Нещодавно свій чвертьвіковий ювілей відзначила вистава за п’єсою Жана Ануя «Генерали у спідницях».
Як згадує режисер-постановник, народна артистка України Ірина Кліщевська, спочатку репертуар Театру «Колесо» складався переважно з камерних вистав. І потрібен був яскравий ігровий спектакль. Це мала бути комедія, проте з глибоким змістом. Вибір припав на творчість відомого французького драматурга Жана Ануя, митця з надзвичайно широким творчим діапазоном.
Ця постановка підходила для «Колеса» ще й тому, що у ній вдалося задіяти практично всіх акторів. Могло скластися враження, наче твір писався саме для цього театру, хоча насправді був створений багато років тому. Режисер дещо скоротила п’єсу, аби надати їй більшого динамізму. Був вилучений один із персонажів, роль якого не несла змістового навантаження. Проте сам зміст не зазнав ніяких змін. Вистава відразу полюбилася глядачам і вже багато років є візитною карткою театру. Та чи не втратив спектакль своєї актуальності через 25 років?
«Коли ми взяли до роботи цю п’єсу, то вона нам здалася надзвичайно сучасною, — розповідає Ірина Яківна. — Не втратила своєї актуальності й нині, а, навпаки, дедалі стає сучаснішою. У п’єсі говориться: «Леворюції то завершуються, то починаються знову.» Це слова Ануя. І слово «Леворюція» — спеціально спотворене від «революція». Чи не те саме бачимо і в нас? У «Генералах у спідницях» жінки взяли владу у свої руки, але не знають, що з нею робити. Вони не вигадали нічого кращого, ніж прив’язати чоловіка до ганебного стовпа. А хто ж буде займатися економікою, соціальними питаннями? Інша проблема — продажні суди, в яких написані рішення ще до початку судових засідань.
Проте вистава нам цікава не лише через політичні аспекти, а ще й тому, що автору вдалося тонко дослідити жіночу та чоловічу психологію, особливості стосунків між собою протилежних статей».
«Генерали у спідницях» — це одна з небагатьох вистав, де грає директор та художній керівник театру Ірина Кліщевська. Ще двадцять п’ять років тому їй, тоді молодій артистці, вдалося достовірно створити образ божевільної старенької, і ця роль з 1990 року не зазнала змін. З перших показів задіяні у виставі Вадим Лялько, Олег Лепенець, Олександр Бірюков, Галина Зражевська та заслужена артистка України Валентина Бойко. Всі інші актори увійшли у виставу пізніше, кожен привніс щось своє, не порушуючи при цьому первісної концепції спектаклю.
Були спроби ставити «Генералів у спідницях» і в інших українських театрах. Певний час вона входила до репертуару Національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки та Миколаївського українського театру драми та музичної комедії (на Миколаївщині її теж ставила Ірина Кліщевська).
Однак лише в афіші «Колеса» вона тримається так багато років. Напевне, головна заслуга цього — блискуча гра акторів та режисерське трактування народної артистки України Ірини Кліщевської. Бачили цю виставу глядачі інших українських міст, а також театральна публіка Польщі та Сполучених Штатів Америки. І всюди вона мала великий успіх. До речі, спеціально для гастролей у США американські колеги самі виготовили декорації до вистави за ескізами театру.
Чоловіки та жінки... То хто ж із них головний? Творці вистави не дають прямої відповіді на це запитання. Проте вона напрошується сама собою. Не треба вирішувати, хто головний, адже чоловіки та жінки так потрібні одне одному.
Едуард ОВЧАРЕНКО