Зменшили обсяги АТ «Полтавський турбомеханічний завод» (на 54,3%), ПАТ «Кременчуцький колісний завод» (на 37,6%), ПАТ «АвтоКрАЗ» (на 30,7%), ПАТ «Полтавамаш» (на 29,4%), ВП «Лубенський верстатобудівний завод»...
Такі невтішні дані на початку липня 2016 року озвучив на нараді у першого віцепрем’єрміністра — міністра економічного розвитку та торгівлі України Степана Кубіва голова Полтавської ОДА Валерій Головко. До Кабміну, де радилися, як подолати спад виробництва у промисловому секторі та підтримати флагманів вітчизняного машинобудування, запросили і представників провідних промислових підприємств Полтавщини — керівників ПАТ «Завод «Лтава», ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод», ПАТ «АвтоКрАЗ», «Хорольський механічний завод», ПАТ «Кременчуцький колісний завод».
Полтавці до столиці поїхали не скаржитися чи по допомогу, зазначив у розмові з віцепрем’єром очільник Полтавщини. Вони привезли пропозиції, як змінити ситуацію в промисловій галузі на краще і заручитися підтримкою держави.
Наголошували і на необхідності розробки загальнодержавної програми підтримки та розвитку промислового сектора економіки. Потрібні негайні зміни до чинного законодавства і державні замовлення для вітчизняних підприємств, щоб не допустити остаточного занепаду промислового виробництва, що потягне за собою катастрофічні наслідки для регіону...
«Серед наших пропозицій — внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» щодо надання преференцій для вітчизняного продукту, — пояснив суть пропозицій полтавських ходоків до Києва В. Головко.
— Сьогодні закупівлі здійснюються через тендери, проте цілком можливо ввести такий критерій оцінки тендерної пропозиції, як «частка використання місцевих ресурсів». І призначити цьому критерію не менше 40% балів. Дієвою підтримкою для промислових підприємств також буде встановлення пільг на прибуток. Але пільги мають надаватися тим заводам, які реалізують інвестиційні проекти, вкладають кошти у власний розвиток, переоснащення та інноваційні технології виробництва...»
На нараді говорили й про те, що для багатьох машинобудівних підприємств актуальною на сьогодні залишається проблема дефіциту обігових коштів. Її можна вирішити завдяки своєчасному відшкодуванню ПДВ та поверненню надлишку сплачених коштів у рахунок податку на прибуток. Таким чином полтавські підприємства могли б отримати додатково щонайменше понад 421 мільйон гривень.
Пропозиції полтавців стосувалися і здешевлення кредитів для підприємств. Тобто встановлення відсоткової ставки у розмірі 5–7% річних або ж часткової компенсації державою діючих відсоткових ставок. Можна також запровадити механізм залучення фінансування під державні гарантії.
«Що ж стосується державних замовлень, то підприємствам Полтавщини є що запропонувати, — переконаний керівник області. — Йдеться про збільшення обсягів поставок та розширення номенклатури комплектуючих виробництва ПАТ «Завод «Лтава» для вітчизняних підприємств авіабудування. ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» готовий долучитися до реалізації проектів Укрзалізниці, будувати та постачати нову техніку — електровози, приміські поїзди, пасажирські та вантажні вагони. Потенціал таких підприємств, як «Кременчуцький завод дорожніх машин» та «АвтоКрАЗ», можна використати у рамках програми будівництва та реконструкції вітчизняних автошляхів...»
У регіонах уже скинули рожеві окуляри
Чи змінилося щось на краще для промислових підприємств Полтавщини після наради у високому урядовому кабінеті? Схоже, що ні. Минуло вже майже п’ять місяців, але ситуація не лише не покращилася, але й дедалі погіршується. І регіональна влада жодним чином не може вплинути на перебіг подій у промисловій галузі області. Це констатували учасники іншої наради з питань підтримки промислового комплексу. Тепер уже у Полтавській ОДА.
Директор департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій Полтавської ОДА Інна Іщенко у своїй доповіді зазначила, що питання підтримки промислового комплексу дуже актуальне і гостре. Цей сектор, де створюється понад 36% валової доданої вартості, є як бюджетоутворюючим, так і важливим у плані створення робочих місць в області.
У найгіршому стані перебувають підприємства машинобудівної галузі. Полтавські підприємства починають переорієнтовуватися на європейський та азіатськоафриканський ринки, але це потребує додаткових коштів на модернізацію виробництва та сертифікацію продукції.
Ускладнюють ситуацію зависокі ставки з кредитами, відсутність достатнього державного фінансування на закупівлю техніки для Укрзалізниці, Міноборони, МВС тощо, а також захмарні ціни на енергоносії, відсутність державної підтримки при страхуванні експортних операцій, що призводить до ризиків неплатежів. Керівник департаменту так само, як і голова ОДА, зізналася, що обласна влада в умовах ринку не здатна вплинути на ситуацію в промисловості регіону...
Більш відвертими були виступи керівників підприємств. Роман Черняк, генеральний директор ПАТ «АвтоКрАЗ», констатував, що вітчизняна промисловість загнана за останні 25 років самою державою у глухий кут.
За його словами, сьогодні у «АвтоКрАЗа» багато проблем. Тих потужностей, які завод мав ще кілька місяців тому, вже немає. Як немає і замовлень на продукцію кременчуцьких автомобілебудівників. Великою мірою ситуація ускладнюється через брак кадрів.
«Ми здатні випускати сім тисяч автомобілів на рік, але через брак кадрів ми їх уже не можемо складати. Люди виїжджають, — поділився директор з учасниками наради. — Причому виїжджають фахівці тих спеціальностей, котрі нам конче необхідні — програмісти, оператори верстатів ЧПУ, кваліфіковані зварники, фрезерувальники тощо. Без вирішення проблеми кадрів наші машини, наші верстати нічого не варті. Проблема кадрів дуже й дуже складна...»
Про обіцяну С. Кубівим державну підтримку Р. Черняк розповів, що все закінчилося тим, що пожежники купили після наради у них усього два автомобілі... Тендери уряд проводить так, що торги виграють «чужі».
Гендиректор відомого в Україні автомобільного заводу розкритикував й позицію влади щодо лобіювання інтересів іноземних виробників на шкоду вітчизняним промисловцям.
«На сьогодні вартість електроенергії у нас уже вища за європейську і всіх наших інших сусідів. Як конкурувати при таких тарифах? — риторично запитав Р. Черняк. — Якщо зза кордону ввозять автомобіль, то його від усіх платежів звільняють. А ми, коли ввозимо двигуни, ходову частину тощо, платимо митні тарифи, сплачуємо акциз. І ми повинні згідно з правилами СОТ відкрито конкурувати з іноземцями, котрі нічого не платять... Коли ж, нарешті, нас eсіх поставлять у рівні умови?»
Анатолій Шабала, голова правління ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод», теж не був дипломатичним, добираючи слова щодо результатів уже відомої читачу наради у столиці.
«Протокол наради у Кубіва добрий. Але якщо б усе, що там задекларовано, було виконано, все було б поіншому», — заявив керівник потужного заводу, який нині теж переживає важкі часи. Але, крім економічних аспектів, які негативно позначаються на роботі вітчизняних промислових підприємств, А. Шабала розкритикував діяльність урядовців у плані соціального чинника. Зокрема, створення умов, які не стимулюють українців до пошуку роботи.
«Люди не хочуть працювати. Центри зайнятості — богадільні, де роздають гроші, відучають від роботи і не стимулюють до її пошуків, бо допомога по безробіттю дуже велика: 3,5 тис. грн допомоги, 3 тис. грн зарплати в конверті «безробітного», який нелегально працює, плюс субсидія... — навів нехитру арифметику виживання безробітних українців голова правління заводу.
— Тож на п’ять тисяч зарплати, яку ми можемо заплатити, люди не йдуть... Ми набираємо людей, навчаємо, а через деякий час вони від’їжджають до Польщі. Рівень заробітної плати там — 28–30 тис. грн для зварника 4го розряду. У нас на заводі зварники отримують 12–16 тисяч, але й вони все одно звільняються...»
На переконання А. Шабали, держава навмисне ускладнює життя вітчизняним промисловикам. Зокрема, через необхідність участі у тендерах, які проводяться дивним способом.
«Українська залізниця вирішила оголосити тендер на тисячу напіввагонів. Тендер оголосили, але контракти підпишуть лише у грудні. Контракти всі на післяоплаті. Ну ми все одне погоджуємося будувати вагони і за власні гроші, зі ступенем ризику тощо, — говорив А. Шабала. — Тендером передбачено, що до кінця грудня ми маємо завершити поставку напіввагонів. Але й це не головне. Гірше те, що ми вже не здатні зробити тисячу вантажних вагонів за місяць! Лише 500–600. От така реальність... І настане момент, коли ми скажемо, що вже не здатні працювати. Давайте привеземо вагони з Польщі, Чехії, Словаччини...»
Своє бачення ситуації у вітчизняній промисловості на нараді в ОДА висказав і Сергій Змієвець, голова правління Полтавського регіонального відділення Українського союзу підприємців і промисловців, голова правління Полтавської обласної організації роботодавців, керівник ПАТ «Лтава».
За його словами, ситуація в промисловому комплексі Полтавщини не відрізняється від ситуації в державі. Як аргумент він підрахував, що зі 100% експорту на 2016 рік Україна поставить за кордон 41% продукції АПК, 27% хімії, металургії тощо і зовсім «маленьку» долю експорту становитиме машинобудівний комплекс.
«Тому ми маємо розібратися, де ми перебуваємо і як необхідно нам працювати. Деякі розуміння вже є, адже за останні роки ми чітко усвідомили, що напрямок на вільний ринок для України — це не той шлях, який може стабілізувати ситуацію у промисловому секторі. У деяких пострадянських країнах будують нові сучасні заводи. Там є інвестиційна політика. На жаль, в Україні інвестиційної політики ми не бачимо... — констатував С. Змієвець.
— Україна повинна мати державне регулювання, захищати вітчизняних товаровиробників. Без цього вона не вийде на рівень передових країн. Але сьогодні вітчизняного товаровиробника принижують, бо не дають конкурувати з продукцією інших країн, яку в Україну постачають часто поганої якості, хоча наша продукція якісна. Ми не захищаємося від такої продукції з Китаю, Туреччини... Не маємо підтримки держави...»
Довбати й довбати...
На нараді в ОДА уважно вислухали керівників підприємств, які прагнули вкотре донести до влади свою стурбованість ситуацією, коли в державі промисловість поставлена на межу виживання. Підсумовуючи почуте, голова Полтавської ОДА В. Головко не приховував своєї стурбованості перебігом подій того, що облдержадміністрація не має важелів впливу на ситуацію.
«Ми вже два роки б’ємося над тим, щоб на рівні держави розробили реальну дорожню карту, яка дасть можливість галузі розвиватися. Адже саме машинобудування формує ту додану вартість, яка впливає на економічні показники і зростання економіки, дає робочі місця, — підсумував В. Головко.
— Оптимістичний був настрій після зустрічі з першим віцепрем’єром. Але з тих питань, які ми порушували, підійшли до вирішення лише одного... Тому наше завдання разом із директорами підприємств — щодня довбати це міністерство, поки нас не почують. Наша наполегливість повинна зрушити ситуацію з мертвої точки...»
Керівник регіону навіть зізнався, що йому інколи буває дуже незручно за позицію профільних міністерств. Адже від їхніх дій сьогодні великою мірою залежить, чи працюватимуть промислові підприємства Полтавщини завтра.
«Ми свою роботу не згортаємо, а лише посилюємо і починаємо стукати і штурмувати міністерства, щоб отримати реальну стратегію розвитку галузі, розроблену за участі представників промислових підприємств. Саме вони повинні її сформувати! Не міністерства і чиновники в кабінетах, а виробники...» — резюмував В. Головко.
Важко сказати, чи почули вдруге в столиці стурбованість промисловців Полтавщини ситуацією, але звідти днями надійшли обнадійливі звістки. Зокрема, про те, що уряд прийняв рішення про створення Національного комітету з промислового розвитку, який покликаний стати механізмом вирішення проблем вітчизняної промисловості та створення передумов для вироблення конкурентного національного продукту.
З цієї нагоди Прем’єрміністр України Володимир Гройсман під час засідання уряду зазначив: «Зараз завдання Комітету — не просто стати структурою, яка утворена сьогодні, а реальним механізмом діагностики проблем національної промисловості, напрацювання механізмів і реальних, конкретних рішень, які дадуть можливості нам сьогодні отримати конкурентний, якісний національний продукт».
Дехто з керівників полтавських промислових підприємств, які брали участь у нараді в Полтавській ОДА, вже встигли охрестити Національний комітет з промислового розвитку «комітетом порятунку». Причому не лише промислових підприємств, але й усієї України. Тому що без рішучих заходів для виводу з критичної ситуації вітчизняній промисловості говорити про перспективи виживання незалежної держави можна з великими припущеннями...
Олександр БРУСЕНСЬКИЙ, м. Полтава
