Особливо непокоїть громадськість те, що збільшується кількість злочинів, котрі підлітки скоїли в складі груп, — на 55%. Про падіння суспільної моралі і безвідповідальність дорослих свідчить і те, що 47% злочинів неповнолітні скоїли разом із дорослими.
Але соціальна складова дитячої злочинності набагато більше непокоїть представників громадськості та правоохоронних органів, ніж формальна статистика про кримінальні правопорушення, які вчиняють ті, кому лише через кілька років вступати в доросле життя. Дитяча злочинність не лише сама по собі виступає своєрідним показником ставлення суспільства до підростаючого покоління, а й псує імідж держави, де не змогли протистояти розгулу цього ганебного явища.
Варто зважити й на те, що малолітні злочинці в недалекому майбутньому поповнять «кадри» дорослого злочинного світу. Звісно, якщо суспільству не вдасться опанувати ситуацію і взяти під контроль поведінку юні.
На Полтавщині, на нарадах різного рівня та численних зборах громадськості, намагаються знайти корені дитячої злочинності, адже без розуміння того, чому підлітки стають на злочинну стежину, не можна ефективно з нею боротися. На жаль, тут часто послуговуються усталеними стереотипами, звинувачуючи, приміром, школу, де нібито не достатньо дієво виховують дітей. Кажуть і про неорганізований відпочинок дітей у вільний від занять час тощо.
Утім, самі правоохоронці, які найчастіше стикаються з малолітніми правопорушниками та розслідують злочини, які ті скоїли, дедалі частіше нарікають на загальну ситуацію в країні, яка не лише ставить на межу виживання дорослих, а й стає вирішальним чинником, котрий впливає на ситуацію зі злочинністю, в тому числі — дитячою.
Зокрема, начальник відділу зв’язків з громадськістю УМВС України в Полтавській області полковник міліції Юрій Сулаєв у бесіді на цю тему з кореспондентом «ДУ» не приховував занепокоєння загрозливим зростанням підліткової злочинності на Полтавщині. За його словами, ще кілька років тому статистика, яка ілюструє стан дитячої злочинності в регіоні, була зовсім іншою.
«З 2007 по 2009 рік на Полтавщині спостерігалася позитивна тенденція до зменшення дитячої злочинності. Протягом одного року вона зменшилася на 40%, а потім від цих сорока відсотків наступного року впала ще на 20, — зауважив речник обласної міліції.— Потім, десь пару наступних років, ці показники стабільно зберігалися. Почалося помітне зростання дитячої злочинності торік і триває зараз. Тобто ми бачимо, що події, які відбуваються в державі, на жаль, не обійшли і дітей, і родини, в яких вони виховуються».
На переконання Ю. Сулаєва, зростання рівня злочинності не залежить лише від якості роботи міліції. У нашому суспільстві нині дуже багато чинників, котрі безпосередньо впливають на збільшення скоєння дітьми злочинів. За спостереженнями правоохоронців, чимало злочинів дорослі скоюють задля того, щоб вижити. І підлітки теж, не маючи матеріальної підтримки від батьків на свої потреби, переважно саме заради грошей наважуються на злочини.
Ситуацію погіршує безробіття. На Полтавщині є чимало сімей, де не працюють ані голова родини, ані дружина. У пошуках роботи та бодай якогось приробітку батьки нині приділяють замало уваги вихованню дітей, не контролюють їхню поведінку поза межами рідної домівки. Тому не випадково, як свідчить міліцейська статистика дитячої злочинності, чималий відсоток припадає на пограбування та крадіжки майна.
Приміром, розповів полковник, в одному з районів Полтавщини міліціонери затримали «на гарячому» крадіїв, котрі пробралися до сільського магазину. Яким же було їхнє здивування, коли всередині крамниці вони побачили трьох переляканих дітей. Найстаршому з них було 11 років, молодшому — п’ять! Малолітні крадії залізли до магазину в пошуках того, чого їм не могли купити батьки — цукерок, печива, шоколаду тощо. На момент затримання вони вже напхали в кишені солодкого краму, з’їли на місці, скільки подужали, шоколадок, випили солодких напоїв. А старший навіть відсьорбнув з відкоркованої пляшки пива...
Чи адекватно реагує полтавська міліція на зростання показників підліткової злочинності? Логіка підказує, що разом із збільшенням кількості злочинів, котрі скоїли неповнолітні, міліцейське керівництво має потурбуватися і про збільшення штатної чисельності підрозділів, чиї працівники борються з дитячою злочинністю. В УМВС України в Полтавській області, інформує Ю. Сулаєв, у штаті сектора кримінальної міліції у справах дітей усього чотири співробітники. У аналогічних підрозділах районних відділів МВС — один-два міліціонери. Чи не замало?
Не завадило б мати і більшу кількість працівників на цій важливій ділянці, погоджується Ю. Сулаєв. Але слід зважити на те, що всі працівники міліції мають однаково стежити за правопорядком, незалежно від того, в якому підрозділі вони служать. Тож кожен міліціонер не проходить повз малолітніх порушників. Утім, прогнозує речник обласної міліції, після реформування МВС, можливо, в складі поліції з’явиться більше «штатних» правоохоронців, котрі опікуватимуться правопорядком поміж підлітків.
Це питання на часі, і його слід вирішувати, резюмує полковник. А поки спеціалісти сектора кримінальної міліції в справах дітей перевагу у своїй роботі віддають профілактиці дитячих злочинів, виховній роботі з підлітками тощо.
«Вони працюють на профілактику дитячої злочинності, бо діти — наше майбутнє, і від них залежить, якою буде наша країна після нас. Тому важливо вберегти їх сьогодні від хибних кроків, забезпечити їм гідне навчання, можливість бути повноцінними членами нашого суспільства, дати можливість реалізуватися, — вважає Ю. Сулаєв. — Дітей необхідно чимось займати корисним. Приміром, в області нині розвивається дуже добра ініціатива — будівництво спортивних комплексів. Було б непогано, якби виділяли якийсь час для надання послуг дітям, чиї батьки не мають можливості платити за заняття в спортивних секціях. Про це необхідно подбати депутатам на рівні області, країни».
ПАНАЦЕЯ ВІД ПІДЛІТКОВОЇ ЗЛОЧИННОСТІ
Отже, в міліції своє бачення причин різкого збільшення показників дитячої злочинності на Полтавщині висловили. З аргументами правоохоронців важко не погодитися. Справді, чи можна сподіватися на те, що в суспільстві, де у дорослих нині безліч проблем та нелегке життя, діти виростуть гідними громадянами? Щоб таке сталося, наше суспільство має докласти дуже багато зусиль, аби створити належні умови як для виховання юні, так і для задоволення бодай найперших потреб підлітків, щоб молодь не скоювала злочинів у пошуках джерел для існування або звичайних розваг.
Формально на Полтавщині відповідні служби начебто роблять чимало для цього: приділяють увагу організації дозвілля підлітків у вільний від занять час, зокрема на шкільних канікулах. Важко не погодитися з тим, що саме під час шкільних канікул помітно зростає кількість правопорушень, що їх скоюють підлітки. Тому лише цього року на перебування дітей в оздоровчих та пришкільних таборах із бюджетів усіх рівнів області витратили 55 млн гривень. Сума, здається, дуже велика. Хоча так і має бути, якщо дорослі хочуть, щоб їхні чада відпочивали під контролем і не марнували час у сумнівних компаніях.
Організований відпочинок дітей у владних коридорах Полтавщини розглядають як ефективну панацею від того, що підлітки від нудьги, якщо їх не займати у позашкільний час, рано чи пізно спробують заборонений плід, тобто наважаться на правопорушення. Про це днями говорили на нараді у глави Полтавської ОДА Валерія Головка, де слухали звіт чиновників про те, наскільки ефективно вдалося організувати відпочинок полтавських школярів в оздоровчих та позашкільних таборах.
У чиновників, як і у міліціонерів, є своя статистика. Зокрема, 2015 року на Полтавщині оздоровленням та відпочинком вдалося охопити 49% дітей. Цікаво, що кількісні показники у містах та районах дуже відрізняються. Найбільше дітей — від 51 до 80% — оздоровилося та відпочило в Полтаві, Комсомольську, Миргороді, Лубнах. А от у так званих сільських районах цей показник дуже низький. Зокрема, у Гребінківському районі відпочинком та оздоровленням вдалося охопити лише 21% дітей, Решетилівському — 28, Лохвицькому — 31%.
Начальник відділу у справах сім’ї та молоді Полтавської ОДА Наталія Шкоденко розповіла кореспонденту «ДУ», що всього в регіоні відпочинком та оздоровленням цього року охоплено майже 66 тисяч дітей. Але це менше, ніж торік.
«Наші комунальні табори оздоровлення та відпочинку можуть прийняти понад 20 тисяч дітей протягом оздоровчого сезону. Є приватні заклади, з менш потужною базою. Враховуючи деякі ризики на початку оздоровчої кампанії, там планують три зміни, хоча могли б і чотири. Середня вартість путівки в нас не набагато більша, ніж три тисячі. На харчування однієї дитини на добу виділяється 65–85 грн. У пришкільних таборах 17–20 грн на добу. Ми робимо все, щоб якомога більше школярів охопити відпочинком».
Розмова про оздоровлення та відпочинок дітей вийшла у практичну площину, коли учасники наради дізналися, що на Полтавщині цього року дитячі табори було заповнено лише на 65%. Чому? Аналізуючи причини, заговорили про вартість путівок та платоспроможність батьків, які доплачують за своїх дітей.
Керівник регіону В. Головко розуміє, що чимало полтавських сімей не можуть доплатити за «бюджетну» путівку більш як тисячу гривень. Правда, освітяни його поправили і повідомили, що, за їхніми дослідженнями, в родинах зголошуються доплачувати не більше, ніж 600 гривень. Причиною того — бідність. У багатьох родинах бюджет узагалі не дозволяє купити путівку школяру, яка коштувала цього оздоровчого сезону понад три тисячі гривень.
Отже, згадайте статистику, де найбільше відпочило дітей, — в обласному центрі та великих містах області. Тобто там, де ще батьки можуть працевлаштуватися і дещо заробити. У районах, де панує безробіття, родини не можуть навіть доплатити і 600 грн за путівку. Звідси й напівпорожні оздоровчі табори, і розгул дитячої злочинності, резюмував В. Головко. І розпорядився, щоб наступного сезону з батьків не брали більше, ніж 600 гривень за відпочинок дітей. Решту вартості путівки оплачували з бюджетів усіх рівнів, у тому числі — залучали спонсорські кошти.
Важко перебільшити значення організованого відпочинку підлітків у позашкільний час, але лише цим ситуації з підлітковою злочинністю не виправити, кажуть у міліції. Діти мають бути зайняті не тільки під час канікул, а відвідувати різноманітні гуртки за інтересами, мати улюблені захоплення замість того, щоб тинятися вулицями. На жаль, зараз, у час комерційних стосунків, далеко не всі родини можуть дозволити собі сплатити за хобі своїх дітей, бо більшість гуртків, музичних, спортивних та художніх шкіл тощо беруть плату за заняття. І немалу. Тож до їхніх дверей дедалі частіше під’їжджають дорогі іномарки, на яких заможні батьки привозять на заняття своїх чад. Діти із бідних сімей після занять у звичайній школі ідуть марнувати час на вулицю у пошуках розваг...
Очевидно, влада таки зрозуміла, що варто витратитися, якщо ми хочемо відвернути наших дітей від впливу вулиці. Так, Гадяцька райдержадміністрація виділила понад 100 тисяч гривень, аби закупити необхідний інвентар для дитячих гуртків та на їхнє фінансування. Голова Гадяцької райдержадміністрації Олексій Матюшенко зазначив, що подібне стало можливим завдяки перевиконанню дохідної частини бюджету району.
«Було багато пропозицій щодо використання цих коштів. Однак ми вирішили подбати саме про дітей. Від того, якими виховаємо нашу молодь, залежить наше спільне майбутнє, тому економити на дітях ми не можемо», — повідомив посадовець.
З цих грошей, які аж ніяк не зайві в районному бюджеті, 50 тисяч гривень підуть на потреби районного Будинку дитячої та юнацької творчості, 24 тис. — на місцеву ДЮСШ та 30 тис. — на потреби секцій у міських школах.
«Не можна працювати лише з підлітками, які вважаються схильними до порушень правопорядку, і залишати поза увагою інших дітей. Позбавлені нашої уваги, вони можуть стати на хибний шлях. Ми всі повинні об’єднати зусилля і охопити своєю увагою всі категорії дітей. Тільки в такому разі зможемо запобігати проявам асоціальної поведінки з їхнього боку», — прокоментувала рішення Гадяцької РДА керівник сектора обласної міліції у справах дітей підполковник Жанна Ахіджанян.
Проте це ледь не поодинокий приклад на Полтавщині, коли районна влада вчинила по-державному, потурбувавшись про те, аби запобігти появі нових малолітніх порушників. У більшості районів чиновники ідуть найкоротшим шляхом і не хочуть обтяжувати себе пошуком додаткових можливостей для фінансування позашкільних закладів, щоб забирати дітей з вулиці.
БІЛЯ ОСТАННЬОЇ МЕЖІ
На Полтавщині є непоганий досвід боротьби з дитячою злочинністю, підвалини якого заклали ще в 20-ті роки минулого століття, коли в області створили дитячу колонію, яку очолив майбутній видатний педагог Антон Макаренко. Його методи роботи та виховання важких підлітків є актуальними й донині.
А реалії сьогодення такі: є малолітні злочинці, є і місця, де їх утримують та перевиховують. Зокрема, Кременчуцька виховна колонія. Прикро усвідомлювати, що незалежній Україні перейшли в спадок такі заклади, але від реалій буття нікуди не подінешся. Особливо, якщо зважити на стрімке зростання підліткової злочинності.
У колонії утримують майже дві сотні неповнолітніх бранців. Злочини, які важким гріхом висять на їхніх заблудлих душах, різні. Від дрібних крадіжок до тяжких, пов’язаних з насиллям над людьми. Перевиховання в колонії — остання можливість її бранців зійти зі злочинного шляху і повернутися до нормального життя, в якому не буде місця ганебним вчинкам. Але чи завжди зусилля персоналу колонії виявляються результативними? На жаль, ні. За статистикою, лише цього року на злочинну стежину на Полтавщині повернулося майже 12% підлітків з-поміж раніше засуджених.
Марина Якубович — головний спеціаліст зі зв’язку із засобами масової інформації та громадськістю управління Державної пенітенціарної служби в Полтавській області розповіла, що в колонії справді роблять багато для того, аби малолітні бранці отримали можливість повернутися до нормального життя. Персонал колонії добирають з урахуванням здібностей до роботи з підлітками. Велике навантаження несуть психологи в погонах, які працюють із засудженими тощо.
У колонії працює повноцінна середня школа, де продовжують навчання засуджені. Чимало з них у колонії отримують і атестат про середню освіту. Вчать там і робітничим професіям. Не минає дня, щоб у колонії не проводили різноманітні виховні заходи, спрямовані на прищеплення малолітнім бранцям поваги до закону та поваги до прав інших.
Приміром, днями між шибайголовами відбулися правові дебати на тему «Я обираю законослухняний спосіб життя». Їх організували з метою навчити хлопців у однакових темних робах дотриманню законних вимог адміністрації та правил внутрішнього розпорядку колонії, розширення загальнокультурного світогляду, виховання культурних рис та ораторських здібностей, розвитку в юнаків уміння працювати в команді. Перед тим вихованці колонії, котрі вже готуються до звільнення, писали твір на тему «Яку роль відіграла колонія в моєму житті». До речі, більшість, розповідаючи про плани на майбутнє, хотіли б створити родину, знайти хорошу роботу і більше ніколи не порушувати закону.
Чи здійсняться їхні мрії, коли вони таки вийдуть на волю? Звісно, цього хочуть як вони самі та їхні рідні, так і суспільство, де люди вже втомилися від неповаги до закону та розгулу злочинності. Утім, практика доводить, що далеко не всім колишнім малолітнім в’язням вдається відшукати правильний шлях, який виведе їх до чеснот порядної людини та законослухняного громадянина. Чимала провина за це лягає на саме суспільство, в якому за нинішніх умов усім вижити дуже важко. Що вже говорити про вчорашніх малолітніх бранців колонії з надломленою психікою та образами на дорослих, котрі не зуміли створити для них необхідних умов для щасливого дитинства.
* * *
...Нині в Україні дедалі частіше лунають голоси щодо зниження вікової планки для притягнення підлітків до кримінальної відповідальності. Можна по-різному ставитися до таких пропозицій, але переконливе одне: хворобу ефективно лікують лише на ранній стадії. Так і з дитячою злочинністю — аргументують свою думку прихильники такої ідеї.
На підтвердження наводять приклади благополучних країн світу, де дітей притягують до кримінальної відповідальності у справді малому дитячому віці: у Сінгапурі, Ірландії та Індії дітей, які порушили закон, можуть запроторити за колючий дріт уже із семилітнього віку.
У США, Австралії і Швейцарії підлітки знають, що за злочин можуть опинитися за ґратами з десяти років. Трохи лояльніша система боротьби із дитячою злочинністю у Франції. Там кримінальна відповідальність настає з 13 років. Японці і німці, де обожнюють своїх чад, судять малолітніх злочинців з 14 років. В Україні кримінальна відповідальність настає з 16 років. За нелюдські злочини судять з 14-ти.
Отже, наполягають прихильники радикальних заходів до малолітніх злочинців, час уже закінчити бавитися в демократію і по-справжньому почати боротьбу з дитячою злочинністю. Економічне оздоровлення нашого суспільства не видно й на обрії, що й надалі погіршуватиме ситуацію зі злочинністю. Тож і заходи щодо протидії їй мають бути адекватними...
Олександр БРУСЕНСЬКИЙ,
м. Полтава
Фото прес-служби управління Державної пенітенціарної служби в Полтавській області
