По­шук ді­ло­вих парт­не­рів і по­тен­цій­них за­мов­ни­ків
У цих виставках, де найрізноманітніші експонати — усілякі види озброєнь, військової і спеціальної техніки — сухопутної, повітряної та морської — і використані в них сучасні технології демонструвалися на стендах, які загалом розмістилися на площі понад 27 тисяч квадратних метрів, узяли участь більш як 450 компаній, промислових підприємств, конструкторських бюро, академічних і галузевих науково-дослідних інститутів та інших структур з України (ясна річ, експонентів країни-господарки було найбільше), Бельгії, Великої Британії, Ізраїлю, Італії, Китаю, Польщі, США, Фінляндії, Франції, Чехії, Швейцарії, Швеції та інших держав.
До того, що було представлено у цих експозиціях, виявили зацікавленість не лише українські високопосадовці, серед яких — секретар Ради національної безпеки і оборони Олександр Турчинов, міністр оборони Степан Полторак, міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, керівники інших вітчизняних відомств, але й представники зарубіжних посольств в Україні та їхні військові аташе, а також офіційні делегації з різних країн та фахівці з більш як 100 іноземних фірм — ділові партнери наших творців військової і спеціальної техніки та озброєння і потенційні замовники їхньої продукції.
Виступаючи на церемонії відкриття виставок, Олександр Турчинов наголосив на важливості розбудови вітчизняного оборонно-промислового комплексу та розвитку його співпраці з іноземними партнерами задля підвищення обороноздатності і безпеки нашої держави, що є особливо актуальним в умовах триваючої вже понад два з половиною роки агресії, здійснюваної проти України Росією та підтримуваними нею бандами сепаратистсько-терористичних угруповань.
Зрозуміло, що така великогабаритна військова техніка, як літаки і ракети, танки і кораблі, були представлені у виставкових павільйонах у вигляді макетів і моделей і проілюстровані у рекламно-презентаційних проспектах і буклетах, але водночас можна було побачити на цих виставках і чимало натурних експонатів — зокрема, різноманітні броньовані автомобілі з тими чи іншими бойовими модулями (виробництва акціонерних товариств «АвтоКрАЗ», «Богдан Моторс», «Практика» та інших), спеціалізовану техніку для розмінування, гасіння пожеж, ліквідації згубних наслідків різних техногенних і стихійних лих та надання невідкладної медичної допомоги.
Серед вітчизняних експонатів були численні підприємства і організації, що входять до системи державного концерну «Укроборонпром» (серед них — такі відомі, як ДП «Антонов», КВ «Луч» тощо), й ті, які підпорядковані Державному космічному агентству України, — конструкторське бюро «Південне» й виробниче об’єднання «Південний машинобудівний завод» (обидва — з міста, яке віднедавна змінило свою назву з Дніпропетровська на Дніпро), казенне підприємство спеціального приладобудування «Арсенал» (Київ) та деякі інші, а також запорізькі підприємства авіадвигунобудування — КБ «Івченко-Прогрес» і акціонерне товариство «Мотор Січ», харківський «ФЕД» (різноманітні агрегати), київський завод «Ленінська кузня», підприємства, підпорядковані Міністерству оборони і Міністерству внутрішніх справ тощо. А організації української суднобудівної промисловості пропонували для потреб вітчизняних Військово-Морських сил такі розроблені нею бойові кораблі, як корвет проекту 58250, катери «Гюрза» та «Кентавр».
Зарубіжна техніка була представлена не тільки окремими фірмами, але й у кількох національних експозиціях — з Польщі (15 підприємств різних напрямів, об’єднаних на колективних стендах Польської палати національних виробників продукції оборонного призначення і Асоціації постачальників для воєнізованих служб), Чехії (потужні турбінні двигуни), Великої Британії (пропозиції у сферах озброєнь, постачання турбореактивних і турбогвинтових двигунів, бортового обладнання для різних видів літаків та компонентів для потреб аерокосмічної промисловості).
Роз­роб­ляю­ть­ся бо­йо­ві раке­ти і кос­міч­на тех­ні­ка
Оскільки обмежені розміри газетної публікації не дозволяють докладно висвітлити всю багатобарвну й багатогранну палітру створених в Україні розробок, представлених на трьох виставках, обмежимося тут кількома прикладами. Так, на стенді конструкторського бюро «Південне» демонструвалися — у макетах — розроблені фахівцями цього державного підприємства проекти ракетного озброєння, пропоновані для потреб Збройних Сил України.
Це, зокрема, оперативно-тактичний ракетний комплекс «Гром» (із максимальною дальністю стрільби у 280 кілометрів та масою бойового оснащення до 480 кілограмів) і ракетний комплекс «Коршун» та базі дозвукової крилатої ракети (можливі види його базування — наземний, авіаційний, корабельний; маса бойового оснащення — до 480 кг, крейсерська висота польоту — 50 метрів, радіус дії — до 280 км, крейсерська швидкість польоту становитиме 0,7–0,8 швидкості звуку).
В експозиції КБ «Південне» та інших давніх традиційних партнерів із виробничого об’єднання «Південний машинобудівний завод» (де виготовляють творіння сусіднього конструкторського бюро) можна було ознайомитися і з перспективними розробками космічної спрямованості. Серед них — сімейство майбутніх ракет-носіїв «Маяк», проекти різних космічних апаратів для дистанційного зондування Землі, а також ракетні двигуни.
Один із них — розроблений у КБ «Південне» й серійно споруджуваний у ВО «Південний машинобудівний завод» ракетний двигун РД-843 (із можливістю кількох — до п’яти — включень), призначений для створення тяги і управління польотом четвертого ступеня створеної Європейськими космічним агентством чотириступеневої «Веги» (з українським маршовим двигуном РД-843 на четвертому ступені цієї ракети, котрий є розгінним блоком, який виводить на навколоземну орбіту ті чи інші космічні апарати) з космодрому Куру у Французькій Гвіані, що в Південній Америці трохи на північ від екватора, — відбувся 13 лютого 2012 року. А нещодавно — 16 вересня 2016-го — з того ж космодрому Куру стартувала вже сьома «Вега» (зі згаданим внеском космічної галузі України), за допомогою якої на орбіти навколо нашої планети було успішно виведено одразу п’ять супутників для дистанційного зондування Землі з космосу — один перуанський PeruSat-I та чотири американських — SkySat-4, SkySat-5, SkySat-6 та SkySat-7.
Від Алек­санд­ров­ська-1916 до За­по­ріж­жя-2016
В об’єднаній експозиції запорізького машинобудівного конструкторського бюро «Івченко-Прогрес» і акціонерного товариства «Мотор Січ» на Міжнародному салоні «Авіасвіт-ХХІ» можна було побачити на стендах зразки сучасних двигунів різних типів і різної потужності, призначені для встановлення на різноманітній — як військовій, так і цивільній — авіаційній техніці.
А ще один стенд запорізьких авіадвигунобудівників було присвячено відзначеному нині 100-річному ювілею першого запорізького мотора. Йдеться про те, що у жовтні 1916-го в Александровську (так раніше називалося місто, яке з 1921 року стало Запоріжжям) було виготовлено — на заводі акціонерного товариства «ДЕКА» — перший шестициліндровий авіаційний двигун із водяним охолодженням — «Дека М-100» (конструкції Б. Воробйова),
Було показано на салоні «Авіасвіт-ХХІ» і натурне втілення реалізації в АТ «Мотор Січ» вертольотної програми цього підприємства. Створений на базі «Мі-8» істотно модернізований у Запоріжжі варіант вертольота — «Мі-8МСБ» (МС — це перші літери назви «Мотор Січ», в Б — перша літера прізвища президента цього акціонерного товариства Богуслаєва). Оснащений потужними двигунами ТВЗ-117ВМА-СВМ1В 4Е серії, окрім інших своїх достоїнств, отримав можливість досягати великих висот: в одному з випробувальних польотів «Мі-8МСБ» піднявся на 9150 м над рівнем моря.
Па­ра­мет­ри без­пі­лот­ни­ка вже не є сек­рет­ни­ми
На Міжнародному авіакосмічному салоні «Авіасвіт-ХХІ» ми дізналися і дещо нове у вітчизняному авіабудуванні порівняно з тим, що почули на прес-конференції керівництва ДП «Антонов» і провідних фахівців цього державного підприємства, яка відбулася в Києві у другій половині вересня нинішнього року й була описана нами в огляді під заголовком «Куди і коли полетять крилаті творіння «Антонова», опублікованому в номері «Демократичної України» 7 жовтня 2016 р.
Серед моделей літаків різних типів, представлених на виставковому стенді ДП «Антонов», було кілька тих, в яких зацікавлені Збройні Сили України та інші силові структури нашої держави. Це, зокрема, «Ан-148-300МП», призначений для виконання завдань морського патрулювання, розвідки та протидії порушникам, пошуку та рятування на морі, доставки військового спорядження, моніторингу навколишнього середовища тощо.
Поруч модель «Ан-148ЕМ» — літака медичного призначення — для евакуації поранених, для чого передбачено встановлення у салоні від двох до шести медичних модулів, які забезпечуватимуть надання вже під час польоту повноцінної лікарської допомоги.
А ще один варіант — це літак «Ан-148ЕА», котрий може використовуватися військовими як штабний, а також (із підвищеним рівнем комфортності) — для перевезення вищих посадових осіб держави на відстань до семи тисяч кілометрів.
У ДП «Антонов» також тривають спеціальні наземні та льотні випробування літака «Ан-178», котрий може використовуватись як у війсково-транспортному варіанті (для перевезення військової техніки загальною вагою до 18 тонн, або 90 військовослужбовців зі своєю зброєю, або 70 парашутистів-десантників), так і для цивільних вантажних перевезень (контейнерів, різноманітної техніки тощо).
А вгорі над виставковою експозицією «Антонова» висів у повітрі натурних розмірів макет безпілотного авіаційного комплексу «Ан-БК-1» — того самого, якому його творці дали, окрім згаданого офіційного індекса, ліричне наймення «Горлиця».
Тут, мабуть, варто нагадати те, про що стосовно цього безпілотного комплексу йшлося на вже згаданій вересневій прес-конференції у ДП «Антонов». Тоді журналісти, на жаль, не отримали конкретних відповідей на запитання щодо льотних і тактико-технічних даних «Горлиці» (відмова мотивувалася посиланням на секретність цих параметрів).
Відтоді минуло не дуже багато часу — й чи то через зміну на позитивну реакцію авіабудівників на запитання преси, чи з якихось інших причин — але вже на Міжнародному авіакосмічному салоні «Авіасвіт-ХХІ» у середині жовтня в експозиції «Антонова» на спеціальному стенді, а також у друкованому інформаційному проспекті (він є у розпорядженні кореспондента «Демократичної України») можна було ознайомитися з основними тактико-технічними характеристиками безпілотного комплексу «Ан-БК-1».
Отже: тактичний радіус його дії — 80 кілометрів, а можлива дальність польоту — 1050 км, практична стеля (максимальна висота польоту) — 5000 метрів. Тривалість ведення повітряної розвідки — не менше семи годин, а її робоча висота — від 1800 до 2400 метрів. Максимальна злітна маса майбутнього безпілотного літального апарата — 200 кілограмів, а максимальна маса цільового корисного навантаження — 50 кг. Спосіб зльоту — або з катапультного пристрою, або з підготовленої злітно-посадкової смуги, а приземлення при посадці — на колісне шасі.
Крейсерська швидкість польоту безпілотника — 150–180 км/год, а максимальна швидкість — 230 км/год. До корисного навантаження цього безпілотника входитимуть оптико-електронна система повітряної розвідки, цифровий фотоапарат та обладнання для забезпечення оперативного зв’язку.
Система керування — або комбіновано-автономна (за програмою), або ж радіокоманда (по закритих каналах зв’язку). У складі комплексу, крім двох наземних станцій управління, передбачено й інші необхідні технічні засоби забезпечення. А обслуговуватиме комплекс його персонал, чисельність якого — 22 особи.
...Плюс науково-практичні конференції
Програмами трьох згаданих виставок були передбачені й кілька десятків різноманітних науково-практичних, презентаційних та інших заходів.
Серед них — міжнародна конференція «Проблеми координації воєнно-технічної та оборонно-промислової політики в Україні. Перспективи розвитку озброєння і військової техніки», дискусія на тему «Створення інновацій в оборонній сфері: моделі та пріоритети», всеукраїнська науково-практична конференція «Сучасний стан цивільного захисту України: перспективи та шляхи до європейського простору» тощо.
Вадим ФЕЛЬДМАН