Олександр Ясінський, киянин:
«Раптом у повітрі почали лунати короткі автоматні черги. Стріляли поруч, за парканом. Підбігши, я через щілину в паркані побачив на відстані близько 200 метрів групу людей з десяти-дванадцяти осіб, яких німці розстрілювали з автоматів.
Усі вони були в одязі. Одну жінку, що махала руками, скинули вниз і розстріляли в польоті. Все закінчилося швидко.
Офіцер, що стояв осторонь і не брав участі в розстрілі, зробив кілька помахів рукою. На цей знак підійшла група військовополонених з лопатами і почала закидати убитих землею».
Анатолій Євгеньєв, восени 1941-го проживав поблизу Бабиного Яру:
«З боку вулиці Мельникова, мотоциклетного заводу і Лук’янівки фашисти гнали великими групами мирних громадян у напрямку до Бабиного Яру. Ще на вулиці Дорогожицькій у них забирали рюкзаки й валізи з речами.
Ми непомітно для гітлерівців наблизилися до ділянки, де велася стрілянина. Тут ми пробули приблизно 30 хвилин і бачили таке. Тих, кого вже привели в Бабин Яр групами по 40–50 осіб, відводили трохи від загальної маси, роздягали до білизни, гнали до яру і там розстрілювали з автоматів і кулеметів».