Відомо, що саме сценічна постановка «Дами з камеліями» надзвичайно захопила італійського композитора Джузеппе Верді, який разом із лібретистом Франческо Піаве створив знамениту оперу «Травіата», в основу якої покладено сюжет цієї п’єси. Почувши у Парижі цю оперу, Олександр Дюма-син захоплено вигукнув: «Ваша опера, пане Верді, забезпечила безсмертя моєму роману!»
Власне, так і сталося, адже «Травіата» Дж. Верді і нині значиться серед найбільш популярних і найчастіше виконуваних класичних опер на всіх провідних сценах світу.
У ХХ столітті драматична історія кохання красивої і розумної куртизанки Маргарити Готьє (у опері Дж. Верді — Віолетти Валері) почала активно привертати увагу балетмейстерів. Серед них і знаменитий хореограф Джон Ноймайєр. Його балет «Дама з камеліями» прикрашає репертуар відомих театрів у Гамбурзі, Парижі, Москві, а інтерес глядачів до нього не зменшується з роками.
Свою спробу втілити цей сюжет на сцені Національної опери України мовою хореографії здійснила народна артистка України, керівник балетної трупи цього театру Аніко Рехвіашвілі. Працюючи над хореографією і постановкою балету «Дама з камеліями», вона не намагалася копіювати інші варіанти відомих балетмейстерів.
Її інтерпретація цього сюжету у стилі неокласики відзначається оригінальністю і багатством фантазії, логічним розвитком подій та глибиною розкриття психології головних персонажів.
Разом із нею над виставою працювали диригент-постановник, народний артист України Олексій Баклан, художник-постановник Наталія Кучеря, а ідея сценічного оформлення також належить Аніко Рехвіашвілі. Художнє втілення цієї ідеї здійснила організація «Лайт Конверс ЛТД».
Музика балету була складена на основі фрагментів із відомих творів композиторів-класиків ХVІІІ, ХІХ та першої половини ХХ століття — Пахельбеля, Л. Бетховена, Й. Брамса, Г. Форе, Е. Елгара. І. Стравинського. Ці фрагменти допоміг підібрати хореографу диригент-постановник О. Баклан, намагаючись знайти максимальну відповідність між змістом і музичним супроводом.
Прем’єра балету, що відбулася після тримісячної постановочної роботи, пройшла з аншлагом і мала великий успіх серед присутніх. Усі глядачі відзначали якісне звучання оркестру театру під орудою Олексія Баклана, майстерно і зі смаком виготовлені костюми, вдало стилізовані під одяг першої половини ХІХ ст. Вони гармонічно поєднувалися зі сценічним оформленням, де домінуючу роль відігравав екран, на якому постійно змінювалося зображення, що відповідало сюжетній основі.
Суттєво і те, що хореографічна концепція вдало об’єднувала всі компоненти постановки і справляла враження єдиного цілого. (У чому можна дорікнути постановникам, так це у певній невідповідності сюжету двом фрагментам із Концерту № 5 для фортепіано з оркестром Л. Бетховена на початку вистави, що викликало відчуття дисгармонії.)
Успіху прем’єри сприяло і натхненне виконання головних партій провідними солістами — Анастасією Шевченко (Марі Дюплессі), Денисом Недаком (Олександр), Олександром Шаповалом (Герцог де Гіз), Юлією Москаленко (Кларісс), Владиславом Іваненко (батько Олександра).
Їхня майстерність у поєднанні з артистизмом мимоволі викликали щире захоплення, яке досягло кульмінації після завершення вистави, адже аплодисменти тривали понад десять хвилин, якими нагородили не тільки артистів балету, але й усіх, хто працював над новою виставою.
Немає сумніву, що вона буде окрасою балетного репертуару Національної опери України, а інтерес до неї шанувальників хореографічного мистецтва не зменшуватиметься з плином часу.
Сергій ПИРОГОВ