І це — ще одна яскрава картинка нинішньої наскрізь прогнилої системи: більшість даішників значно активніше цікавиться поборами на автошляхах, аніж підтримуванням своєї належної форми.
На тлі вівторкових подій абсолютно відійшли на другий план недільні компроміси й домовленості. Коли, зокрема, було ухвалене рішення про вихід протестувальників із приміщення Київради. Нещодавно призначений столичним «смотрящім» Володимир Макеєнко так правдоподібно запевняв усіх, що він — істинний миротворець, що він ніколи не погодиться на застосування сили в будь-якому протистоянні, зрештою, що він усе робитиме для блага столичної громади... От тільки пустіть його у приміщення КМДА — і все буде гаразд.
Насправді ж вийшло так, що перше ж розпорядження пана Макеєнка спричинило повний транспортний колапс у столиці. Бо що таке скасувати роботу метрополітену у тримільйонному місті?.. Звісно, це — тільки припущення, але саме після такого угодовського рішення подумалося: а чи не для цього колишнього очільника КМДА Олександра Попова було замінено на Володимира Макеєнка? Попов разом із заступником секретаря Радбезу Володимиром Сівковичем був тимчасово відсторонений від роботи за нібито причетність до побиття студентів 30 листопада. Однак зараз Сівкович поновлений на своїй попередній посаді. А Попов...
Як мовиться, усе пізнається у порівнянні. Багато років киян справедливо обурювало те, що на чолі столиці перебуває людина, котру громада не наділяла жодними повноваженнями. Але, вочевидь, сякому-такому господарнику Попову вистачило б здорового глузду не перекривати роботу метро. А для Макеєнка на будь-якій посаді важливою є лише команда згори.
Власне, так само, як і для керівництва «Укрзалізниці». Повідомлення про те, що позавчора ввечері «розмило» колію саме в місці слідування потягів зі Львова, може позмагатися в номінації на ефектніший абсурд навіть із заявою Володимира Макеєнка про терористів у метро. Дотепні кияни почали радити своїм львівським знайомим, котрі масово збиралися до столиці на підмогу протестувальникам, добиратися до Донецька, а вже звідти — до Києва. Мовляв, залагодження «розмиву» львівської колії триватиме ще хтозна скільки. А от на донецькому напрямку все стабільно, поїзди ходять регулярно.
Більше того, учора до Києва знову прибули представники зі сходу, котрі вимагали від киян «почути нарешті голос Донбасу». Друзі, та ми уже чотири роки вимушені слухати цей голос! Та ж Віктор Янукович — стовідсотково ваш протеже, і його «голос» звучить у скронях кожного українця проявами жахливої корупції і тотальним розграбуванням держави.

Прорвало...
Ще у вівторок існувала можливість бодай частково розрулити ситуацію. Якби Верховна Рада ухвалила рішення про повернення до конституційної редакції 2004-го, ескалації напруженості, ймовірно, можна було б уникнути. Принаймні, згідно із соцопитуваннями 70% мітингарів погоджувалися на те, що повернення до Конституції-2004 на певний час може виглядати як прийнятний варіант розвитку подій.
Для того щоб депутати почули думку людей, було вирішено провести пікетування парламентського приміщення. Ходу очолили представники самооборони Майдану, але загальна кількість людей сягала кількох десятків тисяч. Але, як і раніше, весь урядовий квартал був перегороджений машинами та автобусами. Відтак підійти до приміщення ВР у протестувальників можливості не було.
Ситуація стала ще напруженішою, коли з Маріїнського парку з-за спин «Беркута» на мітингарів полетіли шумові гранати, кинуті «тітушками». Саме це й стало формальним поштовхом до штурму парламентського приміщення. Подібно до того, що відбувалося біля стадіону «Динамо» 19 січня, у вівторок, 18 лютого було на розі вулиць Інститутської та Шовковичної. Трохи згодом шини запалали й на Садовій.
Утім, наступ протестувальників тривав усього кілька годин. «Беркут» підтягнув максимально сил і почав поступово відтісняти мітингарів. Найжахливіше побоїще сталося поблизу Маріїнського парку, де важкопоранених були десятки. Саме тоді надійшло повідомлення і про чергові жертви.
До слова, «Беркут» використовував вогнепальну зброю уже під час свого наступу на протестувальників по вулиці Інститутській. А всі заяви Віталія Захарченка про нібито незастосування такої зброї — відверта брехня. Хоча далеко не перша впродовж його кар’єри.
Дещо розгублені невдачею протестувальники відступили аж до метро «Арсенальна», після чого попрямували на Майдан. Було вирішено провести перегрупування сил і виробити план подальших дій. Однак «Беркут» не дав такої можливості. О 16-й годині у протестувальників було відбито Жовтневий палац та Український дім. Після цього дислокація силовиків стала дуже зручною — згори вони отримали можливість обстрілювати мітингарів та кидати на них каміння і гранати.
Саме в цей час до Майдану масово почали сходитися кияни. А о 20:00 «Беркут» пішов у наступ, застосувавши бронетранспортери, водомети і вже традиційні гранати та сльозогінний газ.
І чим більша небезпека нависала над головною площею столиці, тим рішучішими ставали дії її оборонців. На передовій хлопці тримали оборону більше ніж півдоби, розвінчуючи міф про те, що «Беркут» здатен розігнати Майдан за 15 хвилин. «Терористами» (в очах влади) виступали всі, хто так чи інакше насмілився висловлювати своє незадоволення діями влади.
Самоорганізація на Майдані в ніч із 18-го на 19 лютого сягнула апогею. Кияни, що попри всі перешкоди влади проривалися на Майдан, організовано розбирали бруківку, озброюючи тих, хто на передовій. Інші, зокрема й дуже літні люди, звідусіль зносили дрова, щоб підтримувати полум’я між «Беркутом» та протестувальниками.
Ближче до третьої години ночі спалахнув Будинок профспілок, де знаходився штаб Майдану. Силовики із сусідніх приміщень потрапили на дах, звідки спустилися у приміщення. Тоді його й охопило полум’я. Багатьох людей доводилося рятувати, витягуючи з палаючих вікон. Робили це як самі активісти, так і пожежники, що прибули до місця події не без суттєвої затримки (кажуть, їх не пропускав «Беркут»).
Однак навіть незважаючи на всі героїчні зусилля з рятувальних робіт, позавчора в Будинку профспілок знаходили обгорілі трупи. Причому більшість із них мали зламані руки й ноги. Це дало підстави лідерам протесту припустити: цих людей побили беркутівці і вони були без свідомості в момент пожежі.
За різними даними, загальна кількість жертв 18–19 лютого сягнула від 25 до 35 осіб. Десятеро з них — із боку силовиків. Цілком імовірно, що саме такий опір протестувальників зупинив «Беркут». До ранку їхній натиск значно послабшав. А вдень 19 лютого на Майдані взагалі було більш-менш спокійно. Звісно, якщо можна говорити про якийсь спокій в умовах повноцінних бойових дій.

День жалоби
Позавчора зранку Віктор Янукович зробив вельми специфічне телезвернення до громадян. Жодних натяків на реальне розуміння ситуації в ньому не відчувалося ні на йоту. Хоча виглядав «гарант» не кращим чином. До речі, за кілька годин до того, як це звернення було показано в ефірі, з Януковичем зустрічалися опозиційні лідери. На жодні поступки він не пішов, наголосивши на необхідності звільнити Майдан Незалежності.
Причому Кличко, Тягнибок та Яценюк чекали аудієнції кілька годин. Вочевидь, Янукович стежив за штурмом Майдану і сподівався прийняти своїх політичних опонентів уже після заволодіння «Беркутом» серця революції. Тоді б, як йому видавалося, залишалося хіба що обговорити умови капітуляції протестувальників...
Та не так сталося — Майдан знову героїчно встояв. А Янукович ще раз продемонстрував власний цинізм, оголосивши 20 лютого Днем жалоби за загиблими. Вдумайтеся лишень: це робить людина, чия політика і призвела до цих жертв.
Ніч із 19-го на 20 лютого справді минула під знаком перемир’я. Протестувальники змінили місце розташування штабу — було домовлено тимчасово оселитися у приміщеннях Головпоштамту, Держтелерадіо та кількох кафе на Хрещатику. Плюс — приміщення Київради, що знову перейшло до рук мітингарів ще 18 лютого.
А вчора зранку ситуація знову кардинально змінилася. Протестувальники пішли в наступ і відвоювали втрачені напередодні позиції. «Беркут» відступив від Українського дому та Жовтневого палацу.
Натомість із боку готелю «Україна» запрацювали снайпери. Влучні постріли в груди та в голови протестувальників призвели до появи десятків жертв. Побратими відносили їх у протилежний бік Майдану, до готелю «Козацький». Це — просто жах! І хто б міг подумати, що таке можливе в нашій державі, котра завжди славилася здатністю вирішувати конфлікти мирним шляхом!
Тим часом із приміщень парламенту та уряду було евакуйовано працівників. Із Верховної Ради надійшло повідомлення, що буцімто планується розробити спеціальний узгоджений проект постанови про життя країни в умовах нинішньої ситуації. А глава Адміністрації Президента Андрій Клюєв заявив про те, що для підвищення взаємної довіри можна було б підписати Конституційний договір. 
Пізно, панове! До подібного сценарію вас криком і мольбами закликали українські громадяни от уже майже три місяці. Однак ваш кривавий режим залишався глухим і сліпим, позбавляючи людей власної гідності.
Учора ж зі сцени Майдану було оголошено, що о 15-й годині має відбутися засідання Верховної Ради. На ньому депутати збиралися, по-перше, звільнити спікера Володимира Рибака та обрати нового керівника ВР. По-друге, повернути в дію Конституцію 2004 року одномоментним голосуванням. За підрахунками опозиціонерів, голосів для цього вистачало. По-третє, було вирішено ухвалити рішення про дострокові вибори президента та їх дату.
Разом із тим депутат від «Батьківщини» В’ячеслав Кириленко заявив, що влада не відкидає можливості силового сценарію. Тому активісти Майдану вчора цілий день укріплювали барикади на всіх підступах Майдану Незалежності.
Потрапити до парламенту було непросто ні народним обранцям, ні журналістам. Біля стін Верховної Ради розташовувався БТР та кілька водометів. Тут же були присутні кілька сотень бійців «Беркута» та внутрішніх військ. Дехто з них — прямо з передової, оскільки їхні обличчя в кіптяві.
На момент здачі номера до друку в сесійній залі були присутні досить багато народних депутатів. Окрім трьох опозиційних фракцій, прийшли майже всі позафракційні та деякі регіонали. До речі, саме вчора про свій вихід із фракції ПР заявили близько десяти депутатів.
Рівно о 16-й годині парламентське засідання відкрив заступник Голови Верховної Ради Руслав Кошулинський. Він закликав спікера Володимира Рибака та його першого заступника Ігоря Калетника долучитися до роботи. Кошулинський також повідомив, що низка депутатів на під’їзді до парламенту. Після чого оголосив перерву на одну годину.
Про подальший перебіг подій читайте в наступному числі.

Ярослав ГАЛАТА

ЩОДО ЗАЯВИ ОЛЬГИ БОГОМОЛЕЦЬ
Учора мережею Інтернет було поширено інформацію Ольги Богомолець про нібито відмову Товариства Червоного Хреста України прийняти гуманітарну допомогу від Канадського Червоного Хреста.
Ця інформація не відповідає дійсності.
Товариство Червоного Хреста України заявляє, що не отримувало від Канадського Червоного Хреста офіційної пропозиції про надання термінової гуманітарної допомоги.
При підтримці Міжнародного Комітету Червоного Хреста, Міжнародної Федерації Товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця у даний час ми в достатній мірі забезпечені необхідними медикаментами та матеріалами для роботи нашого загону першої допомоги, який тільки за минулу добу надав допомогу понад 300 постраждалим особам у середмісті Києва.
Пані О. Богомолець вибачилась перед президентом Товариства Червоного Хреста України і пообіцяла спростувати свою інформацію, викладену в мережі Інтернет.

Президент Товариства Червоного Хреста України Іван УСІЧЕНКО