Цікаво, що більшість спостерігачів вважають фігуру Арсенія Яценюка настільки потужною, що навіть за умови зміни всіх урядовців, окрім нього, чомусь називають таку можливу ротацію лише косметичною. Втім, у те, що парламент змінить прямо-таки всіх міністрів, насправді не надто віриться. Відтак, враховуючи нинішні реалії, варто поглянути на можливу урядову перетасовку трішечки прискіпливіше.
Отже, ще раз підкреслимо: Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк нещодавно вже вдруге за останні три місяці оголосив про необхідність ротацій у складі Кабміну. В одному зі своїх інтерв’ю він повідомив про те, що уряд і всі його міністри підіб’ють підсумки річної діяльності, термін якої спливає наступної п’ятниці. Саме стільки гарантованого часу дала парламентська більшість посткамікадзевому (камікадзевим, за визначенням Арсенія Петровича, був його перший КМ) уряду Яценюка після позачергових виборів до Верховної Ради минулого року.
У простих українців є кілька досить слушних запитань: чому Арсеній Яценюк уже двічі порушував питання про ротації в уряді, а вони досі не відбулися? Чому сам Яценюк сором’язливо промовчав із приводу власної відставки? Що з цього приводу думають усі учасники коаліції і чому не здійснюють конкретних кроків? Адже якщо Кабмін та окремі профільні міністри не виконують даних ними обіцянок, чи не час порушити питання політичної відповідальності за свої дії? Ситуація в країні не дозволяє довго тупцювати на місці. До слова, саме Прем’єр-міністр є лідером умовного загальноукраїнського антирейтингу із виконання власних обіцянок...
Однак насправді не все так просто: доля уряду перебуває в міцних переговорних лещатах двох політичних сил — пропрезидентської БПП «Солідарність» та «Народного фронту», лідером якої є чинний очільник Кабміну. Кожна зі сторін не хоче поступатись інтересами, а експерти називають, як мінімум, два фактори, які впливатимуть на подальші ротації в Кабміні після 11 грудня.
Передусім це можливість початку об’єднавчого процесу між двома партіями. Такий процес було анонсовано ще влітку, а «Народний фронт» вельми далекоглядно (зважаючи на можливі негативні результати) навіть відмовився від участі у місцевих виборах.
По-друге, суттєвим чинником можуть стати рекомендації західних партнерів, зокрема Сполучених Штатів Америки. При цьому не рахуватись із позицією «Народного фронту» у пропрезидентській команді не можуть, адже вихід «фронтовиків» зі складу коаліції значно підвищить імовірність проведення позачергових парламентських виборів. До такого дійства, судячи з усього, поки що не готові ні в БПП, ні в більшості інших провідних політичних сил.
Навіть радикал Олег Ляшко після, м’яко кажучи, непереконливого результату своєї політичної сили на місцевих виборах кардинально змінив риторику й заговорив про те, що дострокове парламентське волевиявлення нині вигідне лише «Опозиційному блоку». Пригадується, до 25 жовтня Олег Валерійович неабияк ратував за якнайшвидше переобрання Верховної Ради.
Втім, повернемося до можливих урядових ротацій. Вочевидь, ключовою квотою Арсенія Яценюка в уряді залишатимуться міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, міністр юстиції Павло Петренко та міністр Кабінету Міністрів Ганна Онищенко. За будь-якої можливої ротації дуже сумнівно, що ці троє втратять свої місця роботи. Принаймні, доти, доки урядовим очільником залишається Арсеній Петрович.
Однак низка міністерств і справді вже зачекалися на нових керманичів. Не виключено, що за посади кількох міністрів боротьба в середині коаліції буде тривати, як мінімум, протягом усього грудня.
Більшість експертів зауважують, що оновлення Кабміну торкнеться щонайменше трьох міністерств — Мінекології, Міністерства охорони здоров’я та Міністерства інформаційної політики. Верховна Рада через корупційний скандал звільнила міністра екології Ігоря Шевченка ще 2 липня цього року. Відтоді відомство не має нового очільника. Ясно, що така ситуація не може тривати вічно.
Міністр охорони здоров’я Олександр Квіташвілі також написав заяву про відставку ще у липні 2015 року за власним бажанням. Проте, попри численні спроби, Верховна Рада не змогла задовольнити прохання міністра. Причиною тому — відсутність домовленостей між коаліціянтами з приводу нового очільника відомства.
Квіташвілі закидають неспроможність передати повноваження із закупівлі ліків міжнародним організаціям. Лідирує нинішній очільник МОЗу і в рейтингу невиконаних обіцянок: зокрема, в міністерстві так і не спромоглися створити базу для розрахунків вартості медичних послуг, кілька разів ігнорували строки подачі законодавчої бази з реформування галузі, а також не змогли створити системний механізм з оновлення структури і команди міністерства.
На цьому тлі якось навіть тьмяніють часті скандали з несистемністю проведення медичних оглядів для професійних водіїв. Експерти уже багато років наполягають на необхідності наведення ладу у цій царині, але нерідко проведення таких медоглядів у ліпшому випадку перетворюється на відверту формальність, а в гіршому — на додаткову корупційну складову.
Що ж до міністра інформаційної політики Юрія Стеця, то буквально вчора він через соціальні мережі анонсував реєстрацію заяви про відставку з посади. «Як і обіцяв рік тому, з початком сесійного тижня пройду всі юридичні процедури у Верховній Раді та Кабінеті Міністрів України, пов’язані з реєстрацією офіційної заяви про відставку, — написав Стець. — Рік тому я став членом уряду. Дев’ять місяців тому розпочав свою роботу міністром інформаційної політики. Як і обіцяв, звіт про свою діяльність триматиму публічно».
Власне, саме в ці дні у багатьох міністерствах триває активна робота щодо підготовки звітів за виконану упродовж року роботу. От тільки залишаються дуже великі сумніви, що всі ці звіти депутати слухатимуть. Скоріше за все, «судний день» 11 грудня обмежиться лише заслуховуванням доповіді Прем’єр-міністра.
Крім того, Арсеній Яценюк анонсував створення ще однієї посади в уряді — віце-прем’єра з питань євроінтеграції. Створення такої посади нібито лобіюється самим очільником уряду для створення йому відповідного громовідводу негативу у разі невиконання певних обіцянок, які стосуватимуться економічної та політичної інтеграції до європейського простору.
З іншого боку, посада віце-прем’єр-міністра з питань євроінтеграції в українському уряді свого часу вже існувала за часів президентства Віктора Ющенка.
Соратники ж чинного Президента Петра Порошенка стверджують, що сам Арсеній Яценюк просуває ідею з реформування Кабінету Міністрів, яка передбачає скорочення одразу 6 відомств. «Наскільки мені відомо, запропонована Прем’єр-міністром концепція реформування Кабміну передбачає скорочення шести міністерств, — повідомив цими днями заступник глави фракції БПП «Солідарність» Ігор Кононенко. — Це досить серйозні зміни».
Взагалі, пан Кононенко за час свого перебування в парламенті зажив собі слави досить впливового політика, котрий до того ж висловлює різноманітні припущення саме у потрібний для його політичної сили час. Більше того, за інформацією джерел в Адміністрації Президента, саме Ігор Кононенко розглядається як кандидат на одну з посад віце-прем’єрів під час грудневих ротацій у Кабміні.
Сам Кононенко подібних прогнозів ще жодного разу не спростував. Натомість уже кілька разів натякав, що посади віце-прем’єрів потрібно створювати лише з відповідними повноваженнями, аби мати важелі впливу на ухвалення рішень. «Зараз віце-прем’єри, які очолюють міністерства, — це міністри з якоюсь авторитарною добавкою, яка, втім, не додає ніяких повноважень. А віце-прем’єри без міністерств — декоративна посада: є апарат, але немає повноважень»,— вважає Ігор Кононенко.
За прогнозами експертів, найзапеклішим буде протистояння за посаду міністра енергетики та вугільної промисловості, яку зараз за квотою пропрезидентської команди посідає Володимир Демчишин. Соратники Арсенія Яценюка та й сам прем’єр уже давно не приховують свого бажання змінити міністра енергетики.
За період перебування на посаді Демчишин також не виконав цілої низки своїх обіцянок. Зокрема, Україна так і не відмовилася від імпорту російської електроенергії, не було вчасно закуплено необхідної кількості вугілля, шахтарям вчасно не виплатили їхньої заборгованості із зарплати тощо.
З іншого боку, проти Володимира Демчишина дуже активно виступають структури, підконтрольні Рінату Ахметову. Відтак зміщення його з міністерської посади може бути розцінено як своєрідна мирова з колишнім «господарем» Донбасу. Наскільки подібні перспективи доречні для чинної влади — питання зовсім не риторичне.
Крім того, не уникнути дискусій серед коаліціянтів і стосовно міністрів економіки Айвараса Абромавічуса та інфраструктури Андрія Пивоварського. Перший був підданий неабиякій критиці під час позавчорашнього другого етапу десятого з’їзду Федерації роботодавців України.
Це дійство, до речі, мало ще одну політичну родзинку. Голова ФРУ Дмитро Фірташ публічно оголосив про намір повернутися в Україну саме в день проведення форуму, на що вітчизняні силовики поспішили відповісти намірами затримати Фірташа просто в аеропорту.
Після цього Фірташ поки що утримався від приїзду на рідну землю, а сам з’їзд серед іншого перетворився на спроби продемонструвати вміння українських роботодавців значно професійніше давати раду економіці, ніж це роблять у профільному відомстві та в уряді загалом. Було навіть презентовано програму виходу з кризи.
Показово, що невдоволення роботою уряду висловлювали не лише, так би мовити, штатні опоненти: неабияка критика прозвучала навіть з вуст народного депутата з фракції «Фронт змін» Леоніда Козаченка, котрий за сумісництвом очолює також Раду підприємців при КМ.
Ситуація ускладнюється ще й тим, що на очільника уряду та Президента чинять тиск не тільки західні партнери, але й впливові бізнесові групи. Потрібно також буде враховувати думку й інших партнерів по коаліції — фракцій «Самопомочі» та «Батьківщини». Втім, останні навряд чи делегують когось за своєю квотою, аби не спалювати рейтинги напередодні можливих дострокових парламентських виборів. А про те, що такі вибори справді можуть бути можливими, розмови в політичному «бомонді» також раз по раз виникають. Однак предметнішими вони можуть стати уже після 11 грудня. Принаймні, залежно від результатів розгляду урядового звіту.
Ярослав ГАЛАТА