Iншi розділи
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Недiля Серпень 09, 2020

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 11 Листопад 2016 11:27

Чи прийде війна у селянські хати?

Rate this item
(1 Vote)

Ко­ли осінь уже ха­зяй­но­ви­то при­тру­шує різ­но­барв­ним па­до­лис­том зем­лю, а не­смі­ли­ві при­мо­роз­ки ще не­на­дов­го — до пер­ших со­няч­них про­ме­нів — вкри­ва­ють си­ви­ною да­хи бу­дин­ків, аг­ра­рії на­реш­ті по­лег­ше­но зі­тха­ють.
І, як у ві­до­мо­му при­слів’ї, по­чи­на­ють ра­ху­ва­ти «кур­чат». Під­би­ва­ють під­сум­ки своєї що­ден­ної і важ­кої се­лян­ської пра­ці, яка по­в’яза­на не тіль­ки з ри­зи­ком за­ли­ши­ти­ся без уро­жаю че­рез прим­хи при­ро­ди, а й уза­га­лі без... зем­лі-го­ду­валь­ни­ці. Те­пер уже че­рез за­ба­ган­ки тих, хто «не сіє і не па­ше»...

 

Бит­ва за зем­лю
Земельне питання в Україні не тільки не наближається до логічної розв’язки, а, навпаки, дедалі загострюється. Так зазвичай трапляється там, де у землі немає путнього хазяїна. Точніше номінально він є: крім держави та органів місцевого самоврядування, ще й власники паїв на селі. Але їхню землю у переважній більшості обробляють інші.

Хазяйновиті люди, котрі за роки незалежності стали справжніми вітчизняними латифундистами, тепер диктують свої умови на ринку землі. Хоча і його офіційно в Україні немає, бо Верховна Рада раз у раз продовжує мораторій на продаж землі. Щоправда, справжня ціна землі-годувальниці, яка стала надійним капіталом, тепер відома всім.
Через це на селі, де навіть власники 3–5 гектарів родючих чорноземів бідують через безгрошів’я, людей псує «земельне питання». Якщо вірити самим селянам та тим, хто обробляє їхню землю, така невизначеність може колись призвести до відкритого протистояння у битві за землю. Справді, останні зведення із «земельного фронту», який відкрито в деяких регіонах, нічим не кращі за зведення із зони АТО.
Останнім часом з екранів телевізорів українцям дедалі частіше розповідають про конфлікти, іноді навіть криваві, які спалахують при занадто емоційних суперечках через з’ясування прав на землю або на врожай.
Приміром, у Київській області невідомі люди, найняті для розборок у земельній суперечці, стріляли з автомата по колесах машин і комбайнів конкурентів. На Чернігівщині справа дійшла до того, що на полях ставлять розтяжки. У Дніпропетровській області півтори сотні озброєних автоматами людей билися між собою за спірне поле...
На Полтавщині, де так само накопичилося дуже багато невирішених земельних питань, теж уголос заговорили про земельні війни. Так, днями миргородський фермер, голова Асоціації фермерів та приватних землевласників «Відродження Полтавщини» Віктор Галич заявив, що «земельна» війна уже стукає у двері селянських хат у кожному районі регіону.
Причому, виголосив він це не у приватній розмові, а на велелюдному поважному зібранні обласної координаційної ради з питань розвитку фермерства на Полтавщині, яке проходило за присутності голови Полтавської ОДА Валерія Головка та «профільних» чиновників облдержадміністрації.
«Ми маємо нестабільні погоду, цінову ситуацію, податкову політику, а якщо ще й маємо нестабільність у земельних відносинах, то підкопується сам корінь розвитку села, — зауважив фермер. — Війна незабаром за таких умов прийде у кожне село».
До відкритого озброєного протистояння на Полтавщині ще начебто далеко, кажуть самі фермери, але передумови для цього вже створені. Битва за землю триває у різних формах. Сперечаються між собою за земельні паї селян ті, хто їх орендує і прагне ще більших площ для обробки. Невдоволені своїм кріпацьким становищем самі селяни, котрим орендарі нав’язують свої умови оренди. І перші, і другі разом сварять владу за непослідовну політику в земельних відносинах та лобіювання інтересів наближених до керівництва регіону місцевих латифундистів тощо.
Особливо точать зуба на спеціалістів Держгеокадастру, де навмисне зволікають із розподілом та визначенням меж земельних ділянок, їхньою реєстрацією тощо. Дехто з цих учасників поки невидимих війн, втомившись від безплідної боротьби або відчувши власну безкарність та неміч місцевої влади, наважується на самозахоплення земельних ділянок.
Як, приміром, у Козельщинському районі, де фермер самовільно захопив і обробляв 50 га «нічийної» землі. Лише після втручання прокуратури і поліції «окупанта» вдалося вигнати з чужого поля. Тепер місцева влада сушить голову над тим, як змусити нахабу відшкодувати збитки.
Інші приватні землевласники, котрі за будь-яку ціну прагнуть розширити свої володіння, використовують юридичну необізнаність власників земельних паїв та їхнє бажання отримати за свої наділи «все й одразу».
Так, один з орендарів — депутат Полтавської облради, як стверджують селяни з Машівського району, обвів їх навколо пальця, обманним шляхом змусивши укласти кабальний договір. Тобто, як тепер кажуть селяни, «за їхнє жито їх же й бито». А фактично позбулися вони своїх земельних паїв на користь меткого депутата через те, що спокусилися на 60 тис. грн, які той виплатив їм за оренду паїв.
Для села ця сума захмарна. Та про справжню ціну оборудки селяни дізналися, коли прийшли наступного року по гроші за оренду своїх паїв. І отримали відкоша, бо за умовами нового договору, який вони необачно підписали, плата за паї виплачується один раз протягом усієї оренди. І свої 60 тисяч гривень вони вже отримали. А землю, як із подивом дізналися її власники, вони добровільно передали своєму благодійнику на... 49 років.
Таки дочитавшись умови угоди, селяни дотумкали, що потрапили у велику халепу. Не лише на півстоліття віддали за копійки свою землю, яка щороку дорожчає, а й погодилися з тим, що після смерті власника паю, земля — а це ні багато ні мало — 700 га, переходить у спадщину не їхнім дітям, а... орендареві. До того ж нотаріус, у якого підписували цю кабальну угоду, забрав у них акти на землю та договори про оренду паїв. Після чого цих документів вони вже не побачили...

 

За чи­їми пра­ви­ла­ми гра­ти?
Зібрання фермерів показало, наскільки ще далеке від цивілізованого вирішення земельного питання не лише на Полтавщині, а й в усій країні. Причому, кардинальних змін ситуація не зазнає, попри переможні реляції «кабінетних» аграріїв.
Як і кілька років тому, коли землю лише розпайовували, сьогодні у земельних відносинах дуже багато незрозумілого. А головне, говорили учасники фермерської сходки, немає стабільності — головної умови ведення будь-якого бізнесу. Адже лише відчуваючи твердий ґрунт під ногами, можна з упевненістю дивитися в майбутнє та замислюватися про розширення аграрного бізнесу.
Користуючись прогалинами в земельному законодавстві, відсутністю можливості вільно продавати й купувати земельні ділянки сільськогосподарського призначення, небажанням правоохоронних органів займатися розслідуванням фактів протиправних дій щодо фермерів та власників паїв тощо, земельні відносини на селі справді стають нецивілізованими.
Фермери вже воюють один з одним за землю та майно. Приміром, у Полтавському районі, де одне з фермерських господарств, як стверджує його власник — 75-річний доктор сільськогосподарських наук Василь Васюта, за правом сильнішого захопив інший фермер. А у Машівському районі у тамтешнього фермера рейдери просто відібрали складське приміщення площею 640 кв. м, яке він перед тим купив, щоб зберігати збіжжя.
Воюють з орендарями за свою землю і власники земельних паїв. Зокрема, у вже згаданому Машівському районі, де сумнівним шляхом депутат-орендар забрав в оренду на 49 років земельні паї у майже півтори сотні селян. У свою чергу, фермери дуже неохоче розстаються із земельними ділянками, які по закінченні строку оренди забирають їхні власники і віддають іншим орендарям або обробляють самотужки.
Фермер з Миргородського району В. Галич:  «Земельна війна стукає у двері селянських хат...»Так, на зборах у Полтавській ОДА голова фермерського господарства з Котелевського району, Герой України Тетяна Корост навіть порушила питання про відповідальність власників земельних паїв, котрі не хочуть продовжувати договорів оренди.
За її словами, якщо фермери працюють легально і сплачують до бюджету всі передбачені законодавством податки, то власники земельних паїв, котрі забирають землю з оренди і обробляють самостійно, нічого взагалі ані державі, ані органам місцевого самоврядування не платять. Вона так аргументує свою думку:
«Власники земельних паїв, коли закінчується договір оренди і виходять із земельним паєм, вони розпоряджаються ним на свій розсуд. Але ті зобов’язання, які мають нести власники земельного паю, тобто декларувати свої доходи, не виконують.
Отже, виникають нерівні умови між власниками земельних паїв, які їх передали в оренду, і за які орендар сплачує всі передбачені платежі та податок з прибутку, й тими, хто землю обробляє сам і нічого не платить. Ані фіксованого податку, ані страхових внесків, ані податку на прибуток. Нічого не платить. Ця тенденція поширюється. Нині всі власники земельних паїв готові вийти з оренди, і невідомо, де їхня земля гулятиме».
У земельних відносинах, говорив на нараді фермерів голова Полтавської ОДА Валерій Головко, намітилася й інша тривожна тенденція, яка не лише створює напруженість на селі, а й спустошує бюджет регіону. Ідеться про учасників АТО, право яких на отримання земельних ділянок зараз активно використовують нечисті на руку фермери.
«Деякі фермери шукають усіляку можливість переоформити на себе земельні ділянки. Для цього шукають «атовців» за межами Полтавської області, щоб ті використали своє право і віддали землю цим же фермерам у користування, — розповів присутнім на нараді В. Головко. — За неперевіреною інформацією, а я думаю, що вона об’єктивна, таких заявок уже на 20 тисяч га землі. А це мінус 60 мільйонів гривень із місцевих бюджетів. Це дуже небезпечна гра».
Небезпечна гра, в яку разом бавляться учасники АТО та фермери, полягає в тому, що перші, користуючись своїм правом на першочергове отримання земельних ділянок у будь-якому регіоні України, вступають у зговір з фермерами, котрі хочуть розширити свої володіння. Приміром, розповів голова Полтавської ОДА, на Полтавщині на ділянки землі претендують учасники АТО з Дніпра.
Як з’ясувалося, до В. Головка вже приїжджали «атошники» з Дніпропетровської області і повідомили, що їм пропонують 200 га землі в Кобеляцькому районі на Полтавщині. Звісно, земельні ділянки в сусідній області їм не потрібні для ведення особистого господарства. Тому більшість з учасників АТО, за деякою інформацією, за 10–15 тисяч за гектар продають отримані ділянки місцевим фермерам. От вам і ринок з продажу й купівлі землі в обхід мораторію!
У відповідь на інформацію про таку оборудку із землею, голова Полтавської ОДА заявив, що він хотів би, щоб самі фермери надали належну оцінку своїм нечистим на руку колегам. А він як очільник регіону закликає і фермерів, і чиновників перш за все думати про «своїх» учасників АТО. Тим більше, що у Держгеокадастрі кажуть, що не всі полтавські бійці скористалися своїм правом на землю. Сільськогосподарських ділянок не отримали ще 36 учасників бойових дій. А якщо площі аграрного фонду віддадуть в оренду сусідам, податки не надходитимуть у місцеві бюджети.
...Вартість землі нині зростає дуже стрімко. Українці зрозуміли, що за нинішніх непевних часів немає надійнішого капіталу, ніж земля. Ціни на земельні ділянки ростуть практично щодня, а разом із ними удосконалюються і методи їхнього незаконного привласнення.
Ситуація справді складається загрозлива, адже той, хто має законне право приватизувати свої наділи, чекає цього роками, а грошовиті люди завдяки зв’язкам у коридорах влади та незаконним оборудкам захоплюють землю десятками й сотнями гектарів.
Чи не втягнуть ці процеси Україну ще в одну війну? Тепер уже «земельну»...
Олек­сандр БРУ­СЕН­СЬКИЙ,
м. Пол­та­ва
Фо­то ав­то­ра

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».