Таку сміливу заяву керівника Кабінету Міністрів чимало спостерігачів сприйняли як новий виток дискусій про дострокові парламентські вибори. Зрештою, відповідно до чинної Конституції саме Верховна Рада формує уряд. І якщо депутатам буде це не під силу, у Президента з’являються всі підстави розпустити парламент, чого уже не перший місяць чекають у суспільстві.
От і виходить, що згадана заява Арсенія Яценюка щонайменше стала своєрідним елементом тиску на народних обранців, котрі протягом кількох останніх тижнів відверто гальмували ухвалення урядових законопроектів.
«Якщо у нас не буде спільної роботи і ми не знайдемо виходу з цієї надзвичайно драматичної ситуації, то в країні буде переформатування Верховної Ради, уряду та коаліції, — наголосив Прем’єр-міністр. — Фактично впродовж останніх чотирьох місяців (відколи було сформовано чинний склад Кабінету Міністрів. — Авт.) удалося отримати підтримку єдиного базового законопроекту — про подолання фінансової кризи, який дав можливість отримати перший транш кредиту МВФ. Для інших траншей нам також треба буде приймати закони. Два десятки інших законопроектів, внесених Кабміном, не отримали підтримки парламенту».
Можливо, Арсеній Петрович дещо й перебільшив, проте варто зазначити: від колишньої парламентської одностайності, котра спостерігалася в часи правління Віктора Януковича, нині немає й сліду. Це не можна сприймати як стовідсотковий негатив. Адже до чого призвело бездумне штампування потрібних режиму законопроектів, ми уже бачили.
Разом із тим нормальна співпраця законодавчої та виконавчої гілок влади, поза всякі сумніви, має бути і тут — з Арсенієм Яценюком важко не погодитися. За його словами, нині йдеться про цілий пакет законопроектів, включаючи закон про люстрацію суддів і соціальні ініціативи.
Посил Яценюка депутати, мабуть, зрозуміли і відразу ж після його гучної заяви ухвалили низку законів. Щоправда, більшість із них побачила світ лише в першому читанні. Серед основних документів: про введення надзвичайного стану в енергетичній сфері; про можливість США та ЄС брати участь у модернізації української газотранспортної системи та про реструктуризацію кредитів в іноземній валюті...
Тим часом у кулуарах самого парламенту почали активно обговорюватися можливі перестановки в Кабінеті Міністрів. Нагадаємо, що нинішній склад уряду було сформовано того самого дня, коли й побачив зміни закон про Кабінет Міністрів відповідно до Конституції 2004 року. І скільки б тепер не говорили про кадрові успіхи та промахи від Президента, не слід забувати: стосовно заповнення чи ротації в урядових кріслах останнє слово належить саме парламенту.
Так сталося, що найбільшою розмінною монетою стала посада міністра оборони. Валерій Гелетей, про затвердження якого міністром ми повідомили в минулому числі, став уже третім керівником оборонного відомства з моменту перемоги Майдану. Воно й не дивно, бо війна на сході нашої держави внесла неабиякі корективи в діяльність передусім силового блоку загалом і Міністерства оборони зокрема.
Поки що високий президентський рейтинг дозволяє Петрові Порошенку доволі легко проводити через Верховну Раду своїх протеже. І станом на сьогодні всі вакансії, котрі так чи інакше стосуються глави держави, заповнені. Якщо ж бодай часткове переформатування Кабінету Міністрів усе ж таки стане реальністю, пропонувати своїх кандидатів доведеться представникам нинішньої доволі строкатої парламентської коаліції.
Іншими словами, саме нардепи відіграють одну з ключових ролей щодо складу уряду. Тому вони зараз і активізувалися в даному питанні. Зі зрозумілих причин їхні думки різняться. Наприклад, голова Комітету Верховної Ради з питань свободи слова та інформації, народний депутат від «Батьківщини» Микола Томенко допускає, що його однопартійці запропонують до складу Кабміну низку кандидатур.
І це при тому, що й нині в уряді працює шестеро представників «Батьківщини», включаючи самого Арсенія Яценюка. На думку Миколи Томенка, оновлення уряду необхідно для посилення його професійного рівня. Це стосується в першу чергу економічного блоку і сфери охорони здоров’я.
Не треба забувати, що після призначення генеральним прокурором Віталія Яреми в уряді залишається вакантною посада першого віце-прем’єр-міністра. До цієї посади в самому уряді ставлення неоднозначне. З одного боку, перший віце-прем’єр є другою особою в уряді і за відсутності голови КМ виконує його функції.
З іншого — того-таки Віталія Ярему нерідко називали урядовцем без конкретних повноважень. Він був куратором силового блоку, однак реальних важелів впливу на жодне із силових відомств не мав. І схоже на те, що нинішня посада генерального прокурора пасує Яремі значно більше.
Деякі спостерігачі, зокрема уже згадуваний Микола Томенко, прогнозують, що першим віце-прем’єром може стати представник «УДАРу». Ця партія, до речі, під час формування Кабінету Міністрів наприкінці лютого своїх людей до КМ не делегувала.
Хоча нині ударівці вважають пропозицію Яценюка щодо переформатування Кабміну дещо емоційною. Приміром, нардеп Павло Розенко цими днями зазначив: «Депутатам хотілося б почути замість емоційної реакції конкретні напрямки роботи від Прем’єр-міністра, які він вважає за необхідне посилити, конкретні прізвища міністрів, яких він пропонує замінити. А така реакція керівника КМ викликає певне нерозуміння у народних депутатів, судячи з тих емоцій, які вирували після цього в залі». Розенко також підкреслив, що запропоновані Арсенієм Яценюком кандидатури, якщо такі будуть, фракція «УДАР» уважно розгляне.
Більшість експертів сходяться на думці, що Арсенію Яценюку доведеться де-факто де в чому поділитися своїм впливом в уряді з майбутнім першим віце-прем’єр-міністром, якщо цю посаду займе представник «УДАРу». Попри те що у партії Кличка зараз немає своїх міністрів, вона активно позиціонує себе як найбільш пропрезидентська.
А от лідер ще однієї коаліційної фракції — «Свобода» — Олег Тягнибок навіть називає точне число міністрів, що є претендентами на виліт. Щоправда, конкретних прізвищ депутат при цьому називати не поспішає. За його словами, у складі уряду планується поміняти сімох осіб.
Вочевидь, слід пам’ятати, що від самої «Свободи» в уряді тепер працює троє представників. «На зборах коаліції Арсеній Яценюк заявив, що після трьох місяців роботи він побачив потребу провести ротацію в складі уряду, — зізнається Олег Тягнибок. — Прем’єр повідомив про це членів коаліції і зараз публічно озвучив: переговори щодо кандидатур, котрі можуть претендувати на проведення ротації, почнуться найближчим часом».
Поки що найчастіше доводилося чути, що ймовірними претендентами на виліт можуть стати деякі міністри. Зокрема, це свободівець Ігор Швайка, котрий займає посаду міністра агропромислового комплексу. Чимало негатива було висловлено представниками АПК щодо його рішень і кроків. Є питання в експертів і до міністра економічного розвитку і торгівлі Павла Шеремети. Скажімо, не раз говорилося, що чимало його макроекономічних прогнозів так і не підтвердилися.
Не викликає надмірного захоплення у фахівців і робота міністра фінансів Олександра Шлапака. Але слід нагадати, що лаяти уряд (а тим паче, його економічний блок) — це світова практика. В Україні ж, мабуть, ще жодного випадку не було, щоб міністри фінансів чи економіки обходилися без кпинів...
Звільнення може загрожувати також міністрові охорони здоров’я Олегу Мусію, очевидно у зв’язку з підвищеним інтересом до тендерних можливостей відомства. Принаймні, останнім часом про потенційну відставку Олега Мусія почали говорити усе частіше.
Зрозуміло, що в нинішніх умовах урядовцям працювати ще важче. І виною всьому — не тільки воєнні дії на Донеччині та Луганщині. Експерти звертають увагу ще й на той факт, що нинішня коаліція являє собою «тераріум однодумців».
Дехто з експертів не виключає появи в Кабінеті Міністрів ще кількох віце-прем’єрських посад. Річ у тім, що Конституція зразка 2004-го, котру було відновлено після втечі з України Віктора Януковича, не містить ліміту на ці посади. Саме тому цілком можливо створення ще, як мінімум, двох віце-прем’єрських посад.
Уже кілька тижнів в урядових кулуарах подейкують про призначення куратора сільського господарства. Доводилося чути, що Кабмін мав намір призначити на цей пост досвідченого фахівця галузі Леоніда Козаченка. Проте у парламентаріїв досі ще не дійшли руки до цього.
Ще один напрямок, котрий вимагає кадрового посилення, — євроінтеграція України. Особливо така потреба зросла після остаточного підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом. Для реалізації положень цього документа потрібен досвідчений чиновник.
Відтак дуже ймовірно, що майбутнім віце-прем’єр-міністром з питань євроінтеграції може стати Григорій Немиря. В уряді Юлії Тимошенко він уже очолював цей напрямок, причому мав на цьому поприщі певні успіхи.
Інший варіант — віце-прем’єрські регалії можуть дістатися не менш досвідченому дипломатові Борису Тарасюку. Втім, Борис Іванович під час формування нинішнього складу Кабінету Міністрів наприкінці лютого уже відмовлявся від такої посади. Хоча це й не означає автоматично, що тепер він вчинить так само у разі отримання відповідної пропозиції. Усе ж таки часи відтоді неабияк змінилися.
Взагалі, у процесі потенційного переформатування Кабінету Міністрів значення, вочевидь, матимуть не лише професійні якості майбутніх міністрів. Не менша увага звертатиметься й на можливість тієї чи іншої політичної сили або депутатської групи встановити контроль над ресурсними міністерствами. А ще — до уваги братимуться потенційні парламентські перевибори і настрої партійних керівників: у статусі провладної чи напівопозиційної партії краще йти на вибори.
Ні для кого не секрет, що ефективно уряд може працювати тільки тоді, коли має підтримку в парламенті. Якщо в цьому співробітництві з’являються які-небудь збої, то виникає і питання переформатування Кабміну.
Політолог Олексій Гарань у цьому контексті зауважує: «Коли створювався чинний уряд, ситуація передбачала, що буде створено парламентську більшість. Але вона не могла бути створена без участі груп, сформованих із перебіжчиків з Партії регіонів. Тому більшість дуже неоднорідна, дуже умовна і з нею складно працювати. Також для того, щоб державна машина працювала продуктивно, після повернення Конституції 2004 року має бути повна взаємодія Президента і Прем’єра».
За великим рахунком, така взаємодія сьогодні існує. А потенційне урядове переформатування покаже, наскільки ключові гравці української політики готові й далі до плідної співпраці. І чи не почнеться згодом намагання таку співпрацю лише імітувати. Втім... Такий сценарій ми з вами уже проходили.
Руслан ІВАНІВ
