Одеса завжди приваблювала своєю неповторною атмосферою, особливим почуттям гумору і ставленням до життя, культурним і національним різноманіттям.
Отож привідкрию кілька таємниць. Дещо довелося розпитати в режисерки-постановниці Марії Грунічевої та акторів, зайнятих у виставі.
«Вже давно на моєму робочому столі ця п’єса. В оригіналі — це російська мова. Грати ж будемо суржиком, плюс додасться сленг. Чому так? Ну, по-перше, — це весілля, а по-друге — це Одеса! Події відбуваються в Одесі, оскільки автори народжені саме там. Це цілком могло відбуватися в Одесі, Києві...
Було б навіть дивно, аби звучала відшліфована українська. Текст практично не скорочували, лише трішечки перепланували персонажів. За п’єсою персонажів багато. Ми ж задіяли вісім акторів, долучаємо троє глядачів, які виходитимуть на сцену. У виставі багато пісень, музики, танців, як і на будь-якому весіллі.
До речі, музику взяли 30-х років, яка звучала в Одесі. Музичний колорит передаватиме атмосферу Одеси, в якій жили персонажі. Персонажі трохи карикатурні: я вивчала їхню біографію і творчість, робила висновки. Вони ніби зійшли зі сторінок газет, списані трохи із сарказмом, пародіями, висміюванням.
Ми навіть декорації у такому стилі-дусі зробили. Актори будуть виходити ніби зі сторінок газет, — розповіла Марія Грунічева.— Чому саме ця вистава і сьогодні? Насамперед — це потреба театру. Головний режисер Ірина Кліщевська висловила бажання, що в театрі бракує веселих вистав, які йдуть у кафе. Хочеться вірити, що ми знайшли потрібну виставу і правильне рішення постановки. Чекатимемо оцінки від глядача і критиків».
Олена ТЕРТИЧНА, акторка (Ната Мархоцька-Лівшиц, наречена): «У цій виставі маю роль нареченої. Моя героїня неоднозначна. Я ще й досі в процесі пошуку смачних, виразних моментів ролі. Зізнаюся, що люблю грати комедійні ролі. Мені це ближче.
Сподіваюся, що кожен глядач прийде, побачить і висловить свою думку. Кожен для себе відкриє щось своє. У цій ролі я вже набила багато «шишок» (зізнається і сміється акторка).
У цій ролі за зростом я досить висока — таке нестандартне рішення режисера. Під час репетиції траплялися випадки, що не вписувалась у двері... До речі, тут багато нестандартів. Навіть сама причина весілля. Наречена Ната закохана, але не може зрозуміти, в кого... Має бути цікаво».
Олександр ДІДИК, актор (Стасік Мархоцький, наречений): «Досьогодні мені ще таких персонажів грати не доводилося. Роль дуже цікава. Сама п’єса на злобу дня. Це — комедія. Але комедія, яка заставляє думати й оцінювати ситуації. Глядач через образи побачить десь себе. П’єса дає можливість зібрати воєдино багатьох цікавих персонажів.
Якщо говорити виключно про мою роль, то зовнішню характеристику персонажу вдалося знайти, а ось деякі внутрішні деталі уточнюю. Я — прихильник чеховського підходу: інформація знаходиться в просторі, треба дослухатися до себе і навколишнього світу, треба знайти одну характеристику і створювати образ. Здається, гвіздок забито».
Стас КОЛОКОЛЬНІКОВ, актор (тато Стасіка): «Мені випала роль батька нареченого. Такий собі Олександр Вітольдович — досить комедійно яскрава постать, перебуває десь на лікуванні... Про персонаж автори особливо нічого не розповідають. Дія відбувається тут і зараз. Фантазуємо всі разом: актори і глядач. Має бути виразно, весело, цікаво. Незвичайні люди в незвичайних обставинах.
Скажу відверто, що такі ролі не завжди трапляються. Для мене це досить цікаво. Я дуже довго підкрадаюся до кожної ролі, завжди в пошуках. Персонаж цікавий: людина зі своїми проблемами, вадами і бажаннями. Наприклад, любить хильнути — це ж весілля! Любить прикрасити свою біографію — а чому б і ні!
Така собі сіра людина, а хоче виглядати яскраво, перебувати в центрі уваги, відчувати свою необхідність. Такий собі підстаркуватий «Хлестаков» з рисами «Голохвастова». Думаю, що ця вистава буде хітом нашого театру. Це — вистава, яка збиратиме глядачів для спілкування. А разом із тим — це пісні, танці, музика».
Художник-постановник вистави — Світлана Павліченко. Дизайнер костюмів — Ярослав Немировський.
Отже, до зустрічі на шаленому одеському весіллі на Андріївському узвозі в Києві в Театрі «Колесо».

Людмила ЧЕЧЕЛЬ,
фото надано Театром «Колесо»