Неякісне та необґрунтоване держрегулювання призводить до того, що громадянам та бізнесу доводиться офіційно витрачати чималі кошти на адміністративні процедури (ліцензії, сертифікати, дозвільні документи). Плюс хабарі за своєчасне отримання дозвільних документів. Через зарегульованість погіршується якість товарів та послуг, сервісне обслуговування.
Затримка транспортування товарів через процедурні вимоги може призвести до їх псування (особливо харчових сільськогосподарських продуктів) або втрати партнера. Часто регулятивні заходи держави використовуються для незаконного усунення конкуренції на користь окремих осіб, для монополізації ринку. Корупція і монополізація відлякують інвесторів, негативно впливають на інвестиційну привабливість вітчизняної економіки.
Рейтинги
Як наслідок — Україна з року в рік займає низькі позиції в різноманітних міжнародних рейтингах. Зокрема, в рейтингу економічної свободи, який щороку складає американський фонд Heritage Foundation, Україна цьогоріч посіла 162-е місце, втративши за рік одразу сім позицій. Минулого року в «Індексі економічної свободи» наша країна була на 155-му місці.
За оцінкою розробників індексу економічної свободи, українська економіка залишається «репресивною». Так, верховенство права є надто слабким, режим інвестицій залишається закритим, іноземні інвестиції продовжують конкурувати з великими держпідприємствами, жорсткий ринок праці й бюрократичні правила для бізнесу гальмують розвиток динамічного приватного сектора.
Згідно з дослідженням канадського Інституту Фрейзера Україна посіла 79-е місце серед 123 країн в «Індексі свободи». Дослідники відзначили непоганий показник особистих свобод у нашій країні, однак при цьому зафіксували відверто незадовільний результат у свободі економіки.
За результатами минулого року Україна залишилася серед найбільш корумпованих країн світу, посідаючи 142-е місце зі 175 у рейтингу сприйняття корупції, про це свідчать дані дослідження Transparency International. Такі невтішні позиції, на думку міжнародної антикорупційної спільноти, є результатом малопомітної боротьби з руйнуванням корупційних схем, отриманих у спадок від усіх правлячих режимів часів незалежності України.
У легкості ведення бізнесу Doing Business Україна два останніх роки покращує свої позиції. Проте таке підвищення експерти МЦПД частково пояснюють змінами в методології рейтингу, тож воно поки не свідчить про суттєве покращення бізнес-клімату в Україні. Цьогоріч нашій державі вдалося увійти до першої сотні країн і посісти 96-е місце зі 183, піднявшись на чотири позиції (з урахуванням зміни методології).
Цьогорічне дослідження показало, що ключовою реформою, яка сприяла підвищенню рейтингу 2015-го, стало спрощення реєстрації бізнесу, нагадують експерти МЦПД. Проблемними зонами для бізнесу в Україні залишається отримання дозволів на будівництво (140-е місце), підключення до електромереж (137-е місце) і вирішення проблеми неплатоспроможності (141-е місце).
На ліквідацію підприємства в нашій країні потрібно майже три роки. При цьому в Україні кредиторам удається стягнути зі збанкрутілих компаній лише 8,3% вкладених коштів, в європейських державах цей показник сягає 72,3%. Вищезазначені особливості вітчизняної економіки і рівень її сприйняття міжнародною спільнотою свідчать про гостру необхідність проведення дерегуляційної реформи, констатують експерти МЦПД.
Невдалі спроби
В Україні спроби дерегуляції економіки для прискорення її зростання та стимулювання конкурентоспроможності робилися вже кілька разів. Перша хвиля нормативно-законодавчої дерегуляції відбулася за часів президентства Леоніда Кучми: тоді у 1994–2004 роках було ухвалено 22 основних закони та видано 46 указів Президента. Це було зроблено задля лібералізації бізнес-середовища, дерегуляції та сприяння розвитку підприємництва.
Ухвалення цих нормативно-правових актів (НПА) дещо обмежило втручання органів державної та місцевої влади в господарську діяльність малого та середнього бізнесу. Було запроваджено спрощені (спеціальні) режими оподаткування, єдиний та фіксований податки, спеціальний торговий патент.
У цей же час ухвалено Закон «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Цим документом передбачалося вперше в законодавстві України ввести принципи регуляторної політики, а також запровадити аналіз регуляторного впливу для кожного НПА. Положення цього закону щодо принципів формування державної регуляторної політики повністю відповідають принципам формування держполітики взагалі. Однак його застосування на практиці не завжди давало позитивний результат через зацікавленість багатьох чиновників в отриманні неправомірної вигоди (корупції).
Друга хвиля дерегуляції відбулася з приходом помаранчевої влади 2004 року. Вона була спрямована на швидкий перегляд НПА, ухвалених центральними органами держвлади, територіальними підрозділами центральних органів виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Планувалося, що ці заходи стануть «регуляторною гільйотиною», та на практиці більшість намірів і заяв виявилися декларативними.
Третя хвиля дерегуляції почалася з ухвалення наприкінці 2010-го Закону «Про прискорений перегляд регуляторних актів, прийнятих органами та посадовими особами місцевого самоврядування». Фактично вона почалася 2011 року і також не дала суттєвого ефекту, зауважують експерти МЦПД.
Четверта хвиля рушила після завершення Революції гідності на початку 2014 року, коли сформувався новий уряд. Вона триває й нині.
Мета
Мета реформи — створення сприятливого інвестиційного та підприємницького клімату через зміни регуляторного середовища та формування чітких, прозорих правил, що слугуватимуть інституційним фундаментом для економічного зростання, підкреслюють експерти.
Державне регулювання має здійснюватися на основі таких принципів, за яких процес створення нового регуляторного акту мусить максимально відповідати потребам суспільства і підтримуватись адекватними заходами держзабезпечення. Причому державна регуляторна політика повинна відповідати вимогам ринкових відносин.
Важлива також прозорість, послідовність, передбачуваність регуляторних актів, що приймаються органами виконавчої влади та місцевого самоврядування. Впроваджувати нові акти варто лише після всебічного аналізу їх потенційної ефективності та можливого впливу на економічне середовище в країні, наголошують експерти.
Треба періодично відстежувати ефективність та наслідки впровадження регуляторних актів і заходів. Необхідно узгоджувати дії всіх центральних та місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Експерти радять запровадити дисциплінарну й адміністративну відповідальність держслужбовців за невиконання регуляторних актів і порушення встановлених процедур.
Перешкоди
Серед проблем, які заважають дерегуляційній реформі, експерти МЦПД називають процедурну зарегульованість ведення господарської діяльності. Особливо гостра вона в адмініструванні податків, бо порядки звітування та обліку прямо впливають на швидкість господарських операцій підприємств.
Регуляторні дії уряду зі стимулювання підприємництва зводяться до однотипних заходів прямої підтримки окремих підприємств із неоднозначним ефектом для економіки країни. Поширеним залишається галузеве субсидування суб’єктів господарювання та підприємницької діяльності. Для цього використовуються окремі статті видатків держбюджету, цільові асигнування та трансферти.
Це призводить до викривлення ринків на користь окремих економічних агентів. Активно практикується в країні й неринкове тарифне регулювання цін. До того ж широко застосовується адміністративне регулювання ціноутворення і тарифів за високої частки виключень з антимонопольного законодавства щодо певних видів товарів чи галузей економіки.
Це усуває цінову конкуренцію на національному ринку, при цьому значно зростає фіскальний тягар для успішних підприємств, тож вони шукають різноманітні схеми трансфертного ціноутворення.
У цьому контексті показовою стає вітчизняна практика виходу з національного ринку, підкреслюють експерти МЦПД. Це жодним чином не пов’язується економічними агентами з рівнем економічної продуктивності підприємств. Тож існуюча система стимулів економічних відносин в Україні не заохочує ведення ефективної господарської діяльності, констатують експерти.
Незважаючи на проведені реформи, податковий тиск зберігся, при цьому величина податкових ставок не відіграє ключової ролі у формуванні сприятливого фіскального середовища в країні. Зберігаються непрозорі схеми у стягненні податкових платежів, зокрема ПДВ, й надмірна зарегульованість адміністрування податків.
В Україні експерти відзначають низький рівень специфікації та захищеності прав власності, суттєвий рівень рейдерства. Це спонукає підприємців до різних тіньових схем «страхування» своєї власності. В результаті вони відмовляються від активної інвестиційної діяльності та укладання довгострокових контрактів.
Експерти звертають увагу на погану якість механізмів вирішення корпоративних спорів у судовому і позасудовому порядку. Чинне корпоративне законодавство й норми права нині можна неоднозначно тлумачити, тож часто сторони незадоволені судовими рішеннями. У результаті зростає корупція, що обмежує масштаб ведення підприємницької діяльності та виштовхує з ринку вітчизняні підприємства.
Непрогнозована зміна регуляторних норм із пом’якшення чи надання жорсткості умовам ведення бізнесу спонукає підприємців до отримання короткострокової окупності вартісних проектів. У результаті зростають ціни на продукти та послуги для споживачів.
Ініціативи та рішення
Експерти нагадують, що керівними документами для оцінки пропонованих органами влади реформ у сфері дерегуляції є Коаліційна угода Верховної Ради, Програма діяльності Кабміну, Стратегія сталого розвитку «Україна-2020», План заходів із виконання Програми діяльності Кабміну та Стратегії сталого розвитку «Україна-2020» у 2015 році, Меморандум про економічну та фінансову політику між Україною та МВФ і План заходів щодо дерегуляції господарської діяльності.
Не секрет, що реформи в Україні підштовхують активісти громадських організацій, зокрема дерегуляцію в аграрному секторі, харчовій промисловості, будівництві, телекомунікаціях, транспорті, електроенергетиці, нафтогазовій галузі.
Нині виконано 42 заходи «Плану заходів щодо дерегуляції господарської діяльності». Мінекономрозвитку із запланованих 24 не виконало 14 заходів, Мінагрополітики не справилось із 12 з 18 визначених, Мінприроди не вдалося втілити сім із восьми передбачених заходів, Мін’юст втілив три з п’яти, у МВС не дійшли руки до восьми заходів з дев’яти, у Мінсоцполітики — до чотирьох з п’яти, у Мінінфраструктури — до двох із чотирьох. А ось Мінфін та Міненерго не виконали жодного з намічених заходів.
Серед позитивних зрушень у дерегуляційній реформі експерти МЦПД відзначають активну розробку технічних регламентів, отримання національним органом з акредитації останнього рівня визнання з боку ЄС, підготовку законодавчої бази та інфраструктури. Це є передумовами підписання Угоди про оцінку відповідності та прийнятність (АСАА), про взаємне визнання систем технічного регулювання, що суттєво полегшить доступ української продукції на європейський ринок.
Також скасовано обов’язкову сертифікацію 16 груп продуктів та сертифікацію нових автомобілів (набуває чинності з 2016 року). У вересні цього року набрав чинності Закон «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», який є євроінтеграційним, адже базується на принципах та вимогах до безпечності харчових продуктів, що діють у Європейському Союзі.
У списку позитивів — і скорочення термінів видачі фітосанітарного та карантинного сертифікатів. Відповідно до постанови Кабміну такі сертифікати повинні видавати впродовж 24 годин після завершення завантаження транспорту. Наразі їх можна отримати за п’ять календарних днів із моменту подання документів незалежно від завершення завантаження. В результаті транспорт простоює, витрати підприємців, зокрема на фрахт судна, суттєво зростають.
Додає оптимізму реформаторам і те, що вже скорочено перелік об’єктів карантинного регулювання для внутрішніх перевезень. Скасовано карантинний сертифікат на 33 види рослинних культур, зокрема на жито, рис, ячмінь для їх переміщення територією України. Тож у цій частині наше законодавство було гармонізовано з європейським, яке не передбачає отримання карантинного сертифіката на зернові та олійні культури. Такі зміни дуже порадували аграріїв.
Підприємці оцінили Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку відкриття бізнесу», який набув чинності у листопаді 2014-го. Відтак зареєструвати підприємство можна одночасно з подачею відомостей для реєстрації платника податку.
Елла НОВАК
