— З дитинства люблю твори Миколи Васильовича, — розповідає автор сценарію і режисер-постановник Ольга Тичина-Яновська. — У нашій родині з давніх-давен було заведено проводити літературні вечори. Саме ці вечори прищепили любов до творчості великого письменника.
Постать Миколи Васильовича — зворушлива, цікава, містична, її неможливо обійти. Звичайно, було створено чимало прекрасних екранізацій за його творами: «Ніч перед Різдвом», «Вій», «Мертві душі», але були й фільми, в яких режисери не відчули Гоголя.
Вважаю, що цей проект прийшов до нас згори. Спочатку не думали присвячувати фільм 210-річчю від дня народження письменника і лише коли завершили роботу, то зрозуміли, що це збіглося з ювілейним роком. Під час роботи над фільмом використали листування Гоголя останніх років його життя.
Крім самого Миколи Васильовича, одним із центральних у картині є образ Анни Михайлівни Вієльгорської, в яку він був закоханий в останні чотири роки свого життя. Однак вона мала дуже високий статус у суспільстві, тому вони не могли одружитись. А після того як Гоголь їй освідчився, вона взагалі припинила з ним спілкування.
Це дуже боляче вдарило по серцю письменника. Ще одним важливим штрихом є спілкування Гоголя з отцем Матвієм, який намагався спрямувати його на шлях істинний.
Також доторкнулися до творів великого письменника: «Страшна помста», «Ніч на Івана Купала», «Майська ніч» і «Пропала грамота». Добирали твори, які можна відзняти в безбюджетній стрічці і які б у той же час були цікаві сучасному глядачеві.
У «Страшній помсті» показано багато пророцтв щодо України. Серйозну атмосферу фільму вирішили розрядити легкою усмішкою, тому взяли його оповідання «Пропала грамота». До участі у фільмі запросили чудові колективи: Народний хор ім. Миколи Лисенка, танцювальний колектив «Барвіночок» та «Українські музики».
— Робота над фільмом розпочалася восени 2017 року, — розповідає режисер-постановник, актриса, режисер монтажу і звукорежисер Юлія Сак. — Вдячні організаціям, які надали нам приміщення для зйомок. Це — Національний музей народного побуту та архітектури України у Пирогові, санаторії «Пуща-Водиця», «Етно-село» і «Феофанія». Багато сцен відзняли на природі.
Актори — наші друзі, з якими разом створили не один проект. Із Віктором Коньяковим активно співпрацюємо вже 15 років. Він грає Миколу Гоголя і Чаклуна. Також на екрані можна побачити Анну Петрову, яка, крім того, є директором картини; актора і режисера Олександра Мельника, актрис Вікторію Гвоздій та Тетяну Завадську.
Ольга Тичина-Яновська створила колоритний образ Баби-Яги. Кілька ролей було і в мене, серед них — божевільна Катерина зі «Страшної помсти» і Анна Михайлівна, в яку був закоханий Гоголь. Задоволена всіма колегами. Навіть природа нам допомагала знімати цей фільм.
Уже чотири роки поспіль Ольга Тичина-Яновська та Юлія Сак намагались отримати бюджетні кошти на свої проекти від Держкіно України. І хоча більшість запропонованих сценаріїв отримала високу оцінку від продюсерів, але жоден із них допоки не зацікавив високопосадовців від кіно. Отож кошти на зйомки доводилося шукати самим.
За власні гроші придбали апаратуру, самі робили монтаж, усі актори зголосилися працювати безкоштовно. У планах невеликого колективу однодумців — створення нових мелодрам, фентезі та комедійних стрічок. Хотілося б, аби наша держава нарешті звернула увагу на творчість цієї талановитої команди.
Фільм «Провидець» столичний глядач уже мав змогу побачити в галереї ім. Володимира Висоцького, Будинку кіно НСКУ, кінотеатрах «Ліра» і «Кадр». Мають запрошення показати картину в Сумах та Харкові. А далі — участь у фестивалях і, можливо, показ «Провидця» за кордоном.

Едуард ОВЧАРЕНКО
Фото Ольги ТИЧИНИ-ЯНОВСЬКОЇ