Сигнал для РФ
У політичному сенсі такий звіт видається доволі оптимістичним для нашої держави. Принаймні, світ отримав черговий доказ злочинності дій чинної російської влади. Хоча, вже традиційно, офіційне оприлюднення фактажу в багатьох вітчизняних експертів, та й просто пересічних громадян, залишило суперечливі відчуття. Мовляв, досі немає жодної впевненості в тому, що винні понесуть покарання.
Далекоглядніші аналітики заспокоюють: це — лише початок. Саме визнання факту знищення пасажирського авіалайнера потужною зенітною ракетою стало серйозним кроком уперед. Зрештою, не варто забувати, що до моменту авіакатастрофи Росії вдавалося доволі успішно «клеїти дурня», запевняючи світову спільноту, що в Україні точиться лише громадянська війна. Використання «Буку» (а тепер це — вже не версія, а підтверджений факт) остаточно засвідчує: усі події на сході нашої держави — це ніяке не «повстання трактористів та шахтарів», про що вперто та нахабно стверджував і стверджує Путін.
Зрештою, про яке «повстання» можна говорити, якщо з восьми тисяч уламків ракети, котра вибухнула біля пасажирського авіалайнера, вісімсот припало саме на кабіну пілотів. Європейські та українські експерти запевняють: це було зроблено зумисне — щоб не дати навіть теоретичної можливості посадити літак в аварійному режимі.
Тим часом, голова Ради Безпеки Нідерландів Чіббе Яустра визнав в інтерв’ю Volkskrant, що ракету було запущено з території, яку контролювали бойовики. А саме слідство склало «список особливо цікавих осіб», який поки що не оприлюднений. Власне, саме через це багато українців відчули брак справедливості. Мовляв, Путіна не назвали в обличчя злочинцем та вбивцею...
Але ж не варто забувати, що в традиції західних демократій — доводити всю процедуру до логічного завершення. Причому так, щоб, як мовиться, і комар носа не підточив. Відтак злочинцем людину може назвати лише суд, який поки що навіть не створено. Не створено, передусім, завдяки зусиллям самої Росії. І навряд чи цей факт мине безслідно для цієї держави та її керівництва.

Польоти над Україною та Сирією...
Та повернімося до звіту Ради Безпеки Нідерландів. З-поміж іншого, цей поважний орган зауважив, що й Україна мала б минулого літа поводитися обачніше. А саме — закрити повітряний простір для польотів літаків. Наскільки справедливим є подібний закид, ще варто розбиратися. Однак уже зараз провідні експерти вказують на те, що уявити собі знищення пасажирського лайнера на 10-кілометровій (!) висоті навряд чи хтось міг.
Позиція державного підприємства «Украерорух» зрозуміла й цілком логічна — воно дотримувалося вимог ІКАО щодо гарантування безпеки повітряного руху. На той час Міністерство оборони нашої держави закрило небо на висоті до 7,5 тисячі метрів. Авіаційна влада підняла цей поріг ще на 2,5 км. Але «Боїнг» був збитий ще на 500 метрів вище.
«Україна виконала всі можливі й неможливі умови для того, щоб гарантувати безпеку перельоту літаків, — заявив цими днями віце-прем’єр-міністр Геннадій Зубко.— До речі, на сьогодні на такій висоті відбуваються польоти літаків над територією Сирії».
Його підтримує і директор ДП «Украерорух» Дмитро Бабайчук: «Я можу зачитати інформацію ІКАО, де вони пишуть, що просять нас звернути увагу, попередити операторів тощо. Але жорсткої вказівки на заборону використання повітряного простору над Сирією там немає».
До речі, українська сторона разом з іноземними партнерами почала розробляти рекомендації щодо польотів над зонами конфліктів. Цілком імовірно, уже найближчим часом вони можуть стати у пригоді.

А судді хто?
Попри оприлюднення офіційного звіту Ради Безпеки Нідерландів, проблему, звісно, не вичерпано. Скажімо, останнім часом лише посилилися переговори про формат функціонування потенційного суду, який дозволить продемонструвати справедливість. Один із головних принципів правосуддя — невідворотність, і цим будуть керуватися всі, хто зацікавлений у покаранні вбивць екіпажу та пасажирів рейсу МН-17.
Не зайвим буде нагадати, що цей злочин був безпрецедентним, і сучасний світ поки що просто не має ефективного алгоритму покарання винних. Але він обов’язково буде створений — сумнівів у цьому немає. Зрештою, кримінальне вивчення подій 15-місячної давнини в Нідерландах продовжує ще одна урядова комісія. Результати своєї роботи вона має намір представити навесні наступного року.
Що ж до можливості притягнення до відповідальності винуватців авіакатастрофи, то станом на сьогодні в українському Міністерстві закордонних справ знайшли доволі цікаву «шпарину», через яку можна спробувати це зробити навіть попри російське вето на створення Міжнародного трибуналу.
«Обидві держави є сторонами Конвенції про заборону фінансування тероризму, — наголошує заступник міністра закордонних справ України з питань європейської інтеграції Олена Зеркаль. — І зараз ми використовуємо цей інструмент для доведення всіх суперечностей, які існують на даний момент». Себто, якщо довести, що Росія поставила свій «Бук» донецьким терористам, її вина не потребуватиме підтвердження Міжнародного трибуналу.

Російські "версії" купи не тримаються 
Хоч якими б самовпевненими виглядали російські чиновники, очевидно, що вони не можуть не відчувати наближення встановлення істини в цьому та багатьох інших питаннях. Невипадково ж, буквально за кілька годин до звіту Ради Безпеки Нідерландів, російська пропаганда вкинула у світ чергову фантасмагоричну версію катастрофи МН-17.
Так зване розслідування концерну «Алмаз-Антей» (котрий якраз і спеціалізується на виготовленні смертоносної зброї, яка уразила літак) підтверджує, що ракету було випущено з «Бука». Однак їх, буцімто, було знято з озброєння російської армії ще кілька років тому. За словами представників «Алмаз-Антея», остання така ракета була випущена в СРСР у 1986 році. А оскільки термін зберігання такого озброєння — 25 років, то не пізніше 2011-го усі ракети, мовляв, було знято з озброєння російської армії та утилізовано.
Подібне псевдопояснення — традиційне для сучасних російських коментаторів. Але в цьому конкретному випадку вони йдуть ще далі й запевняють, що ракету було випущено не з підконтрольної бойовикам території. І, звісно ж, українськими Збройними Силами.
Абсурдність чергової пропагандистської «наживки» очевидна хоча б тому, що російська сторона уже багато разів змінювала свою «версію» подій, які сталися торік 17 липня. І щоразу безапеляційно вказувала на неможливість іншого розвитку подій. Якби тамтешнє суспільство хоч трішечки стежило за логікою, воно б давно усвідомило, хто тут найбільший інформаційний фальсифікатор.
Отже, відразу після катастрофи «Боїнга» з’явилася реакція тодішнього ватажка бойовиків Ігоря Гіркіна. Він запевняв, що в районі Тореза було збито літак Ан-26. Сепаратисти були переконані, що йдеться саме про військовий літак ЗС України, адже тоді це, на жаль, було непоодиноким випадком.
Однак, приїхавши на місце події, терористи зрозуміли, що збитий літак — цивільний. Відтак вони миттєво змінюють риторику: повідомлення Гіркіна зникає, а на його місці з’являється нова версія: «ДНР» ні до чого не причетна. Зокрема й тому, що в неї немає відповідного озброєння. Власне, тут частка істини справді була, адже «Бук» їм поставили росіяни. І найімовірніше — саме тамтешні військові й здійснювали запуск смертоносної ракети.
Росія всіляко почала відхрещуватися від своєї участі, придумуючи дедалі нові й нові версії, які миттєво розсипалися. Вони легко піддавалися спростуванню не тільки міжнародними слідчими, а й звичайними журналістами. Російське міністерство оборони не раз викривали у наданні фальшивих «доказів».
Російська влада, а з нею й пропагандистська машина РФ, намагалася довести, що літак був збитий українським Су-25. Однак генеральний конструктор літака Су-25 Володимир Бабак назвав цю версію «спробою сховати кінці у воду». За його словами, штурмовик міг би атакувати «Боїнг» на висоті 3–4 тисячі метрів, але збити літак, що летить на висоті десять з половиною кілометрів, Су-25 не в змозі.
Звісно, це — далеко не єдина «версія» щодо катастрофи літака, що її навперейми виголошували російські пропагандистські ЗМІ. Щоб перелічити їх усі, напевно, знадобиться окрема публікація. Тож стисло нагадаємо лише найбільш абсурдні.
Так, ішлося про американських найманців, котрі, буцімто, атакували «Боїнг» з метою дискредитувати Росію. Інший абсурд — «підставний літак» з уже мертвими тілами, що його зумисне запустили в небо над Донбасом. Третя псевдоверсія зводилася до того, що на борт «Боїнга» раніше було закладено вибухівку.
А вершиною російської пропаганди стала ідея про невдалий замах на тамтешнього президента Путіна. Начебто він мав летіти саме цим повітряним коридором, і українські Збройні Сили тільки й чекали, щоб знищити російський «борт № 1»... До речі, не надто зрозуміло, чому саме цю версію в сусідній державі не стали дотискати як основну й досі. Видається, саме вона на той час припала до душі споживачам подібної «інформації» найбільше.
* * *
З усього сказаного можна зробити висновок, що в політичному сенсі звіт Ради Безпеки Нідерландів — це дуже неприємна звістка для путінської Росії. Фактично світ отримав черговий доказ злочинності його дій, тож перспективи опинитися колись-таки серед лідерів світових держав стали для керівника Російської Федерації ще більш примарними.
Та це зовсім не означає, що Володимир Путін на даному етапі цього прагне. Він сам себе загнав у глухий кут, з якого вже навряд чи залишився цивілізований вихід. А це означає, що боротьба всього цивілізованого світу проти диктаторського режиму наших північних сусідів-агресорів триває. Але при цьому ні на мить не варто забувати, що ця боротьба буде дуже довгою і виснажливою...
Ярослав ГАЛАТА