Військо
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Недiля Жовтень 25, 2020

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 24 Жовтень 2014 03:00

На голодному пайку

Rate this item
(0 votes)

ВПРОДОВЖ ДЕСЯТИЛІТЬ ПЕРЕБУВАЛИ ЗБРОЙНІ СИЛИ УКРАЇНИ, ЗАЗНАВШИ МАСШТАБНОЇ РУЙНАЦІЇ І ВТРАТИ БОЄГОТОВНОСТІ

«Ар­мія якось ви­кру­тить­ся...»
Нині, зважаючи на ситуацію у Збройних Силах, інших військових формуваннях держави, можна стверджувати: українські політики, які прийшли до влади на початку 90-х років, бездарно розпорядилися всім тим вйськовим майном, яке нам дісталося після розпаду СРСР. Щоб не звинуватили в голослів’ї, вдамося до офіційної статистики Міністерства оборони України, неодноразово оприлюдненої ним у відкритих джерелах інформації.
Ми тоді успадкували понад 9 тисяч танків, більш як 11 тисяч бронемашин, у тому числі бойових машин піхоти і десанту, що вважалися одними з кращих у світі, 18 тисяч реактивних і артилерійських систем, серед яких було чимало «Градів» і ще більш грізних «Ураганів» та «Смерчів», яких нам так сьогодні не вистачає. А ще — майже тисячу літаків із прекрасними льотно-бойовими характеристиками: кілька десятків із них і досі на озброєнні ЗС України, і якщо провести їх модернізацію, то вони, за висновками фахівців, здатні послужити ще років 10–12.


Усім зрозуміло, що така кількість озброєнь і техніки нам була не потрібна. За даними Лондонського інституту стратегічних досліджень, лише до кінця 1994 року наша держава продала зброї, боєприпасів, технічних засобів на більш як 32 мільярди американських доларів. За інформацією експертів цього ж закладу, думка яких цінується в усьому світі, цієї суми було цілком достатньо, щоб не тільки реформувати, зміцнивши українське військо, а й поліпшити економічне становище країни. Та ні того, ні іншого зроблено не було.
А згадайте, як знищували, продавали стратегічні бомбардувальники — носії ядерної зброї, здатні досягати берегів США. Як державі, котра оголосила себе без’ядерною, вони нам були не потрібні. Але... Питання в тому, як ми розпорядилися ними. На жаль, на це запитання і досі немає вичерпної відповіді. Схоже, що ми ніколи не будемо знати, куди поділися гроші, отримані від реалізації надлишків військової армади, яка нам дісталася. Втім, здогадатися нескладно. Тож причини всіх наших бід, пов’язаних з обороноздатністю країни, що постали нині у весь зріст, слід шукати в лихих 90-х.
Німецький канцлер Отто Бісмарк казав, що не дбають про армію лише «дурні і відверті зрадники». Не стверджую, що люди, які до недавнього часу керували Українською державою, належать до тих чи інших. Та, як би там не було, всі вони не приділяли нашій армії достатньої уваги. Кожен, образно кажучи, чиновник вищого рівня вгатив у домовину війська по цвяху. Наприклад, ухваливши на законодавчому рівні рішення щодо асигнувань на її потреби не менше 3% від валового внутрішнього продукту, вони жодного разу не виконали його.
І військо деградувало. Повільно, але досить упевнено. І це при тому, що для його розвитку Україна на теренах колишнього СРСР, за висновками військових експертів, мала найкращі умови! В тому, що ЗС опинилися в такому жалюгідному стані, є вина всіх попередніх президентів, прем’єр-міністрів, міністрів оборони, парламентарів — усіх тих, хто так чи інакше мав відношення до прийняття відповідних рішень в галузі оборони. Адже це з їхньої вини оборонний бюджет держави впродовж десятиліть формувався за залишковим принципом і Україна за витратами на зміцнення своєї оборони посідала в Європі передостаннє місце, поступаючись лише Молдові...

 

Вій­сько по­віль­но, але під­ні­має­ть­ся з ко­лін
Однак не переповідатимемо проблем і негараздів минулого, про які неодноразово писала наша газета, а подивимося, на що можуть розраховувати люди в погонах уже найближчим часом. Зокрема, наступного року. За інформацією департаменту фінансів Міністерства оборони, потреба нашої армії на 2015-й, визначена Генеральним штабом Збройних Сил України, становить 47,2 мільярда гривень. А це майже у 4 рази більше, ніж попередня влада наприкінці 2013-го визначила на 2014-й, формуючи військовий бюджет!..
Схоже, що ця сума таки буде виділена. Оскільки сама ситуація, що склалася в країні, змушує нашу владу економити на чому завгодно, але тільки не на оборонних витратах, бо тоді замість своєї доведеться годувати чужинську армію...
Заради справедливості слід зазначити, що через події на сході бюджет українського війська цього року неодноразово коригувався і врешті-решт досяг 27,1 мільярда гривень. Для України це просто фантастично-астрономічна сума! З неї уже отримано понад 20 мільярдів.
— До недавнього часу я, м’яко кажучи, скептично ставився до тих політиків, які після Майдану прийшли до влади, — говорить знайомий полковник із Генерального штабу, який обіймає там досить солідну посаду і знає, про що говорить. — Проте зараз бачу, що наша армія починає відроджуватися. Повільно, але встає з колін. Не бачити цього може тільки сліпий. За всі попередні 22 роки і 10% не було зроблено того, що зроблено за якихось 4–5 місяців.
Наприклад, лише під час 2 хвиль мобілізації, що відбулися в березні-червні, до бойового стану приведено майже 50 військових частин, які до цього на ладан дихали, сформовано 28 частин територіальної оборони. У війська поступили сотні одиниць нових бронетранспортерів, бронемашин, автомобілів, чимало зразків новітньої зброї. Все це виготовлено на підприємствах вітчизняного оборонно-промислового комплексу.
Найближчим часом до частин і підрозділів ЗС надійде 20 відремонтованих літаків і вертольотів, до яких не доходили руки протягом останніх 5–8 років. А до кінця 2014-го, як заявив керівник уряду Арсеній Яценюк, армія отримує 250 одиниць військової техніки, зокрема бронетранспортерів. І не відремонтованих, а тих, що зійдуть із заводських конвеєрів.
Силами українських підприємств удалося відновити майже 9 тисяч одиниць різної військової техніки, і на сьогодні, за інформацією МО, загальний рівень справності армійського технічного парку становить майже 90%.
Агресія проти України переконливо довела і те, що наше військо потребує сучасної стрілецької зброї і оптичних прицілів до неї, що значно підвищує рівень її застосування, новітніх засобів зв’язку, навігації і топографічної прив’язки. Особливо для розвідувальних та артилерійських підрозділів, сучасного бойового спорядження. Не кажучи вже про безпілотні літальні апарати, які є на озброєнні всіх європейських армій, а у нас мало хто знає про їх існування.
Усіх цих проблем за місяць-два не вирішиш. Потрібен час. Якщо Президент України, новий парламент і новий уряд знайдуть спільну мову щодо необхідності зміцнювати українське військо, то воно в недалекому майбутньому зможе конкурувати з арміями багатьох країн Східної Європи, що входили до так званого соціалістичного табору.
Щоб читач краще зрозумів мій оптимізм, апелюватиму до відповідних цифр і порівнянь. Так ось, на розвиток озброєння і військової техніки у 2014 році передбачалося виділити 3582 мільйони гривень. Якщо запит керівництва МО буде задоволено, то наступного року армія на ці потреби отримає 14221 мільйон гривень — на 10639 мільйонів більше. Із цієї суми майже 8 мільярдів витратять на створення новітніх зразків озброєнь і військової техніки, їх модернізацію. Це вже буде не бюджет проїдання, який ми мали всі 22 попередніх роки, а бюджет розвитку.


Вій­сь­ко­ви­ки ста­нуть більш за­без­пе­че­ни­ми
Посадовці, які планують оборонні бюджети, не забули й про соціальний захист людей у погонах, плануючи і зростання грошового забезпечення. Якщо зараз, скажімо, командир бригади має в середньому в місяць 6500 гривень, то з наступного року його грошове утримання повинно зрости на 1600 гривень. Сьогодні звичайний солдат-стрілець отримує 2340 гривень, а в разі зростання військових видатків ця сума збільшиться майже до 3 тисяч.
Війна, розпочата проти України, оголила багато проблем, про які всі знали, але мовчали, очікуючи «кращих часів, які не за горами», як запевняв наших військовиків один із попередників пана Полторака. Тож нашим солдатам, офіцерам, які ведуть бойові дії, доводиться — принаймні влітку — спати на землі, не маючи нормального взуття, обмундирування.
Тому тилове забезпечення передбачають збільшити з майже 2 мільярдів, які маємо нині, до 5,5 мільярда, що майже на 3,5 мільярда більше. Ці гроші підуть на придбання 200 тисяч комплектів обмундирування, відновлення речового забезпечення, закупівлю більш як 42 тисяч тонн пально-мастильних матеріалів, покращення харчування.
Президент України Петро Порошенко нещодавно презентував досить амбітну програму «Стратегія-2020», у якій одним із головних розділів є той, у якому йдеться про національну безпеку. Згідно з цією Програмою передбачається збільшити кількість військовослужбовців з 2,8 до 7 на тисячу жителів України, а витрати на армію у 2020 році повинні сягнути 5% від ВВП!..


По­лі­го­ни і ди­рек­три­си ожи­вуть
У роки офіцерської юності автора цієї статті досить популярним був вислів: «поле — академія солдата». І це дійсно так, оскільки саме на полігонах, танкових директрисах військовики будь-якої країни вчаться ремеслу захищати її.
А на наших полігонах з початку 90-х запанувала тиша: солдати — в кращому випадку — вчилися воювати в навчальних класах, на тренажерах. При цьому полковники і генерали, чия молодість пройшла за інших умов, стверджували, що і в «класах можна навчитися стріляти і водити». А що їм залишалося казати, коли армія отримувала копійки на свої потреби?
Військові дії, що точаться на сході країни, виявили проблему з проблем: украй низький професіоналізм наших військовиків, у тому числі мобілізованих.
— Знаєте, мені і моїм товаришам, коли нас мобілізували до війська. доводилося проходити своєрідний курс молодого бійця, — говорить сержант Володимир Шурик. — І це при тому, що свого часу я служив у мотострілецькій частині. Але стріляв усього один раз. І то лише 3 патронами!...
— За військово-обліковою спеціальністю я — водій-механік танка, — приєднується до розмови його однополчанин Василь Хробак. — Але за 1,5 року у Т-64 сидів тільки 2 рази. При цьому так і не зрушив із місця, бо в його баках не було... пального.
Подібні зізнання доводилося чути з вуст багатьох мобілізованих військовими комісаріатами вояків. За злочинну неувагу до потреб армії, ігнорування елементарних вимог щодо забезпечення національної безпеки і обороноздатності країни колишніми можновладцями наші хлопці, не маючи фахової підготовки, розплачуються власними життями.
Тож недарма нещодавно Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк заявив, що наступного року поле знову почне перетворюватися на солдатську академію. І це не просто емоції, бо згідно з розрахунками МО на потреби, пов’язані з навчанням і бойовою підготовкою, буде спрямовано понад 3 мільярди гривень.
Передбачається суттєве збільшення військових навчань на території України із залученням до них армійських контингентів інших країн світу, насамперед із числа членів НАТО.
Плани досить амбітні, здатні, на думку військових експертів, самих офіцерів кардинально змінити ситуацію в армії. Та вони можуть бути реалізовані за умови, що економічні показники країни зміняться в кращий бік, буде подолано корупцію, в тому числі серед вищого армійського керівництва. Хочеться сподіватися, що до керівництва Україною, її Збройними Силами прийшли, нарешті, люди, які поділяють погляди Бісмарка і дбатимуть про безпеку країни не на словах, а на ділі.
Сергій ЗЯТЬЄВ

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».