Григорій Кочур — український поет, перекладач, літературознавець, дисидент — народився 17 листопада 1908 року в селі Феськівка Чернігівської області у селянській родині. Закінчив Київський інститут народної просвіти, де серед його викладачів був Микола Зеров. У 1943-му Григорія Кочура арештували разом із дружиною. Відбував строк у таборі під Інтою.
Г. Кочур був неформальним лідером українських перекладачів. У його домі — «Ірпінському університеті» — часто бували В’ячеслав Чорновіл, Іван Дзюба, Ліна Костенко, Василь Симоненко. Він мав тихий голос, не для промов, дивовижні очі. А влада придивлялася підозріло — навіщо цій людині стільки мов?! Григорій Кочур жив в іншому світі, де всього мірило не влада, не багатство, а людина. Він завжди вірив у силу мов.
Присудження премії Сергію Борщевському стало закономірною справою, адже він був талановитим учнем Григорія Кочура. Перекладав дуже багато, «будуючи мости» єднання з іншими народами. А починав з перекладу антології молодих кубинських поетів. Навіть не думав тоді, що буде послом на Кубі від незалежної України, представлятиме нашу державу за кордоном як дипломат.
Олена КОСЕНКО