Він був одним із перших серед тих, хто втілював у художніх творах образи довгий час замовчуваних діячів науки і культури — Максима Березовського, Петра Могили, Феофана Прокоповича, Григорія Сковороди та інших. Також Микола Стороженко — автор понад 60 літературних творів, рецензій, надрукованих у книгах, каталогах, альманахах.
Висока відповідальність Стороженка до творчості, вимогливість до себе відчувалися ще у роки підготовки до виконання диплома «Перші сходи. Агроном». Протягом 1953–1954 року Стороженко-студент перебував на цілинних землях Казахстану та Алтаю, де безпосередньо з натури створив понад 800 образів до програмної картини.
З 1964 року він почав працювати педагогом у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури (Київському художньому інституті — тоді). У 1991 році був обраний професором цього мистецького закладу.
1994 року заснував та очолив майстерню живопису та храмової культури НАОМА. Трохи раніше став лауреатом Національної премії України ім. Тараса Шевченка (1988).
Микола Андрійович був дійсним членом (тобто академіком) Національної академії мистецтв України (2000), народним художником України (1997). А ще улюбленим педагогом та майстром виняткового таланту.
«Митець є скрізь, — вважав Микола Андрійович. — У селах, коли потрібно було зробити човна, то знаходились майстри, що вправно робили човна-довбанку, якого дуже важко на воді тримати, і дивовижно — як вони робили розрахунки! А якщо ткали — що це були за витвори!
Звідки такі ритми орнаментальні, це просто диво. Хату робити, церкву робити — все це краса, це мистецтво. Обов’язково знаходилась людина, яка це робила; художник — це майстер. За Гофманом, якщо ти не майстер, то ти й не художник».
Він таки був Майстром! Учасник вітчизняних та міжнародних виставок, він працював у галузі станкового та монументального живопису, книжкової графіки. Віртуозно володів різними мистецькими техніками.
У своїх творах прагнув досягти гармонії, розгадати таємниці народних традицій, наповнити композиції глибоким змістом, духовністю. Оригінальними, самобутніми є його твори монументального живопису і книжкової графіки. Оформлені ним видання відзначено найвищими нагородами на вітчизняних та міжнародних виставках.
Найбільш відомі роботи: монументальне панно «Осяяні світлом» (1978–1989, Інститут фізики НАНУ); композиції «Т. Шевченко і світ» (1988) та «Світло волі» (1989, Національний музей Тараса Шевченка); мозаїка «Україна скіфська — Еллада степова» (1990–1992, пансіонат «Гілея» у смт Лазурне Херсонської області).
Сакральні композиції виконано з використанням оригінальної техніки на основі холодної енкаустики у церкві Миколи Притиска в Києві («Трійця», архангели «Гавриїл», «Михаїл», «Рафаїл», «Уриїл», «Св. Миколай Мірлікійський», «Св. княгиня Ольга, 1998–2000); станкові твори «Орфей і Евридика» (1993), «Офіра Гонти» (1994), триптих «Земний хрест», «Різдво», «Воскресіння» (1995) та інші; ілюстрації до видань «Болгарські народні казки» (1976–1977), «Українські народні казки» (1982–1985), до творів Михайла Коцюбинського, Панаса Мирного, Івана Франка, Лесі Українки та інших.
У 2004 році Микола Стороженко завершив багаторічну працю над ілюстраціями, доповненими літературними есе-роздумами та передмовою до «Кобзаря» Т. Г. Шевченка. А в 2009-му була видана унікальна книга М. Стороженка «Мій Шевченко» та вийшов у світ фільм «Шевченко Стороженка».
Власне міцний сакральний зв’язок навічно поєднав Миколу Андрійовича з феноменом Тараса Шевченка, Чернечою горою — національною святинею України.
Виконані митцем ще у 1951 році олійні пейзажі канівських гір, графічне бачення творів класиків української літератури, що зберігаються в колекції Шевченківського національного заповідника, символічно знайшли розвиток у знаковій роботі його життя — циклі ілюстрацій до Шевченкового «Кобзаря».
Чи й не тому М. А. Стороженко в альбомі «Мій Шевченко» (Київ, 2011 рік), супроводжуючи свої талановиті мистецькі роботи натхненними текстами, не раз згадує бентежний дух Святої Чернечої гори, її духовну висоту.
Іван Дзюба сказав про це так: «Проживши життя із Шевченковою поезією, Микола Стороженко в Шевченкіані синтезував енергію всіх своїх мистецьких шукань і осягнень. Це не ілюстрації, це співтворчість, це діяння Шевченкової поезії й самого образу Шевченка, долі Шевченка — у душі естетично чуйної і національно відповідальної людини».
Навесні 2013 року ці твори експонувались у виставковому залі Музею Шевченка на Тарасовій горі.
Микола Андрійович брав активну участь у персональних та групових виставках, зокрема в Академії красних мистецтв (м. Лодзь, Польща), храмі Св. Катерини (разом з учнями) у м. Вілліх, «Міф — українське бароко» (НХМУ, м. Київ), «День Свободи» (НауКМА).
Стороженко створив монументальне полотно «Передчуття Голгофи» (2007–2013).
Викладаючи впродовж 40 років у Київському державному художньому інституті — Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури, професор Микола Стороженко підготував плеяду художників-живописців.
Твори художника зберігаються у державних та приватних зібраннях України, Росії, Канади, США, деяких країн Європи.
Він був нагороджений: орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (2008), лауреат конкурсу «Мистецтво України» з врученням диплома ім. Івана Франка (2009), «Почесний професор» Академії мистецтв Узбекистану (2011), орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (2004), Срібною медаллю Міжнародного конкурсу болгарських видань за кордоном (Софія, 1979), Золотою медаллю НАМ України (2000), орденом Св. Михаїла (2004), орденом «За досягнення в розвитку культури і мистецтв» (2013).
Микола Стороженко був відзначений почесними дипломами Американського та Кембриджського біографічних інститутів. Був почесним громадянином міст Вінніпега і Брандона (Канада).
15 квітня 2015 року Микола Андрійович відійшов у вічність.
Підготував Ярослав ШЛАПАК,
Укрінформ
