Нещодавно УГСПЛ презентувала книгу «Судові справи, які змінюють Україну». Вона містить 20 справ, котрі вели адвокати з різних правозахисних організацій. Упорядники кажуть, що вибрати ці справи було нелегко, адже їх уже налічується кілька сотень, сама лише ХПГ має на своєму рахунку майже 70.
Частина українських адвокатів, як і їхні зарубіжні колеги, беруть участь у захисті заради мети, що виходить за межі конкретної справи. Вони намагаються вплинути на зміну законодавства або його застосування, щоб вплинути на суспільство. Об’єктом впливу також можуть бути самі суди, аби вони у своїй практиці почали застосовувати чинні норми чи закони, які з тих чи інших причин ігнорують. Стратегічний судовий процес може дати старт реформуванню державних установ, які відповідають за обслуговування інвалідів, ув’язнених, дітей, тобто надати більше прав дискримінованим групам населення.
Не менш важливою є просвітницька роль стратегічних процесів. Коли громадськість стає більш обізнаною у сфері, що стала предметом тяжби, це може привести до зміни суспільної думки, а отже — до побудови справедливішого устрою. Чимало стратегічних справ мають на меті досягти виконання чинних законів, які ігноруються, щоб примусити урядові органи виконати свої зобов’язання перед громадянами або суспільством.
До речі, у частині стратегічних справ вердикти, які захищають не лише приватні інтереси заявника, а й громадські, винесли українські судді, таким чином спростувавши поширену думку про те, що в наших судах марно шукати справедливості.
Серед стратегічних справ, наведених у книзі, можна виокремити справу інваліда, якому вдалося через відсутність належного пандуса закрити всю аптечну мережу. Це була перша виграна в нашій країні справа щодо дискримінації. Дніпропетровський адвокат, інвалід першої групи Дмитро Жарий, отримавши рецепт, не зміг самостійно купити ліки, тому що жодна з аптек поблизу лікарні, до якої він звернувся, не була обладнана придатним для експлуатації пандусом.
Через те що аптека відмовилася визнати порушення, Жарий звернувся за захистом своїх прав до Державної інспекції з контролю якості медичних препаратів у Дніпропетровській області. Отримавши негативну відповідь, візочник апелював до суду з вимогою визнати факт дискримінації за ознакою інвалідності, а також анулювати ліцензію аптечної мережі, яка мала понад сто відділень по всій Україні, і накласти річну заборону на отримання нової ліцензії через грубе порушення ліцензійних умов.
У першій судовій інстанції Жарому відмовили у задоволенні позову, проте апеляційний адміністративний суд визнав факт дискримінації. Отож ця перемога збільшила шанси інвалідів відстояти свої права у суді. Також тодішній прем’єр-міністр доручив Мінохорони здоров’я і Мінрегіонбуду підготувати зміни до умов ліцензування аптек і медичних закладів, щоб гарантувати безбар’єрний доступ особам з обмеженими фізичними можливостями.

Тітушки родом з харківського парку
Особливу цікавість викликає справа про використання тітушок у той час, коли ще не існувало такого терміну, і Вадим Тітушко ще не вчинив напад на журналістів. Вона має назву «Чернега та інші проти України» і нині перебуває на розгляді в Європейському суді з прав людини (ЄСПЛ). Йдеться про резонансні події 2010 року в парку імені Горького в Харкові. Тоді мешканці міста і громадські активісти розпочали акцію протесту, намагаючись не допустити вирубки столітніх дерев і проведення будівельних робіт у старій частині парку.
Фігуранти справи — напівозброєні чоловіки міцної статури. Вони розміщувалися поруч з міліцією, били протестувальників, а працівники органів внутрішніх справ не тільки не реагували на це, а навіть сприяли їхнім діям, затримуючи активістів. Суди також надавали підтримку тим одіозним особам, виносячи несправедливі рішення про адмінарешти щодо захисників парку. Тож «Міжнародна амністія» визнала засуджених активістів Дениса Чернегу і Андрія Яворницького в’язнями сумління. До речі, найвідоміші в’язні сумління в Україні — Василь Стус, В’ячеслав Чорновіл, Левко Лук’яненко, брати Горині.
Показовими є зміни, яких вдалося досягти в результаті звернення до Європейського суду у низці кримінальних справ: Нечипорука, Луценка, Шабельника. Завдяки їм до нового Кримінального процесуального кодексу було внесено кілька радикальних норм. Так, визнано неприпустимими докази, отримані з порушенням права зберігати мовчання і права на допомогу захисника, а також порушення права на перехресний допит.
Крім того, новий КПК забороняє використання показань, отриманих від підозрюваних на стадії розслідування. Завдано удару по системних маніпуляціях з боку правоохоронців із статусом свідка, щоб оминути вимогу стосовно обов’язкової участі адвоката. У кодексі з’явилося положення про недопустимість доказів від свідка, який у подальшому став обвинуваченим.
Щоб представити спектр стратегічних справ, які виграли українські адвокати, варто навести кілька винесених судами рішень: дитина має право на аліменти з дивідендів, інваліди мають право ходити на дискотеку, транспортний монополіст повинен адаптувати свій сайт до потреб незрячих, інваліди можуть отримувати кредити нарівні з іншими особами.
Стратегічні судові справи, безперечно, вплинули на ситуацію з правами людини в нашій країні. Деякі привели до зміни законодавства, інші запобігли його порушенню. Частина справ мала своїм продовженням реформи, інші очікують на втілення в життя. У будь-якому разі, вони довели: людина самотужки може змінити систему, звернувшись до суду.

Ніна КЛИМКОВСЬКА