Укрінформ придивився до можливих правових нюансів. Там, де на перший погляд усе виглядає просто чудово, фахівці помітили колізії та юридичні невідповідності. Аби тільки це не створило проблем у майбутньому...

Що і як про­по­ну­ють змі­ни­ти?
Пункт 1. В преамбулі планується додати фразу «та підтверджуючи європейську ідентичність Українського народу і незворотність європейського та євроатлантичного курсу України».
Пункти 2, 3, 4. До повноважень Верховної Ради (Кабміну, Президента) у частині зовнішньої політики пропонується додати фразу «реалізації стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору».
Пункт 5. Пропонується скасувати п. 14 Перехідних положень «Використання існуючих військових баз на території України для тимчасового перебування іноземних військових формувань можливе на умовах оренди в порядку, визначеному міжнародними договорами України, ратифікованими Верховною Радою України».
Бог­дан Яре­мен­ко, дип­ло­мат, ке­рів­ник ГО «Май­дан за­кор­дон­них справ» прой­шов­ся кри­тич­ним по­гля­дом по всіх п’я­ти пунк­тах.
На його думку, поперше, запропоноване «розмите» формулювання преамбули породить більше нових запитань, ніж надасть відповідей.
«Що таке європейський та євроатлантичний курс України? Це наближення до стандартів, перехід на стандарти, повноправне членство — що саме? Чому не написати чітко і прямо «незворотність курсу на здобуття повноправного членства в ЄС і НАТО»?
А що, коли незабаром в Європі виникне якась інша оборонна організація, яку запропонує, припустимо, Франція — де не буде США, але буде стратегічний партнер Росія. Нам теж у цю європейську організацію? — небезпідставно хвилюється експерт.
Подруге, третє і четверте. Пам’ятаємо, що в преамбулі про стратегічність курсу жодним словом не згадується. То про реалізацію ЧОГО та про які повноваження Верховної Ради, Президента та Кабміну взагалі йдеться?
Поп’яте, зрозуміло, що у Перехідних положеннях ішлося про базування Чорноморського флоту Росії в Криму.
Але Росія, якщо мені не зраджує пам’ять, в односторонньому порядку розірвала усі угоди про базування ЧФ в Україні ще в 2014 році, коли анексувала Крим. То чи стосуватимуться запропоновані зміни до Конституції також і інших іноземних держав? »
Може, нам, навпаки, слід передбачити якийсь особливий спрощений порядок надання згоди на розміщення баз чи перебування військових підрозділів НАТО на своїй території?
Вважаю, що практичної потреби вилучати з Конституції положення, що були підставою для російських баз в Україні, нема, а ось використовувати ті самі положення для інших військових баз можна. Але пропозиції цього не передбачають.
Як немає в них і тіні натяку на зобов’язання, які Україна нестиме в разі набуття членства в ЄС і НАТО. Нічого не сказано про можливість делегування частини національних повноважень органам ЄС і НАТО.
Можливо, автори самі прекрасно розуміють туманність перспектив набуття членства в цих організаціях?» — сумнівається Богдан Яременко.
До за­сте­ре­жень при­єд­нує­ть­ся і Ро­ман Без­смерт­ний, дип­ло­мат, по­лі­тик, на­го­ло­шу­ючи, що у «кон­сти­ту­цій­них» спра­вах дріб­ниць не бу­ває.
«У Конституції є спеціальний розділ «Загальні засади», яким визначаються основні ціннісні параметри (засади) української держави. І питання європейськості та євроатлантичної безпеки мали б бути озвучені саме в цьому розділі.
Однак у проекті змін до Конституції пропонують закріпити це в преамбулі, а також у розділах «Верховна Рада України», «Президент України», «Кабінет Міністрів України». І тут виникає протиріччя.
Чому? Бо якщо європейський та євроатлантичний курс України вважати ціннісними орієнтирами, то в тій частині, яка визначає засади, — цього нема, а в тій частині, де йдеться про механізми реалізації цих засад, — тепер буде.
Одразу виникає колізія. І я розумію, чому пішли саме таким шляхом — не хочуть проводити референдум, для якого не передбачено механізмів», — переконує дипломат.
Пан Безсмертний ставить ще одне важливе запитання — чому ця ініціатива з’явилась аж на п’ятому році президентства Порошенка? А все просто — вибори, необхідність набирати бали у електорату.
Однак, вважає він, що подібні ініціативи треба проявляти, коли рейтинг за 50%. Бо навіть найкраща ідея може бути легко дискредитована низьким рейтингом та відповідною репутацією ініціатора.
А чого варто очікувати від Росії, яка є головним противником нашого зближення з НАТО? Подальшої ескалації на Донбасі, Азовському морі?.. «Так війна вже йде! І в Кремлі прекрасно розуміють, що після анексії Криму та окупації частини Донбасу Україні не залишиться нічого іншого, як шукати підтримку в НАТО.
Утім, нам варто розуміти, що ані прийняття поправок до Конституції, ба більше, ані вступ до НАТО не забезпечить одразу застосування статті 5 Статуту НАТО (право на індивідуальну чи колективну самооборону з метою відновлення і збереження безпеки у Північноатлантичному регіоні. — Ðåä.)», — додав п. Безсмертний.
Що про все це ду­ма­ють укра­їн­ці?
Цікаво, що в Пояснювальній записці автори законопроекту посилаються на широку суспільну підтримку у питаннях про можливий вступ України до НАТО. Скажемо відверто — вони трохи лукавлять.
Згідно з кількома останніми соціологічними опитуваннями населення України якраз не до кінця розуміє переваги членства в НАТО.
Так, у грудні 2017 року Фонд «Демократичні ініціативи» вирахував, що лише 38% респондентів вважають вступ до НАТО найкращим варіантом гарантування безпеки для України, 29% — підтримують позаблоковий статус, 5% — за військовий союз із Росією та іншими країнами СНД, 5% — виступають за військовий союз із США. Інші не змогли визначитися з відповіддю.
За даними КМІС, вступ України до НАТО підтримують 41% українців, тоді як 38% — проти. Ще 20% не визначилися зі своєю думкою.
А зовсім свіже опитування групи «Рейтинг» свідчить: якби в середині липня 2018 року відбувся референдум про вступ України до НАТО, то 45% опитаних проголосували б «за», а третина респондентів (33%) — «проти». 11% не братимуть участі в такому голосуванні і стільки ж опитаних «важко відповісти».
Іншими словами, кожен другий українець не готовий підтримати стратегічний союз із Північноатлантичним військовим альянсом. Не дивно, чому автори законопроекту пропонують найпростіший варіант — зміни до Основного Закону, усіляко оминаючи питання всенародного референдуму. Можливо, їм просто важливий сам процес, а не результат...

Ми­ро­слав ЛІС­КО­ВИЧ, Укр­ін­форм