Суспільство
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Понедiлок Листопад 30, 2020

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 07 Вересень 2018 12:15

Кінець політичного міжсезоння: хто краще «засмаг»?

Rate this item
(0 votes)

Із по­чат­ком чер­го­вої пар­ла­мент­ської се­сії в Ук­раї­ні стар­ту­вав но­вий по­лі­тич­ний се­зон. До од­нієї з го­лов­них по­дій на­ступ­но­го, 2019 ро­ку, тоб­то пре­зи­дент­ських ви­бо­рів, за­ли­ши­ло­ся тро­хи біль­ше пів­ро­ку. А там — і до пар­ла­мент­ських ви­бо­рів ру­кою по­да­ти... Від­так са­ме час про­ана­лі­зу­ва­ти: як про­ве­ли ни­ніш­нє літ­нє між­се­зон­ня ос­нов­ні по­лі­тич­ні грав­ці.

Оскільки перший тур виборів глави держави відбудеться вже наприкінці березня, можна припустити: нині залишається усе менше ймовірності, що до когорти претендентів, які прямо чи опосередковано заявили про свою участь у перегонах, приєднається новий рейтинговий кандидат. Соціологічні опитування свідчать, що вподобання виборців залишаються відносно сталими.


Най­рей­тин­го­ві­ші
Юлія Тимошенко дещо збільшує відрив від решти кандидатів, однак це зростання перебуває в межах статистичної похибки. Отже, як свідчать дані групи «Рейтинг» від 8 серпня, 17,7% серед тих, хто має намір голосувати й визначився, планують підтримати лідерку партії «Батьківщина».
Не надто відрізняються й результати іншого, зовсім свіжого дослідження. Саме цього тижня були оприлюднені результати опитування Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва та соціологічної служби Центру Разумкова, проведеного з 16-го по 22 серпня.
Воно вже стосується майбутніх парламентських виборів. Згідно з ним найбільше голосів тих, хто піде на вибори, отримала би партія «Батьківщина» — 18,5%. Такий результат свідчить про те, що Юлії Тимошенко поки що вдається тримати першість. Навіть попри не надто активну як для неї політичну поведінку.
За іншими даними соціологів, українці досі мало обізнані з програмами та пропозиціями як кандидатів у президенти, так і партійців. Від 45 до 65% громадян узагалі нічого не знають про наміри головних претендентів. Найкращі позиції в цьому переліку також у Юлії Тимошенко: 47% респондентів знають про бодай якісь її пропозиції.
Однак на ці цифри можна поглянути й з іншого боку. Про гучну презентацію «Нового курсу» Тимошенко масово писали ЗМІ, до цього можна додати засилля реклами із застосуванням різноманітних каналів інформації. Попри всі ці потуги її команді не вдалося донести головні тези навіть до половини виборців.
Проте очільниця «Батьківщини» поки що не збирається відступати від обраного курсу: на День Незалежності в Києві презентували проект нової Конституції, розробку якої анонсували кілька місяців тому.
Тимошенко пропонує перехід до парламентської форми правління. Щоправда, із власними ноу-хау: партія, яка отримала найбільше голосів виборців, матиме 226 місць у Раді. Решта автоматично опиняється в опозиції.
Судячи з нинішніх оприлюднених рейтингів, неважко здогадатися: під кого формувалися подібні пропозиції. Щоправда, у те, що вони колись стануть конституційними нормами, не вірять навіть найбільші оптимісти від політики. Принаймні, з огляду на те, що нинішня парламентська фракція «Батьківщина» аж надто нечисленна.

Ближ­че до ЄС та НА­ТО
Свого часу ми вже писали про те, що тема потенційних конституційних змін стала однією з ключових серед багатьох кандидатів на пост глави держави. Однак, як би там не було, найбільше шансів на корекцію Основного Закону, вочевидь, має Президент Петро Порошенко.
Літнє міжсезоння глава держави провів активніше за будь-кого зі своїх майбутніх опонентів, до чого його зобов’язує посада. І в даному разі байдуже, яким станом на сьогодні є рейтинг самого Порошенка.
Він не є стовідсотковим фаворитом майбутніх виборів, як це було у 2014-му. Однак і до аутсайдерів його зараховувати аж ніяк не можна, адже шанси на другий президентський термін у глави держави залишаються.
Політична діяльність Порошенка, як уже було сказано, була доволі бурхливою. Зокрема, ще 3 серпня у Верховній Раді було зареєстровано проект змін до Конституції щодо прагнення інтеграції України в НАТО і Європейський Союз. А в перший же день роботи нової парламентської сесії Верховна Рада на своєму офіційному сайті оприлюднила текст цього президентського законопроекту.
«Пропонована законодавча ініціатива має на меті внесення необхідних змін до Конституції України для реалізації цілеспрямованого прагматичного курсу України на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору як стратегічних зовнішньополітичних пріоритетів держави», — йдеться у пояснювальній записці.
Зокрема, у законопроекті запропоновано закріпити незворотність курсу України на європейську і євроатлантичну інтеграцію та підтвердження європейської ідентичності українського народу у преамбулі Основного Закону.
Так, у статті 85 пропонують визначити, що до повноважень ВР входить «визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики, реалізації стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору».
Водночас статтю 102 запропоновано доповнити положенням, що «Президент України є гарантом реалізації стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору».
Стаття 116 доповнюється новим пунктом, згідно з яким Кабінет Міністрів «забезпечує реалізацію стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору».
Як бачимо, прозахідні інтеграційні функції пропонується закріпити за всіма ключовими владними інституціями. Але й це ще не все, бо євроатлантичні прагнення нашої держави Президент пропонує прописати навіть у преамбулі Основного Закону.
Абзац п’ятий преамбули після слів «громадянської злагоди на землі України» пропонується доповнити словами «та підтверджуючи європейську ідентичність Українського народу і незворотність європейського та євроатлантичного курсу України».
Ризикнемо припустити, що найближчим часом основні зусилля Петро Порошенко спрямовуватиме на те, щоб домогтися внесення саме цих конституційних змін. Зробити це варто ще до президентських виборів, а отже, попереднє голосування за проект потрібно провести уже на нинішній парламентській сесії.

Рей­тин­ги, рей­тин­ги...
Утім, повернемося до решти потенційних кандидатів на президентську посаду. Згідно з дослідженнями групи «Рейтинг» від 8 серпня слідом за Юлією Тимошенко йде величезна група з шести можливих кандидатів у складі Анатолія Гриценка, Юрія Бойка, Олега Ляшка, Петра Порошенка, Святослава Вакарчука та Володимира Зеленського.
При цьому двоє останніх не належать до політичних діячів. Та й розмови щодо їхнього можливого балотування поки більше скидаються на прощупування ґрунту, ніж на реальні претензії.
Попри сказане перелічена «шістка» в середньому має по 8–10% і цілком може претендувати на вихід до другого туру. Як і Вадим Рабинович із його шістьма відсотками підтримки. Решта потенційних претендентів не має реальних шансів потрапити в другий тур.
Однак важливіше за все — це інше: кількість тих, хто обирає варіант «інший кандидат» або «важко відповісти», залишається сталою на рівні 30%. Підкреслимо, що ці люди планують брати участь у виборах. От і можна собі уявити, як розгортатиметься боротьба за цей невизначений електорат...
Водночас наведені цифри демонструють, що нинішня літня кампанія потенційних кандидатів майже ні до чого не привела. Певне пожвавлення вносяться хіба що на фланзі колишніх регіоналів. Багато залежатиме від того, скільки кандидатів представлятимуть цих виборців.
Вочевидь, зараз тривають активні перемовини. І повернення Віктора Медведчука до публічної політики, і велика кількість зовнішньої реклами із зображенням Олександра Вілкула — радше свідчення таких домовленостей, ніж самостійних подій.
Не викликає сумнівів і той факт, що усі перелічені потенційні кандидати в президенти максимально використовуватимуть власний «похід за булавою» і в подальшому. Оскільки між президентськими та парламентськими виборами лише трохи більше ніж півроку, перегони до Верховної Ради неодмінно стануть своєрідним продовженням «битви» за крісло глави держави.
І тут знову доцільно поглянути на найсвіжіші результати опитування Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва та соціологічної служби Центру Разумкова.
По-перше, відповідно до нього 68% українських виборців готові голосувати на виборах до Верховної Ради. Цифра ніби й не така вже низька. Однак дещо насторожує інша — аж 23% не налаштовані брати участь у волевиявленні.
Основні причини такої відмови явно не дають підстав для оптимізму вітчизняній політичній еліті, бо 19% від тих, хто не планує йти на вибори, просто не бачать, за кого можна голосувати. Ще 17% — не вірять у чесність волевиявлення і тому збираються його ігнорувати.
Як уже було сказано, партійне лідерство поки що беззаперечно належить «Батьківщині». Більше того, її прогнозний результат майже удвічі перевищує показник найближчого переслідувача. Ним відповідно до даних соціологічного опитування стала партія «Громадянська позиція». За «дітище» Анатолія Гриценка готові проголосувати 9,4% респондентів.
Схоже, що цей показник не є для «Громадянської позиції» вершиною. Попри значну кампанію, розгорнуту багатьма ЗМІ проти цієї політичної сили і особисто її лідера, партія поступово збирає прихильників. Хоча найбільшою її вадою залишається відсутність чіткого регіонального розгалудження.
Про це, зокрема, свідчить той факт, що під час виборів до місцевих громад «Громадянська позиція» жодного разу не перебувала серед лідерів. Вочевидь, її ототожнюють виключно з постаттю Анатолія Гриценка, котрий, як уже було сказано, і в президентських рейтингах не пасе задніх.
На третє місце вийшла партія Вадима Рабиновича «За життя». Цей відверто проросійський проект станом на сьогодні готові підтримати 8,7% виборців. Причому показово, що дослідження відбувалися саме в той момент, коли до партії офіційно приєднався Віктор Медведчук. Відтак такий солідний результат «За життя» також не може не насторожувати.
Схоже, що один із найголовніших феноменів українського політикуму — неймовірна живучість його представників. І приклад Медведчука тут — надзвичайно показовий. Колишній глава Адміністрації Президента Леоніда Кучми й кум нинішнього президента РФ довгі роки перебував десь на політичному узбіччі й брав участь у другосортних проектах, які періодично зазнавали невдачі. Аж раптом він знову з’явився з небуття.
Враховуючи близькість цієї людини до російського президента, можна припустити, що офіційний Кремль робитиме все можливе задля того, щоб партія «За життя» не просто була представлена в українському парламенті, а мала якомога більшу фракцію. Втім, реальний результат, звісно ж, передусім залежатиме від виборців.
Решта партійних лідерів парламентських перегонів станом на сьогодні розташувалися так: Блок Петра Порошенка «Солідарність» відповідно до даних опитування Центру Разумкова та «Демократичних ініціатив» набирає 7,7% голосів. «Опозиційний блок» поки вдовольняється сімома відсотками. В Радикальну партію Олега Ляшка вірять 6,4%.
Стільки ж виборців готові підтримати й нову політичну силу з промовистою назвою «Слуга народу» (проект Володимира Зеленського). Також є шанс здолати п’ятивідсотковий виборчий бар’єр в об’єднання «Самопоміч» — 4,1%.
Насамкінець варто зазначити, що 41% громадян вважають, що наступні вибори до Верховної Ради мають відбуватися за пропорційною системою з відкритими списками. Причому перевагу цій виборчій системі віддають виборці всіх політсил.
Як тут не згадати, що саме вона передбачена ухваленим у першому читанні ще торік Виборчим кодексом. За котрий, щоправда, ніяк не поспішають голосувати в цілому.
Для порівняння: нинішню виборчу систему підтримують 15% респондентів, чисто мажоритарну — 16,5%, а чисто пропорційну — лише п’ять. Власне, чим не перше серйозне завдання для вітчизняного політикуму після літніх канікул?..

Ярослав ГАЛАТА

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».