У законі зафіксовано чіткі, зрозумілі правила надання інформації споживачам харчової продукції, без подвійних смислів і недомовок, запевняють його розробники, зокрема експерти ЄС. Інформація має бути правдивою, достовірною, зрозумілою, доступною для читання, вона не повинна вводити споживачів в оману. Передбачено й відповідальність за порушення правил.
Наразі в нашій країні діє технічний регламент, який передбачає певні вимоги до харчової продукції. Новий закон установлює норми, які відрізняються від нині діючих.
Серед нових вимог — збільшення розміру шрифту у маркуванні харчів майже на третину — з 0,8 мм до 1,2 мм. Тож розгледіти написане на етикетці буде набагато легше.
До того ж інформація повинна надаватися навіть тоді, коли харчі купуються через Інтернет. Людина може замовити її напередодні купівлі й дізнатися про склад продукту, дату його виготовлення.
Покупці зможуть вимагати інформацію і про нефасовані продукти без упаковки. У місцях продажу харчової продукції інформація про неї має розміщуватись у зручних місцях, у роздрукованому вигляді на стіні чи у спеціальних книгах — усе на розсуд працівників магазинів. Необхідну інформацію повинен надавати магазину оператор ринку.
Закон запроваджує нові терміни, зокрема з’явився «оператор ринку, відповідальний за маркування», який відповідатиме за достовірність інформації. Цей термін запроваджений тому, що не завжди виробник відповідатиме за маркування.
Приміром, харчову продукцію може випускати магазин під власною торговою маркою. Фокус у тому, що він звертається із замовленням до виробника, який виготовляє продукцію за рецептурою магазина-замовника. Тож виробник не відповідатиме за маркування, лише клеїтиме етикетки, які надіслав магазин.
Тому у даному випадку саме магазин іменуватиметься «оператором ринку, відповідальним за маркування». Згідно з новим законом відповідальність за надання достовірної інформації щодо безпечності харчів покладатимуть на того оператора ринку, під найменуванням якого продається продукція.
Відповідальність
Якщо під час перевірки буде встановлено, що маркування не відповідає складу харчової продукції, то для оператора ринку закон передбачає певні негативні наслідки.
Коли не зазначено інформацію (і не виділено жирним шрифтом) про алергени (їх перелік значиться у додатку № 1 до закону) або інгредієнти, які можуть викликати алергію, і це зашкодило здоров’ю людини, на юросіб накладають штраф у 30 мінімальних зарплат, на фізосіб-підприємців — у 20.
До того ж уся партія продукції, не промаркованої належним чином, буде вилучена з продажу. Ще одна новела стосується риби, м’ясної продукції, м’ясних напівфабрикатів, які схожі на цільні шматки м’яса, але складаються з різних шматків, поєднаних іншими інгредієнтами.
Закон вимагає писати у маркуванні: «сформовано зі шматків м’яса чи риби». Продаж такої продукції не забороняється, але люди мають розуміти, що купують — цільний шматок м’яса, риби чи «зшитий» зі шматочків.
Передбачено й інформування про замороження, розмороження, свіжість м’яса. Якщо м’ясо було заморожене, потім розморожене, то не можна писати на етикетці, що воно свіже й ніколи не відчувало процесу заморозки.
Новинкою закону є обов’язкове зазначення місця походження певного виду м’яса (баранини, козлятини). А також інформації — свіже, охолоджене чи морожене воно. Передбачено окремі позначення щодо рубленого м’яса, зокрема який у ньому вміст жиру, співвідношення м’ясних волокон.
Головна ідея закону, запевняють його розробники, надати споживачу харчової продукції достовірну інформацію, яка не вводитиме його в оману, аби він зробив свідомий вибір.
Закон набере чинності через шість місяців після опублікування в офіційному урядовому виданні. Крім того, операторам ринку дається три роки на використання заздалегідь надрукованих етикеток для продукції, аби вони не відчували економічних проблем. Тож іще упродовж трьох років харчі маркуватимуть за старими вимогами.
Закон «Про надання інформації для споживачів щодо харчових продуктів», стверджують його розробники, гармонізований із законодавством ЄС і є логічною складовою нової системи безпечності харчів, яка нині впроваджується в Україні.
Вона базується на європейському принципі «від лану — до столу», який передбачає контроль продукції на всіх етапах її виробництва. До речі, відповідно до нових вимог інформація про харчову продукцію не повинна не лише не вводити в оману людей, а й не натякати на те, що харчові властивості сприяють профілактиці чи лікуванню хвороб.
Ці вимоги поширюються й на рекламу харчів. Новий закон надає людині право свідомо вибирати продукти і не їсти шкідливих і небезпечних для здоров’я.
Оцінка
Незаангажовані експерти позитивно сприймають новації закону, зокрема збільшення шрифту у маркуванні до 1,2 мм; інформування про наявність алергенів, рафінованої олії, жирів немолочного походження, пальмової олії, гідрогенізованих жирів, про замороження й розмороження.
Особливо риби. Якщо риба заморожується, перезаморожується, на ній утворюється крижана глазур, яка додає вазі 60–70%. Заплативши за 1 кг риби, після розморозки можна отримати 400–450 г.
Експерти нагадують, що з торішнього квітня фахівці Держпродспоживслужби мають право проводити позапланові перевірки за скаргою споживачів. Якщо на продукції немає маркування українською мовою, це значить, що вона потрапила до нас за контрабандною схемою.
Нині на нашому ринку багато польських сирів, грецької й італійської оливкової олії, німецького прального порошку без маркування українською мовою, як того вимагає законодавство.
Громадські активісти неодноразово повідомляли про це СБУ та Держпродспоживслужбу, але особливої реакції не відчули. Тож радять людям частіше нагадувати цим органам про порушення й контрабанду.
Чимало, на думку експертів, і мінусів у новому законі. Зокрема, він дозволяє виробнику не вказувати інгредієнти речовин, які в кінцевому продукті не виконують технічної функції. Тож можна законно використовувати хімічні добавки й не вказувати їх у складі харчів, вітчизняні лабораторії не зможуть їх виявити. Навіть якщо харчові добавки, барвники натуральні, споживач має про це знати.
Новий закон про маркування передбачає винятки й для молочної продукції. На етикетці має значитися лише молоко, хоча продукція може містити сухе молоко, сироватку чи інші молочні інгредієнти.
Єврокомісія формувала вимоги щодо інформування про кінцевий вміст у харчах жирів, насичених жирних кислот, трансжирних кислот, цукрів, кухонної солі ще з 2004 року. Ці вимоги були зафіксовані у законопроекті. Але бізнесове лобі домоглося внесення змін про добавки, які не можна виявити в лабораторії.
Зараз громадські активісти працюють у робочій групі, яка займається розробкою Закону «Про захист прав споживачів» (нині діючий не розповсюджується на харчову продукцію). У робочій групі є представники Американської торгової палати, Європейської бізнес-асоціації, які захищають виключно виробників.
Фальсифікат
Закон «Про надання інформації для споживачів щодо харчових продуктів» за висновками незалежних експертів на 99% відповідає вимогам європейських технічних регламентів. Та чи будуть правильно промарковані харчі, чи залишаться шанси наразитися на фальсифікат?
Коли у 2014-му був уведений мораторій на перевірки підприємств, виробники харчової продукції почали масово «радувати» народ фальсифікатом. Виробники якісних харчів не змогли витримати конкуренції й також удалися до часткової фальсифікації. У деяких галузях рівень фальсифікації досягав 70%.
Громадські активісти виявили 20 фальсифікаторів серед 25 виробників «Лікарської ковбаси». Зокрема, шахраї зменшували кількість білка у ковбасі, для збільшення ваги додавали вологу. Будь-яке недотримання вимог ДСТУ, нагадують експерти, вважається фальсифікацією.
Як відомо, ДСТУ — це Державний стандарт виробництва продукції. До нього перейшли деякі норми, які діяли за радянських часів, за їх порушення у СРСР передбачалася кримінальна відповідальність. За умисну фальсифікацію харчів у Білорусі й зараз можна потрапити під кримінал.
Українські активісти не змогли довести фальсифікацію 22 видів майонезу через те, що бізнесове лобі домоглося зменшення вмісту білка (це дорогий інгредієнт) у ДСТУ. Майонез не можна називати майонезом, якщо у ньому менше 50% жиру. Це — майонезний продукт.
Харчову продукцію в Україні можна виробляти за ДСТУ й за ТУ. Державні стандарти містять вимоги, врегульовані державою, з ними можна ознайомитися в Інтернеті й зрозуміти, з чого складається харчовий продукт.
У технічних умовах зафіксовано авторське право виробника. Тож ТУ в рамках дерегуляції й за невтручання держави в діяльність бізнесу не узгоджуються в Міністерстві охорони здоров’я і в інших держструктурах.
За гроші в лабораторії можна отримати позитивний висновок про ТУ. Після чого в Держпродспоживслужбі його візують, і ТУ може йти в маси. Що входить до ТУ, ніхто ніколи не дізнається, адже авторське право охороняється законом.
У 2014 році у рамках підписання економічної частини Угоди про асоціацію з ЄС була скасована обов’язкова сертифікація продукції, виробленої на наших теренах, та імпортованої.
Додаткових її перевірок зараз ніхто не робить. Відповідальність за якість декларативна. Тобто виробник заявляє, що продукція якісна, надає паспорт якості (папірець, який, можливо, сам роздрукував на принтері й неясно, чи пройшла продукція лабораторну перевірку) і споживач має вірити в якість вітчизняної й іноземної продукції.
Якщо виробник не надав документа про вміст ГМО у складі харчової продукції, то за законом уважається, що у ній немає ГМО. Але ненадання інформації про присутність ГМО чи повідомлення про те, що ГМО у продукті відсутні — дві великі різниці.
Захист
З першого січня 2019-го набрав чинності Закон «Про органічну продукцію». Це — позитив для споживачів, адже раніше на ринку було багато молочки з позначкою «біо», «органік» і т. п., контролери цим не переймалися.
Зараз підприємство обов’язково має пройти процедуру сертифікації виробництва (не плутати із сертифікацією кінцевого продукту). Цей процес містить багато вимог до кормів, ґрунтів, довкілля, віддаленості виробничих комплексів від доріг, технопарків, місця дислокації об’єкта господарювання. В основному процес сертифікації триває майже рік, пройти його зможуть одиниці.
Захищати права споживачів має й Антимонопольний комітет, перш за все у рамках Закону «Про захист від недобросовісної конкуренції». У законі значиться: якщо виробник у маркуванні приховав використання певних речовин і таким чином отримав вигідну перевагу перед конкурентами, то на нього може бути накладено штраф до 5% від річного обороту попереднього року.
Приміром, на пачці вершкового масла написано, що воно виготовлене за ДСТУ, на основі молочного білка і молочного жиру, без заборонених консервантів, має 82% жирності.
Насправді у цьому маслі можуть бути жири немолочного походження, пальмова олія. Якби виробник вказав ці немолочні інгредієнти у маркуванні, більшість людей не купили б цей псевдомолочний продукт і підприємець не отримав би надприбутків.
Україна зобов’язалася до 2020 року привести законодавство з якості й безпечності харчів у відповідність із вимогами ЄС. На жаль, скопіювала не серйозні принципи контролю, а формальні процедури.
Українська і європейська відповідальність за порушення надто різна. Якщо в Європі під однією торговою маркою, яка вклала великі гроші в рекламу, працюють 4–8 заводів і, не дай Бог, один попався на підробці розрекламованої продукції, то на всіх провідних телеканалах, де була реклама, має прозвучати інформація про фальсифікат цієї торгової марки.
Це — вирок для компаній, в Європі не купуватимуть їхньої продукції. В Україні навряд чи запровадять таку норму. Наші бізнесмени занесуть будь-яку суму чиновникам і парламентарям, і слушна ідея про справедливий інформаційний розголос миттєво згасне.
Зате полюбляють у нас популістські закони, приміром про заборону пальмової олії у виробництві харчів. Ідея хороша, а штрафні санкції за порушення — смішні.
Якщо на підприємстві один раз упродовж року зафіксували порушення, то посадовій особі загрожує штраф від 20 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто від 340 до 1700 грн. Повторне порушення протягом року після застосування заходів адмінстягнення тягне на 100–200 мінімумів — 1700–3400 грн.
В Європі діють системи контролю харчових і нехарчових продуктів, і будь-який європеєць може з їх допомогою перевірити, яка продукція заборонена до реалізації на євроринку.
Громадські активісти разом із представниками виробників і ЗМІ планують провести перевірки іграшок, які продаються в Україні, й проаналізувати їхню якість за європейською системою контролю. Не секрет, що не лише на ринках, а й у великих торговельних мережах реалізуються іграшки, які заборонено продавати в Європі.
Україна підписала економічну частину Угоди про асоціацію з ЄС, скасувала сертифікацію продукції, гармонізує законодавство з європейським. У результаті європейський бізнес отримав великий ринок збуту в нашій країні.
На жаль, часто до нас надходить європейський неліквід. В Європі контроль за харчовою і нехарчовою продукцією ефективно працює, виробники несуть серйозну відповідальність за порушення.
Наші виробники часто намагаються заробити на послабленні контролю, не думають про споживачів. Правда, в Україні є й чесні підприємці, які дотримуються стандартів якості. Держава зобов’язана їх підтримувати і популяризувати.
Олена КОСЕНКО
