Культура
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Середа Жовтень 28, 2020

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 10 Жовтень 2014 03:00

Гумор. Ностальгія. Еміграція

Rate this item
(0 votes)

Хто в те­ат­рі го­лов­ний? На­пев­не — ак­тор, од­нак є й дру­га го­лов­на осо­ба — гля­дач. Са­ме за­ра­ди їх­ньо­го кон­так­ту на сце­ні, за­ра­ди то­го не­ве­ли­ко­го спа­ла­ху, що ви­ни­кає під час цьо­го кон­так­ту, і пра­цює ба­га­то лю­дей. Хтось мо­же не по­го­ди­ти­ся з цим твер­джен­ням, але са­ме та­кий прин­цип є ви­зна­чаль­ним у твор­чій ді­яль­но­сті ки­їв­сько­го те­ат­ру «Ак­тор». І те­атр вкот­ре до­вів це своєю ви­ста­вою «Оде­ські да­чі».

«Наш новий спектакль «Одеські дачі» за Михайлом Жванецьким вирішений у жанрі акторського кабаре. Це продовження вистав, які йдуть у театрі «Сузір’я». Літературна основа — текст М. Жванецького, а музичний матеріал — пісні Леоніда Утьосова. Незважаючи на таких авторів, це вистава не гумористична, а її тема — про кризові моменти людського життя та творчості», — розповів режисер-постановник, заслужений артист України Ігор Славинський.
У виставі показаний один день із життя Одеси, але як багато він встиг у себе вмістити. Цей день присвячений людській вірності і дружбі. Тут є самоіронія і мудрість, гумор і смуток. Протягом життя ми багато переживаємо, але завжди потрібно вміти радіти навіть дрібницям.

Такими думками у ненав’язливій формі актори намагаються поділитися зі своїми глядачами. А цікавий текст та музичний супровід в яскравому виконанні подарує позитивні емоції.
Ігор Славинський досить рідко грає у створених ним виставах. Очевидно, обирає персонажів, особливо близьких йому за духом та свідомістю. Саме таким є Міша. З одного боку, це начебто автор, який лише спостерігає за подіями, проте час від часу сам стає їхнім безпосереднім учасником. Хоча прямо і не сказано, але складається враження, що І. Славинський грає самого Жванецького, який спілкується зі своїми героями. На це вказує й ім’я персонажа.
А сказані на початку слова: «Усі мої жарти — між словами. Як розсунути слова, як навчитися писати паузу» можуть слугувати прологом до всієї вистави. Його ж роздуми про те, чому співаки можуть дозволити собі виступати під фонограму, а виконавці розмовного жанру — ні, змусять декого іншими очима подивитися на сучасне естрадне мистецтво.
Центральне місце у виставі посідає єврейське подружжя — Ізя (Сергій Мельник) і Віра (Ірина Калашникова) та їхній син Костя (Станіслав Мельник). Їм вдалося тонко передати одеський та єврейський гумор, що переплелися і склали єдине ціле. Такої природної гри на сцені багато в чому вдалося досягти тому, що і в житті вони теж родина.
Надовго запам’ятається глядачам і колоритний персонаж Розалії Вікторівни (Ніна Касторф). Особливо її фраза про те, що радянська влада не може бути ліквідована, але якщо й може, то лише за наказом КПРС. Ці слова, на перший погляд, можуть здатися абсурдними, та якщо замислитися, то вони не позбавлені сенсу.
А Олександр Бегма, можливо, й не вразив своєю грою як драматичний актор, однак те, як ця молода людина довершено виконує на фортепіано найскладніші музичні твори, не може не викликати поваги і навіть захоплення.
Декорації вистави доволі прості. Очевидно, це робилося навмисне, аби глядач не відволікався на другорядне. Водночас музика виступає повноцінною дійовою особою (музичне рішення Наталії Бегми), а рухи добре доповнюють недоказане героями (хореограф-постановник Тетяна Журкович).
Як виявляється, всі події, змальовані у виставі, відбувалися раніше, а зараз вони лише виринають у ностальгічних спогадах автора. Знову ми зустрічаємо наших героїв уже у вечірніх сукнях на престижному концерті, очевидно, далеко від Одеси, можливо, навіть колишнього Радянського Союзу. Трохи сумно. Але це життя.
Можна лише уявляти, що відбувається у потойбічному світі. Та якби Валентин Шестопалов, який створив театр «Актор» і 26 років був його незмінним художнім керівником, побачив з небес спектакль «Одеські дачі», то залишився б задоволеним, адже розпочата ним добра справа має гідне продовження.
Еду­ард ОВ­ЧА­РЕН­КО

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».