Експерти зазначають, що за останні п’ять років урожайність в Україні повагомішала. Хоч і варіюється кожного року, але загальний тренд — рух до суттєвіших обсягів збіжжя.
2013-го середня урожайність у всіх категоріях господарств становила 39,9 ц — це на 27,9% більше позаторішньої. Якщо нинішній урожай буде на 10–15% меншим, адже на нього можуть вплинути негативні погодні умови, то все одно значитиметься серед найбільших. Україна вже увійшла в п’ятірку світових лідерів з експорту сільськогосподарських культур. Цьогоріч вона стала другим після США постачальником зернових на світовий ринок, експортувавши 32,5 млн т. Це на 42% більше попереднього рекорду — 23 млн т, який був установлений у минулому сезоні.
Наша країна стала серйозним гравцем на світовому ринку зернових, обігнавши всі держави ЄС за виробництвом зерна. Із загального експортного обсягу 61% припадає на кукурудзу, пшениці було вивезено 9 млн т, або 29%, ячменю експортовано 2 млн т, тобто 8%. Як відомо, з 2000 року ціни на сільгосппродукцію зростають. Це пов’язано зі збільшенням населення на планеті, а також із тим, що кукурудзу інтенсивно використовують для виробництва етанолу, на якому активно їздять машини в США.
Якщо вартість збіжжя зростатиме і нинішнього року, то аграрний сектор зможе обігнати з експортною виручкою металургійний і вийти на перше місце. Правда, з торішньої осені до лютого цінова ситуація на ринку зернових була складною. Через високу пропозицію зернових культур у світі ціни на них падали, зокрема пшениця подешевшала на чверть, кукурудза — на 37%, ячмінь — на 23%, ріпак — на 20%, соя — на 8%. Це негативно вплинуло на фінансові результати вітчизняних сільгоспвиробників.
Експерти кажуть, що суттєвих цінових коливань у поточному сезоні не буде. Але якщо світовий ринок буде бідним на зернові, їхня вартість повагомішає. Певні проблеми для експорту нашого збіжжя створила анексія Криму, бо через його порти вивозили 10% зернових. Однак критичною ситуація не стала, експорт перерозподілили на інші морські ворота.

Наміри
Аграрії запевняють, що працюватимуть ще ефективніше, якщо держава не заважатиме їм: не вводитиме нових податків, не створюватиме нових бюрократичних перепон, спрощуватиме реєстраційні процедури і зменшуватиме їхню вартість.
В Мінагропроді переконують, що зусилля держави спрямовані на створення сприятливих умов для динамічного розвитку аграрної галузі, для залучення громадських організацій та бізнес-асоціацій до формування і втілення в життя ефективної агрополітики. Держава піклується про забезпечення стабільності продовольчого ринку, розширення географії експорту агропродукції, підтримку дрібних сільгоспвиробників.
Завдяки активним заходам та діалогу з учасниками ринку вдалося не тільки забезпечити продовольчу безпеку країни та стабільну цінову ситуацію на споживчому ринку, а й активно долучитися до вирішення проблеми голоду у світі.
Сформовано модель розвитку агросектора: стратегічні цілі, принципи та напрями розвитку агроекономіки викладено у Стратегії до 2020 року. Її деталізація допрацьовується у профільному міністерстві й проходить громадське обговорення. В основу Стратегії закладено принцип багатоукладності — збалансованого розвитку малих, середніх та великих форм агрогосподарювання.
При цьому значну увагу приділяють розвитку малого бізнесу, його укрупненню через механізм кооперації та надання статусу юридичних осіб. Особливий акцент — підтримка сімейних ферм. Уряд вживає дієвих заходів для дерегуляції бізнесу. Одне з найбільш вагомих досягнень — ухвалення у квітні Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру».
Він скасовує 20 із 44 дозвільних документів у сільському, рибному, лісовому господарстві та у сфері земельних відносин. Зокрема, скасовано сертифікацію якості зерна та продуктів його переробки, а також сертифікацію послуг з їх зберігання; знято погодження на ввезення в Україну засобів захисту рослин і проведення при цьому аналітичних досліджень.
Постановою Кабміну спрощено видачу дозволів на ввезення в нашу державу тварин, продуктів тваринного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів та кормів. Дозвіл видаватимуть безстроково, це усуне корупцію і зменшить навантаження на підприємців, які ввозять в Україну підконтрольні товари.
Триває робота й щодо законодавчого унормування інституту саморегулювання в аграрному секторі. У профільному міністерстві підготовлено законопроект «Про особливості діяльності громадських галузевих об’єднань у агропродовольчій сфері». Документ передбачає делегування частини повноважень із держуправління об’єднанням товаровиробників.
Приміром, установлення стандартів діяльності та контролю за їх дотриманням; спрощення регулювання агроринку через саморегулювальні організації, що представляють інтереси більшості учасників ринку; підвищення якості продукції та послуг, котрі надаються в агропродовольчій сфері; захист інтересів споживачів.
Уряд приділяє увагу й удосконаленню земельних відносин. Зокрема, запроваджено систему Державного земельного кадастру та введено в дію публічну кадастрову карту. До кадастрової системи завантажено 12,7 млн файлів з інформацією про земельні ділянки.
Спрощено порядок розгляду і затвердження землевпорядної документації, процедури відведення земельних ділянок, а також суттєво скорочено строки виготовлення документації із землеустрою, передбачено відповідальність за порушення строків її погодження. Врегульовано питання продажу земельних ділянок державної та комунальної власності, прав на них на земельних аукціонах. Законодавчо впорядковано розмежування земель державної та комунальної власності.

Потенціал
Незважаючи на економічні та політичні труднощі, вітчизняний аграрний сектор продовжує ефективно розвиватися, нарощувати свій потенціал. На тлі нульових економічних темпів торік приріст валової продукції сільського господарства становив 13,3%. В результаті ВВП країни повагомішав на 0,6%. При цьому аграрний сектор 2013-го забезпечив 9,1% ВВП, що на 1% більше, ніж позаторік.
Надходження від підприємств АПК до Зведеного бюджету країни формують 9–11% загальних доходів, торік вони були 47 млрд грн (понад 10%), що на 4,9 млрд (+11%) перевищує показник позаминулого року. Наші аграрії виробляють 2,5% світового обсягу зерна, 6,37% — картоплі, 6,83% — цукрових буряків, 22,39% — соняшника, 1,55% — яєць, 0,72% — м’яса, 1,53% — молока.
Експерти прогнозують, що цьогоріч обсяги виробництва валової продукції сільського господарства сягнуть 255 млрд грн. У структурі виробництва відбулися зміни. Торік на сільгосппідприємствах обсяги повагомішали на 20,8%, у населення — лише на 5,5%, питома вага підприємств у валовій продукції сягала 53,8%, господарств населення — 46,2% проти 33,7 та 66,3% у 2003 році.
Уже нинішнього року аграрний сектор забезпечив приріст виробництва валової продукції на 5%, є позитивна динаміка у тваринництві, зросло виробництво молока, м’яса, яєць. Торгівля агропродукцією вносить значний вклад у формування позитивного сальдо торговельного балансу країни. Але частка переробленої продукції в загальному експорті невелика. Нова політика щодо інтеграції з ЄС відкриває широкі можливості, але встановлює серйозні вимоги для торгівлі сільгосппродукцією.

Співпраця
Співпраця з Євросоюзом розпочалася ще у 1997 році, через три роки наші підприємства, які виробляють продукцію тваринного походження і входять до групи з найбільшими ризиками, промоніторили європейські фахівці. Вони спочатку вивчили українське законодавство, а потім сформували свої зауваження. У 2007 році представники ЄС вивчали систему контролю в нашій державі, намагались оцінити, чи здатна Україна своїм рівнем сертифікації гарантувати безпеку харчів, які перетинають кордони країн ЄС.
Українські виробники отримали велику кількість зауважень, майже 70% з них удалось усунути. У 2008 році європеревіряльники прописали лише дванадцять зауважень, через два роки цікавилися виробництвом молока, яловичини, м’яса птиці. Наша країна вже має право експортувати м’ясо птиці на територію держав ЄС завдяки замкнутому циклу його виробництва і ефективному контролю якості продукції.
Європейців цікавить українська яловичина, свинина, м’ясо кролів та страусів. Тож незабаром приїдуть перевіряти процес їх виробництва, систему контролю якості й безпечності на підприємствах, які запросять до себе євроінспекторів. Іноземці випишуть не тільки зауваження, а й рекомендації з їх усунення. Раніше у виробництві яловичини і молока Україна мала дев’ять зауважень, від семи вже позбавилась, в ЄС це оцінили позитивно.
Аби експортувати до країн ЄС як сировину, так і готову продукцію без додаткових узгоджень, Україні слід гармонізувати стандарти якості й виробництва з європейськими. На це потрібно час і гроші. Польща адаптувалася до ЄС вісім років, Словаччина — чотири, наша економіка адаптована лише на 80%. Аби усунути перешкоди на шляху нашої агропродукції до євроринків, необхідно прийняти важливі закони, що стосуються безпеки та якості харчових продуктів і кормів; ідентифікації та реєстрації тварин; побічних продуктів тваринного походження, дерегуляції галузі.
Не чекаючи цього, Євросоюз відкрив свої ринки для українських виробників, зменшив чи взагалі скасував ставки ввізного мита. За різними підрахунками, вітчизняні компанії можуть зекономити від 200 до 400 млн євро. Позитив від європейських преференцій не тільки в цьому, а й у присутності наших товарів на євроринку. Хороший приклад — м’ясо птиці. Його торік дозволили продавати в країнах Євросоюзу.
Але після кількох місяців поставок стало зрозуміло, що експортувати цей продукт економічно невигідно. Лише коли в кінці квітня ЄС скасував мита, наші виробники уклали угоди на всі належні їм квоти. Кілька підприємств, які виробляють молочну продукцію, нещодавно успішно пройшли євроінспекцію. На постачання українських сирів повністю скасовано мита, зменшено на молоко і масло. Тож євроринок стає цікавим для наших виробників у той час, коли Росія ставить перешкоди українському сільгоспекспорту.

Преференції
Про умови євроторгівлі наші бізнесмени можуть прочитати в Угоді про асоціацію з ЄС, її текст розміщено на урядовому порталі. В документі передбачено перехідні періоди, протягом яких поступово скасовуються мита, деякі — з першого дня дії Угоди, інші — впродовж трьох-семи років. На майже 80% нашої аграрної продукції встановлюється нульове мито. З квітня маємо огіркові преференції над турецькими зеленими продуктами, які обкладаються митом. Правда, ЄС надає додаткову підтримку польським огіркам. Всі постачальники на євроринок платять 14,4% мита за свої помідори, для наших — ніяких витрат.
Європейські квоти діють за принципом — хто перший за ними звернувся, той їх і отримав. ЄС управляє квотами автоматично, інформація про них відкрита. Українські бджолярі вже використали третину своїх квот із 50 тис. т. А от квоти на цукор поки не використано взагалі. Хоча щодо цього продукту, патоки, крохмалю домовлялися найдовше.
Ринок Європи дуже важливий для українських виробників: якщо вони зможуть закріпитися на ньому, пройти всі інспекторські перевірки, їм буде легше торгувати на інших ринках, зокрема в Східній Азії. Угода про асоціацію з ЄС не вирішує всіх проблем у торгівлі. Аби наша агропродукція отримати доступ на зовнішні ринки, вона має відповідати не тільки державним стандартам ЄС, а й європейським особливостям.
Це стосується фруктів, овочів, переробленої продукції, яка через дистриб’юцію потрапляє в європейську торговельну мережу. Є чимало нюансів у фасуванні, пакуванні, маркуванні, вазі, порційності. Після підписання Угоди про зону вільної торгівлі з ЄС європейські компанії зможуть без обмежень ввозити свою конкурентоспроможну продукцію на український ринок.
Тож збільшиться конкурентний тиск на вітчизняні компанії. Це змусить їх швидко адаптувати свої стандарти якості та виробництва до європейських. Це є логічним наслідком проходження процесу асоціації Україна — ЄС, кажуть експерти. Він приведе до стабілізації й підвищення довіри до загальної політики. Це дозволить залучити інвесторів, створити робочі місця, забезпечити економічне процвітання й гарантувати стійкий розвиток сільського господарства в Україні.
Олена КОСЕНКО