«Головне для мене як для режисера — аби вистава залишила не лише післясмак, а й настільки захопила глядача, щоб він пережив та приміряв на себе історію, в якій опинилися герої п’єси, щоб ця історія змусила його вдатися до роздумів та переживань. Це можливість пробудити у глядача фантазію та змусити його замислитися над продовженням життя героїв після того, як згасне світло у залі, та над тим, як би він вчинив зі своїми близькими, аби опинився у схожій ситуації. Іншими словами — захопити глядача у полон, але при цьому дати йому свободу.
Для мене найбільший комплімент, коли після вистави телефонують і говорять про те, що до цих пір не припиняється палке обговорення спектаклів та закладених у них ідей між подружжями, колегами. Такі суперечки є свідченням того, що вистави живуть, адже кожен знаходить у них щось своє», — зазначила режисерпостановник.
Кілька слів про сюжет. Успішний бізнесмен і голова сімейства командор Савастано (артист Анатолій Борисенко) просто одержимий забобонами. Жоден день у нього не обходиться без таємничих ритуалів, заклинань і талісманів, щоб очистити карму і не відпустити удачу. Особливо палко командор вірить у те, що безмежне щастя чекає на кожного, хто зустріне на своєму шляху... горбаня. Тому коли «в його руках» опиняється справжній горбань, він робить усе, щоб не випустити щастя, яке неочікувано звалилося на нього.
Заручниками забобонної ейфорії командора стають не тільки службовці компанії, а й усі члени його родини. Савастано наївно вважав, що низці його робочих і сімейних невдач нарешті настав кінець, та, виявляється, що не так легко грати у карти з долею, адже не знаєш, у кого насправді туз у горбі. Чим же закінчиться ейфорія командора і чи закінчиться вона взагалі? Які ще подарунки приготувала доля йому та його друзям? Відповіді на ці інтригуючі запитання можна буде отримати лише під завісу вистави.
Свою роль Анатолій Борисенко немов не грає, а проживає на сцені. Крім цього досвідченого актора глядачі зможуть побачити Максима Канюка, Артема Атаманюка та Тетяну Кумеду, яких багато хто запам’ятав завдяки їхнім яскравим ролям у спектаклі «Жінка на мільйон». Цікаві образи були створені і Ларисою Заблоцькою, Андрієм Любічем та Любомиром Валівцем. А для молодої актриси Юлії Шугар це дебют на професійній сцені.
Звичайно, вистава лише народилася. Режисер та актори аналізують зроблене, очевидно, вдосконалюватиметься сценографія, вноситимуться корективи в акторські роботи з огляду на ексцентричну манеру існування для органічного життя на сцені, відчуття настрою глядачів, уміння взаємодіяти із залою на емоційному рівні.
Хоча розпочався сезон відпусток, творче життя молодого творчого колективу триває. Уже на початку липня вони планують на Малій сцені Національного палацу мистецтв «Україна» показати оновлені версії своїх двох вистав. А потім — гастролі містами України. І, звичайно ж, репетиційна робота над новими постановками та підготовка до нового театрального сезону.
Еду­ард ОВ­ЧА­РЕН­КО
Фо­то на­да­ні ре­жи­се­ром