний, а не стратегічний. Водночас В. Янукович з Австрії все ще запевняв у продовженні Україною євроінтеграційного шляху. Він казав, що йдеться лише про тимчасові труднощі. У Вільнюс на саміт «Україна — ЄС» В. Янукович таки поїхав. Але Угоду про асоціацію не підписав. У Єврокомісії відкинули його пропозицію про участь Росії у переговорах. Якби не відкинули, можливо, не було б війни.
21 листопада більш як тисяча українців вийшла на столичний Майдан Незалежності, аби продемонструвати підтримку євроінтеграції України. Подібні акції тривали і в інших регіонах країни. Тим часом у Росії привітали рішення українського керівництва про призупинення процесу підготовки до укладання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Натомість у Єврокомісії підтвердили, що не втрачають надії на підписання угоди.
Намір ЄС щодо модернізації України залишається в силі, двері для нашої країни відчинені. Рішення про інтеграцію — суверенне право Києва. Голова Європарламенту Мартін Шульц заявив, що Угода про асоціацію з Україною може бути підписана з наступним президентом країни. Так і сталося. Нині Україна чітко визначила свій курс. Але угода відтермінована до 2016 року. Це означає нашу згоду на ризик. Цим періодом користуватимуться різні люди, аби розмити, а, можливо, ще раз відкласти те, про що домовилися зараз.
У нинішніх умовах відкладення дії ЗВТ виглядає досить дивно (як мінімум). Дивно, бо Ш. Фюле сказав відверто, що відтермінували ЗВТ під тиском Росії. Якщо це робиться під тиском РФ, то що ще можна буде зробити під її пресом? Росія має можливість продовжувати війну на нашому сході й економічно тиснути на Україну. Росія ні від чого не відмовилася, не дає ніяких гарантій, а якщо й давала, то не дотримувалась.
Вигоди
Відкладення втілення Угоди про ЗВТ до 2016-го в інтересах українського виробника, заявляють урядовці. Угода діятиме в односторонньому порядку: ЄС продовжив строк дії торговельних преференцій для наших товарів, який мав закінчитися 1 листопада — його продовжили до кінця 2015-го. Наші товари зможуть потрапляти на європейський ринок за нульовою митною ставкою. Це унікальне рішення.
Вітчизняний ринок буде захищений, адже якби ЗВТ набрала чинності від початку листопада, то Україна мала б зняти захисні бар’єри для європейських товарів, ліквідувати мита для них. Це б ускладнило ситуацію для деяких вітчизняних виробників. Тепер вони впродовж року можуть готуватися до конкуренції з європейцями.
До того ж знімає привід для економічних конфліктів з РФ. Це теж плюс. У результаті тристоронніх консультацій ухвалили компромісне рішення. Домовленості між Брюсселем, Києвом і Москвою передбачають урегулювання торговельно-економічних питань.
Передбачається, що електронним чином ЄС і Україна попереджатимуть російську митницю про товари, які починають надходити на нашу територію і можуть надійти до Росії. Тож стурбованість РФ щодо заповнення її ринків дешевими євротоварами, які підірвуть її торгівлю й економіку, знято. Україна скористалася російським тиском у своїх інтересах. У РФ не буде приводу говорити, що євротовари підуть через нашу країну до Росії.
Проблеми
Україна скористалася нинішньою ситуацією, а ЄС пішов їй назустріч. Але погано те, що коли готувалась угода за попередньої влади, наша країна пішла на надмірні поступки ЄС. Ми ставимося до Угоди з Євросоюзом, як до раю земного: підпишемо — й одразу все в країні зміниться на краще, всі будуть щасливі. Насправді не все так просто. Адже угода передбачає перехідні періоди, за які Україна має адаптувати своє законодавство до європейського.
Це умова доступу до євроринку, до якого вітчизняні виробники мають пристосуватись. Вони тривають два-три-п’ять років, потім нічого не можна буде змінити. Зокрема, угода передбачає п’ять років для того, аби виноробна галузь могла адаптуватися до умов європейського ринку, до євростандартів. Цього замало, стверджують її фахівці, якщо не буде фінансової підтримки від держави.
Вітчизняні і європейські винороби працюють у різних умовах. Наша галузь може збанкрутувати, а за спиною іспанських, італійських, французьких виноробів — державна підтримка. Це створює максимально комфортні умови для розвитку галузі. А в Україні з 2012 року припинилася виплата 1,5% збору на розвиток виноградарства, тож винороби працюють у збиток.
Догляд гектара виноградників обходиться 12–15 тис. грн на рік. Середня виручка від цього — майже 15 тис. грн. Виходить, що максимальний річний прибуток сягає двох тис. Зважаючи на такі показники, винороби просять державу на 10–15 років запровадити для них пряме державне фінансування і вивести його з незахищених бюджетних статей.
Угода забороняє українським виноробам використовувати певні географічні назви. Наша держава в цьому питанні їх не підтримала. Вітчизняні переговорники погодилися на те, що в Україні не буде таких назв, як «шампанське», «мадера», «портвейн», які загальновизнані на наших теренах. У нас ніхто не асоціює «шампанське» з провінцією Шампань у Франції, а «портвейн» — із Португалією.
Ці назви треба замінити впродовж десяти років без будь-яких компенсаторів. Як наші виробники підкорятимуть внутрішні і зовнішні ринки з новими назвами своєї продукції — їх проблеми. Фактично наші переговорники здали українських виноробів. Треба було передбачити компенсаторні механізми, адже доведеться виходити на ринок з новими назвами продукції, які мають завоювати прихильність споживачів.
Підписання Угоди з ЄС фактично відкриває кордон з Україною, заявляють експерти. Тож влада має зробити все, щоб це не призвело до масового відпливу робочої сили з нашої країни. Для трудових мігрантів двері відчиняться ширше після запровадження обіцяного безвізового режиму для наших співгромадян. Візовий режим стримує певним чином українську робочу силу. Поки наші можуть спокійно знайти роботу у Східній Європі. Коли так буде і в Західній, на вітчизняному ринку праці виникнуть великі проблеми.
Євроінтеграцію Україна не відкладає, режим розширеної співпраці з ЄС діятиме після ратифікації угоди. Уряд та інші органи виконавчої влади не повинні втрачати час. Їм ніхто не заважає запускати механізм інституційних реформ, які передбачені Угодою про асоціацію з Євросоюзом.
Олена КОСЕНКО
