* * *
2014 року на Полтавщині від початку бойових дій на Донбасі протягом трьох перших хвиль мобілізації до армії призвали 4595 осіб та 193 одиниці техніки. Тепер військкомати мають призвати ще майже 2500 резервістів. Чи вдасться виконати «план»?
Щоб отримати відповідь на це запитання, в січні в Полтавській ОДА двічі збиралися на спеціальну нараду ті, хто відповідає за проведення мобілізації. Причому, нарада 17 січня проходила в закритому від представників ЗМІ форматі. Журналістам дозволили лише вислухати доповідь військового комісара Полтавщини полковника Бориса Павлова, а потім попросили залишити залу. Але і почутого вистачило для того, щоб зрозуміти, що перед керівництвом регіону та військкоматів стоїть сила-силенна проблем, котрі, якщо їх вчасно не розв’язати, можуть суттєво зашкодити призову.
Б. Павлов не приховував, що районні військкомати, на які безпосередньо покладено тягар проведення мобілізації, нині перебувають у нелегких умовах. Формально все начебто проходить «штатно»: на медичну комісію у військкомати вже викликано 2839 полтавців, котрі потрапляють під мобілізацію. Розібралися і з технікою, яку необхідно відправити до війська. Самі працівники військкоматів набули необхідного досвіду тощо. Але недобрі почуття не полишають обласного комісара. Причин для тривоги чимало.
Перш за все, не приховували на нараді, через те, що на столичному рівні не врахували помилок попередніх мобілізацій і не підкріпили організацію призову необхідними змінами у законодавстві. Насамперед — посиленням відповідальності за ухиляння від явки до військкоматів, зазначив полковник. Приміром, серед вищезгаданих 2839 полтавців, яким уже відправили повістки, до військкоматів з’явилося лише 1741. Де решта? Сказати важко, бо правоохоронні органи дуже неохоче беруться за розшук потенційних дезертирів та притягнення їх до відповідальності за ухиляння від мобілізації.
Практично нічого не зроблено для того, щоб обмежити виїзд за межі районів військовозобов’язаних без погодження з військкоматами, констатував полковник Б. Павлов. Це призвело до того, що, дізнавшись про строки проведення мобілізації і хто саме підлягає призову, чимало резервістів просто накивали п’ятами і переховуються невідомо де. Зокрема, в Чорнухинському та Лохвицькому районах області до військкоматів повістками викликали 167 призовників. Прибули лише... 19. Решта завчасно покинула межі своїх населених пунктів, не сповістивши про це військкомат.
Перед початком четвертої хвилі мобілізації працівники військкоматів зіткнулися з іще одним нововведенням тих, хто прагне зірвати мобілізацію або, принаймні, внести безлад у роботу військкоматів. Останніми днями, констатував військовий комісар, в Інтернеті практично щодня можна побачити «поради», як законним шляхом уникнути мобілізації.
Ці «інструкції», а насправді — ідеологічна диверсія, таки додають проблем. Причому настільки, що воєнком Козельщинського району був вимушений днями звернутися із заявою до УСБУ з проханням покласти край діяльності тих, хто розповсюджує ці «інструкції», бо в районі через це виникла реальна загроза зриву проведення мобілізації.
Дуже складна ситуація на Полтавщині з мобілізацією техніки та відправкою її до військових частин. Полковник Б. Павлов навів чимало прикладів того, як керівники підприємств безкарно ігнорують вимоги щодо відправки техніки у військо. Усе через те, що знов-таки на законодавчому рівні не вирішено це питання, констатував офіцер.
Так, практично всі власники великих підприємств на Полтавщині, які за нарядами військкоматів мають передавати під час мобілізації техніку для армії, проживають у Києві, і з ними немає зв’язку. А директори їхніх підприємств та заводів демонстративно, іноді в присутності районної влади, відмовляються брати від працівників військкоматів наряди на мобілізацію техніки або розписуватися в їхньому отриманні.
Аграрії часто відмовляються передавати техніку армії, мотивуючи тим, що за машини ще не виплачені кредити або ж техніку взято в лізинг тощо. Часто для мобілізації віддають несправну або застарілу техніку. Не вирішено на державному рівні і проблему з пальним для мобілізованої техніки. Її власники вважають, що не зобов’язані заправляти машини, а мають лише передати їх військовим. Працівники військкоматів теж не мають грошей на закупівлю пального, бо в регіоні нині всі АЗС приватні.
У коментарі для «ДУ» полковник Б. Павлов загострив увагу і ще на одній проблемі — бронюванні робітників підприємств від мобілізації. Існує перелік спеціальностей, за яким фахівці не підлягають призову, бо їхня праця дуже важлива для держави. Керівники підприємств про це знають і мають вчасно подавати до військкоматів списки таких робітників. Але не подають. Прохоплюються лише тоді, коли їхніх наймитів викликають повістками до військкоматів. От тоді роботодавці і вимагають «броні» для них. Хоча робітників уже зарахували до мобілізаційних списків.
«Це та ще багато інших моментів суттєво шкодять організованому проведенню мобілізації, — констатує полковник. — Через такі неузгодження, а іноді й відверте ігнорування законодавства щодо призову, значно ускладнюється робота військкоматів Полтавщини. Сподіваємося, що протягом трьох чергових хвиль мобілізації, запланованих у 2015 році, зазначені недоліки вдасться ліквідувати, і ми зможемо планомірно, а не в авральному порядку поповнювати нашу армію».
У неофіційній обстановці учасники «мобілізаційних» нарад у Полтавській ОДА не приховували від журналістів, що проводити кожну наступну мобілізацію стає дедалі важче. І не лише з огляду на організаційні та матеріальні проблеми. Погано те, визнають чиновники і військові, на яких покладено відповідальність за мобілізацію, що останнім часом вже немає того патріотичного піднесення, яке панувало в перші місяці після початку збройного конфлікту на Сході України. Тоді свідомі громадяни самі приходили до військкоматів і просилися відправити їх до армії або масово поповнювали добровольчі батальйони.
Наразі у військкоматах дедалі частіше чують від призовників, що ті з власної волі до війська не йдуть. Але якщо їм вручать повістку, прийдуть і візьмуть до рук зброю. Тому, образно кажучи, у військкоматах зараз «ловлять» мобілізаційну хвилю. Четверту за ліком. Щоб до п’ятої та шостої хвиль підійти без проблем, котрі на сьогодні все ще обтяжують тих, хто відповідає за мобілізаційний ресурс України.

Олександр БРУСЕНСЬКИЙ, м. Полтава