Iншi розділи
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Недiля Жовтень 25, 2020

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 01 Серпень 2014 03:00

Коли українська органічна сільгосппродукція стане звичною на нашому столі?

Rate this item
(0 votes)

Ви­роб­ниц­тво ор­га­ніч­ної сіль­сько­гос­по­дар­ської про­дук­ції в Ук­раї­ні все час­ті­ше на­зи­ва­ють пер­спек­тив­ною спра­вою. Йдеть­ся не тіль­ки про ви­гід­ний біз­нес, а й про здо­ров’я, яке за­без­пе­чує су­спіль­ству якіс­не хар­чу­ван­ня. Ці пе­ре­ва­ги під­три­му­ють де­да­лі біль­ше лю­дей. Тож ни­ні чи­ма­ло віт­чиз­ня­них аг­ра­рі­їв зва­жу­ють влас­ні си­ли, аби при­єд­на­ти­ся до ор­га­ніч­но­го ру­ху, знай­ти ні­шу на ук­ра­їн­ських та за­ру­біж­них рин­ках.
Ми­хай­ло Стов­пюк уже не пер­ший рік за­ймає­ть­ся ор­га­ніч­ним на­пря­мом у сіль­сько­му гос­по­дар­стві. Він очо­лює сіль­сько­гос­по­дар­ський об­слу­го­ву­ючий ко­опе­ра­тив «Чис­та фло­ра», що пра­цює в се­лі Спас Ко­ло­мий­сько­го райо­ну на При­кар­пат­ті і спе­ціа­лі­зує­ть­ся на ви­го­тов­лен­ні фі­то­чаю, дже­мів, ва­рен­ня.

Усе — за карпатськими традиціями та рецептами, наголошує наш співрозмовник і додає, що також є головою громадської спілки «Карпатський смак», яка об’єднує представників малого та середнього бізнесу — виробників місцевого продукту та є власником торгової марки «Смак українських Карпат».
Наша розмова розпочалася з оцінки перспектив вітчизняного органічного сільського господарства.


— Ми маємо певні позитиви у цьому питанні, — зауважив Михайло Стовпюк. — Більшість сільськогосподарських земель, які придатні для виробництва продукції на експорт і отримали сертифікацію органічних, чітко позиціонувалися на міжнародних ринках. Це — наш імідж і перший такий стандарт у напрямку органіки.
Наші аграрії загалом зацікавлені займатися цим напрямком. Але одразу виникає питання про те, що надто дорого для них вартує органічна сертифікація. І ті, хто наважується на неї, повинні добре прорахувати економічний ефект своєї роботи, знайти напрямки, за рахунок яких можна розвивати власні господарства.
Виробництво органічної продукції вимагає додаткових витрат, тому й коштує вона дорожче. Відповідно, українські споживачі на загал сьогодні не готові її купувати, бо їх купівельна спроможність значно нижче, ніж у розвинених державах світу.
Якби у вітчизняних виробників органічної продукції її купували за попередньою оплатою, це могло б дати стимул для їх розвитку. На жаль, цього не відбувається. От, приміром, у наших супермаркетах з’явилися полички, де розміщена органічна продукція. Але 40–50% її завозять із-за кордону. Причому сплачують наперед її вартість. Із нашими виробниками неодмінно ведуть мову про відтермінування сплати на 90 чи 60 днів. Такий дисбаланс несправедливий.
У багатьох державах, де починали розвивати органічне землеробство, аграрії та переробники такої продукції отримували відповідні преференції. У нас досі така допомога мала більше декларативний характер. Та й Закон «Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини» досі не запрацював на повну силу.
Усе це завадило насиченню ринку органічною продукцією, а відтак і українському споживачеві важче її оцінити. Тож маємо такої, мабуть, десь із 3–5%. Цей напрям розвивають переважно ті, хто всупереч труднощам зумів знайти мережу збуту своєї продукції, відчув економічну вигоду.
— В Україні є успішні агрохолдинги, фермерські та особисті селянські господарства. Які з них могли б ефективно вирощувати органічну продукцію?
— Думаю, агрохолдинги тут не варто обговорювати, бо в них позиція — швидка віддача від землі, швидке вироблення продукту. З індивідуальними господарствами те ж питання. Маючи присадибну ділянку навіть у 1 гектар, людина не зможе сплатити органічну сертифікацію. Дуже гарно діють клуби органічних землеробств. Вони виготовляють відповідну продукцію і продають її, хоча не мають можливості робити це з торговим логотипом. І це є досить цікава діюча модель.
Для офіційного представлення на ринку треба орієнтуватися на кооперативи різного напрямку, на фермерські господарства, які мають від 2 гектарів землі і більше, з чітким економічним обґрунтуванням, щоб знати, що повинні мати в кінцевому результаті з тієї продукції.
— Як це виглядає на прикладі вашого кооперативу?
— Ми працюємо вже понад 15 років. А 2009 року були сертифіковані як органічний кооператив. За цей час уже напрацювали потрібний досвід, кожен заготівельник знає, де має бути місце заготівлі тієї чи іншої сировини. Чітко працює система контролю за якістю продукції. І якщо виробляємо невеликий відсоток саме органічної продукції, то в більшій кількості виготовляємо регіональну продукцію — до 40–50%. Одне з одним дають середній баланс у кооперативному напрямку.
— На які ринки ви вже вийшли?
— Здебільшого наша продукція продається в карпатському регіоні, частково по Україні, знають нас у країнах Балтії, куди ми її експортуємо, в Молдові. Невеличкі партії ми вже постачали до Сполучених Штатів Америки, Канади, Австралії. Тож крок за кроком намагаємося розвиватися.
— Побутує думка, що перспективи розвитку українського органічного сільського господарства можуть бути запитані переважно на міжнародних ринках. Чи поділяєте Ви таке бачення?
— Усе залежить від економічного ефекту. Я маю оптимістичне бачення. Вітчизняні аграрії розвиватимуть цей напрямок. Споживання органічної продукції в Україні також зростатиме.
Наші кліматичні можливості дозволяють вирощувати органічну продукцію, яка гідно конкуруватиме і на Світовому ринку. Він нам украй потрібен. Особливі перспективи тут відкриваються після підписання Україною Угоди про асоціацію з Євросоюзом.
— Чи великий попит на органічну продукцію за кордоном?
— Звичайно. Візьмемо європейські держави, зокрема Швейцарію, Австрію, Голландію, де я побував. Також недавно я повернувся із США. Всюди цей процес стрімко рухається вперед. Місцеве законодавство працює і дає відповідні результати. Що найголовніше — там є середній клас, він може дозволити собі подбати про власне здоров’я, тому і споживає органічну продукцію. Вибір органічної продукції там широкий.
— Чи є особливості вирощування, переробки та реалізації органічної продукції в США?
— Важливо, що там чітко діє система — як годинниковий механізм. Якщо фермер надумав вирощувати органічну продукцію, то знає, що отримає суттєву підтримку від науковців. Місцеві університети сільськогосподарського напрямку акумулюють кошти, згуртовують кадри, котрі проводять відповідні дослідження у галузі органічного землеробства: який продукт краще вирощувати, які при цьому можуть виникати труднощі і як їх подолати. Такими науковими напрацюваннями можуть скористатися всі охочі. Університети також запрошують до себе дорадчі служби. Всі ці наукові розробки фінансує уряд США.
Кожен виробник органічної продукції має контракт на два роки з її переробником. Держава дає переробникам можливість прийнятного кредитування, застосування інноваційних технологій.
У супермаркетах національного продукту — не менше 95%. Органічна, місцева продукція розташовані на видноті. Якщо власники супермаркетів зазначають, що органічна продукція продається добре, то теж роблять дворічні замовлення переробнику.
Є особливості регіональної надбавки. Наприклад, для молочної продукції. Якщо корови перебувають на випасі, то молоко має зовсім інший смак, іншу жирність, ніж у корів у закритому приміщенні. Ось чому більш якісне молоко може бути суттєво дорожчим — приблизно до 30%.
— Якою, на Вашу думку, має бути підтримка органічного руху з боку нашої держави?
— Нині великі сподівання на можливості місцевої територіальної громади. Фахівці на місцях повинні визначити та затвердити на рівні місцевої влади програму розвитку сільськогосподарської галузі і врахувати перспективи органічного напрямку. Для цього обрати спеціальні території, які доречно задіяти під органіку, визначити, як їх розвивати.
Слід звернути увагу і на переробку такої продукції. Скажімо, в якомусь місці люди мають багато садів, треба постачати переробну техніку, подбати про зберігання продукції, про її реалізацію.
Такі програми треба розробляти, принаймні, на 10-річну перспективу. І добре залучати до їх реалізації міжнародні організації з досвідом відповідної роботи.
— Багато хто жаліється, що нема податкових пільг.
— Звичайно, малому та середньому бізнесу не завадить пом’якшення податкового навантаження. Але треба ретельно дивитися, кому надавати такі пільги. Думаю, що преференції також слід давати територіальним громадам, які тут завжди житимуть і працюватимуть.
— Як Ви оцінюєте Закон «Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини», який набув чинності на початку поточного року?
— У ньому є деякі нюанси, котрі потребують уточнення або доповнення.
Насамперед треба розібратися з повноваженнями місцевого органу акредитації. Чи не вступатиме він у суперечність з європейськими вимогами?
Наприклад, Голландія має свій державний акредитаційний орган, але він акредитований у світі. Подібна ситуація в інших державах. Якщо ми не зробимо акредитаційних компаній, яким довірятимуть у світі, наші закордонні партнери будуть змушені запрошувати власні компанії.
Другий нюанс, який не прописаний у законі, стосується системи тарифів, розцінок на сертифікацію органічної продукції. Вони повинні бути більш лояльними, принаймні, на нинішньому етапі. Можливо, це дало б поштовх фермерам, власникам індивідуальних господарств розвивати органічне землеробство.
Третє. Для того щоб пройти органічну сертифікацію, фермер мусить заповнити величезну кількість паперів, звітів тощо. Це затягує процес. Необхідно відпрацювати більш спрощений ефективний механізм.
І, звісно, варто адаптувати українське законодавство до європейського. Тоді українську органічну продукцію визнаватимуть високоякісною. Вона буде конкурентоспроможною та запитаною в Україні та у світі.
Ми­хай­ло ВЕР­НИ­ГО­РА,
На­ціо­наль­ний прес-клуб з аг­рар­них 
та зе­мель­них пи­тань

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».