Важко в одному матеріалі розповісти про всі події фестивалю, тому зупинимося лише на деяких із них. Балетмейстер Олексій Бусько представив тут балет «Пори року» на музику О. Родніна, де показано стосунки молодого подружжя, що, як і пори року, мінливі, незбагненні, непередбачувані... Кохання, яке зародилося між ними навесні, не пройшло випробування влітку, не дозрівши восени, залишило лише спогади і біль у серцях та розуміння того, що їхнього почуття у житті більше немає... Вийшов, можливо, трохи сумний балет, але нерідко саме так буває у житті.
Дещо інше забарвлення має балет NIK, створений Василем Козаром на музику сучасних композиторів. Ця історія починається з трагічного фіналу, який творці вистави намагаються змінити. Адже якщо доля дає тобі другий шанс, то потрібно спробувати змінити трагічний результат. Коли кохання вже ледве дихає, може з’явитися саме такий шанс, аби все виправити, але лише один. У цьому балеті два головних герої — Нарцис, який уособлює всіх чоловіків, і Кактус, який є збірним образом усіх непевних у собі, але прекрасних душею і тілом дівчат. То чи зможуть герої скористатися єдиною можливістю воскресити кохання?
Інша цікава знахідка фестивалю — балет ANIMA у постановці Артема Гордєєва. Як відомо, людська душа проходить випробування поза часом та простором. Головний герой пізнає себе і свій внутрішній світ. Він створює себе, рухаючись сходами своїх чакр. Душа його зростає за законами Всесвіту. Саме таку ідею закладено в балеті. Наскільки її вдалося втілити у життя, робити висновок глядачеві. Але очевидно, що вийшло досить цікаве хореографічне дійство.
Проте найбільшою подією фестивалю став балет «Квартет-а-тет», що був поставлений на замовлення Ейндховенського «Парк-театру» на спеціально написану музику — нідерландський композитор Ад Маас створив квартет для чотирьох віолончелей для українського хореографа Раду Поклітару та «Київ модерн-балету». Музика, яка дивним чином поєднує в собі мелодійність та гостро сучасний характер звучання, стала основою хореографічної притчі для чотирьох танцівників. Відсутність явного сюжету не заважає, а скоріше допомагає розкрити стосунки персонажів. У цій одноактній виставі вражають психологічні нюанси та сценічні ефекти, що раніше не використовувалися на вітчизняній балетній сцені.
Фестиваль «КМАТОБ-FEST» засвідчив, що хореографічне мистецтво в Україні досить активно розвивається. При цьому все більше ролі у цьому процесі відіграють саме новаторські тенденції.
Едуард ОВЧАРЕНКО
Фото із сайта театру
