Культура
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Недiля Листопад 29, 2020

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 31 Жовтень 2014 02:00

Лев Венедиктов: «Музика для мене – це все»

Rate this item
(0 votes)

Чудовим виконанням знаменитої опери Джузеппе Верді «Бал-маскарад» Національна опера України відзначила 90-річчя від дня народження Льва Миколайовича Венедиктова, одного з найвизначніших українських диригентів-хормейстерів другої половини ХХ століття і початку ХХІ. Його талант і майстерність мали безпосередній вплив на формування сучасного обличчя столичної опери, відомої нині як один із кращих музичних театрів Європи, де Лев Венедиктов працював 60 років.
У 1954 році Льва Венедиктова, який працював після закінчення консерваторії хормейстером ансамблю Київського військового округу, запросив працювати хормейстером головний диригент Київського академічного театру опери і балету Володимир Пірадов. У ті часи там творила високе мистецтво плеяда блискучих майстрів — Веніамін Тольба, Костянтин Сімеонов, Володимир Скляренко, Михайло Стефанович, Анатолій Петрицький. Їхня майстерність, ставлення до театру і натхнення служіння музиці були для молодого хормейстра академією творчого зростання.


Разом із диригентом В. Тольбою він працював над постановками опер «Трубадур», «Бал-маскарад» Дж. Верді, «Приборкання норовливої» В. Шебаліна, «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського, «Наталка-Полтавка» М. Лисенка, а після того як цей диригент полишив театр, Лев Венедиктов диригував більшістю вистав його репертуару. Згодом брав участь у масштабному проекті — постановці на сцені столичної опери всієї творчої спадщини М. Лисенка — від «Різдвяної ночі», «Енеїди» до «Зими і весни».
Як хормейстеру йому пощастило бути співпостановником багатьох вистав К. Сімеонова і вершини його діяльності — опери «Катерина Ізмайлова» Дмитра Шостаковича, який визнав цю інтерпретацію найкращою з усіх і щиро плакав після завершення прем’єри. Саме він наполіг, щоб у фільмі-опері, знятій студією «Мосфильм», хори звучали у виконанні Київського оперного театру, які підготував Л. Венедиктов.
Як диригент-постановник, а з 1972 року як хормейстер-постановник Лев Венедиктов брав участь у сценічному втіленні більше 140 вистав, серед яких всесвітньо відомі шедеври — «Пікова дама», «Євгеній Онєгін», «Борис Годунов», «Хованщина», «Аїда», «Набукко», «Макбет», «Бал-маскарад», «Фауст», «Турандот», «Манон Леско», «Тарас Бульба» та інші.
Його заслуга полягає ще й у тому, що хор набув статусу самодостатньої одиниці театральної вистави і перестав бути лише супроводом солістів. Хор почав розкривати ідейно-художній зміст оперного сюжету.
У складний період для театру він почав працювати його директором із 1986-го по 1992 роки, опікувався його реконструкцією і при цьому не полишав свого улюбленого хору, займався організацією численних гастролей театру — новим для того часу напрямком діяльності. Гучний прийом і успіх під час виступів у Німеччині, Франції, Швейцарії, Японії сприяли визнанню Київської опери у світі як гідного конкурента Большого театру та Маріїнського в Росії.
Завдяки ініціативі маестро хор театру почав виконувати «Реквієм» В. А.Моцарта, «Реквієм» Дж. Верді, ІХ симфонію Л. Бетховена (над цими творами він працював разом зі Степаном Турчаком, а у співпраці з Володимиром Кожухарем підготував «Дзвони» С. Рахманінова, кантати — «Олександр Невський» С. Прокоф’єва, «Страта Степана Разіна» Д. Шостаковича).
Хор театру вийшов тоді на рівень самодостатнього творчого колективу, а його виступи мали великий успіх за кордоном і в Україні, позитивні відгуки зарубіжних і вітчизняних критиків. За час роботи в театрі він підготував п’ять складів хору!
Паралельно з роботою у театрі Лев Венедиктов займався і викладацькою діяльністю у Київській консерваторії, де очолював кафедру хорового диригування і працював професором, вивівши у світ 124 учнів, які нині працюють в Україні, Німеччині, Франції, Норвегії, США, Великобританії.
Він брав участь у постановках оперних вистав за кордоном — у Ніцці (Франція) — «Хованщина», у Варшаві (Польща) — «Мазепа», у Загребі (Хорватія) — «Іван Сусанін».
На запитання «Що є для нього музика — професія чи потреба душі?» народний артист України, лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка, Герой України Лев Миколайович Венедиктов відповів: «Музика для мене — це все, і без неї не уявляю свого життя. Я щасливий, що у мене була така насичена і активна творча діяльність, що мав змогу співпрацювати з унікальним сузір’ям талановитих диригентів, співаків, музикантів, художників-постановників, бути знайомим із хормейстерами оперних театрів колишнього Радянського Союзу та зарубіжних театрів. Ніколи не шкодував, що обрав саме такий творчий шлях».
Сергій ПИРОГОВ

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».