Але, як нині водиться, у відповідь чують лише констатацію невтішних фактів, на кшталт того, що, мовляв, на війні завжди бракує бомбосховищ. Міська влада останнім часом чесно визнає, що сховищ у Полтаві на всіх таки не вистачить. Місцеві ЗМІ з цієї нагоди цитують полтавського градоначальника (він же і начальник штабу цивільного захисту) Олександра Мамая, котрий закликав мешканців багатоповерхівок провести суботники для наведення ладу в підвалах будинків (загальновідоме «рятування потопаючих — справа рук самих потопаючих»).
У Полтаві бомбосховища є тільки на великих підприємствах і зможуть вмістити лише людей, котрі живуть неподалік. Тобто, підрахував очільник обласного центру, всього чверть полтавців. Решта може розраховувати тільки на підвали своїх «хрущовок».
На хвилі занепокоєння полтавців станом цивільного захисту свого міста, обласним центром поширюється невдоволення щодо невтішних прогнозів: у разі лиха, як у Маріуполі, люди залишаться сам на сам із небезпекою. Усе — через традиційний формальний підхід до організації цивільного захисту населення.
Для того, аби заспокоїти громадськість, керівники управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Полтавської ОДА провели днями круглий стіл для громадськості. Говорили про наболіле — систему оповіщення в області та захисні споруди для населення, про питання, які здавна непокоять полтавців. Зокрема, це сотні так званих об’єктів підвищеної безпеки, які на сьогодні є в регіоні, і де може будь-якої миті «вибухнути» через службову недбалість персоналу або диверсію.
Перш за все — підприємства з використанням у виробництві небезпечного аміаку. Але найбільша небезпека чатує на жителів області від Кременчуцького водосховища. У разі прориву його греблі в зону затоплення потраплять Кременчук, Комсомольськ і територія трьох районів — Козельщинського, Кобеляцького та Кременчуцького.
Підраховано, що цунамі накриє Кременчук уже через 43 хв. після прориву греблі. Комсомольськ піде під воду через 1 год. 15 хв. Кобеляцький район перетвориться на озеро через 3 год. 20 хв. І через 4 год. 50 хв. цунамі докотиться до кордону Полтавщини і понесе свою руйнівну силу далі.
Вірогідність такого сценарію, в який майже ніхто ще донедавна не вірив, зросла з активізацією бойових дій на Донбасі та терористичною активністю бойовиків. Тож на засіданні перше, про що запитали чиновників, відповідальних за цивільний захист жителів регіону, — це про систему сповіщення полтавців про небезпеку. За радянських часів про лихо сповіщали через розгалужену мережу «радіоточок», які встановлювали в кожній квартирі. Нині на Полтавщині дротове радіо майже вмерло. А з ним і один із надійних способів сповіщення краян про надзвичайні ситуації. Значно поменшало і вуличних сирен, котрі ще кілька років тому встановлювали буквально на кожному підприємстві і вмикали їх у разі тривоги.
Начальник обласного управління цивільного захисту населення Віктор Стеблянко визнав, що система сповіщення є «проблемним питанням». Але при цьому заспокоїв учасників круглого столу, що система сповіщення в регіоні збереглася і здатна виконати своє призначення. Для оповіщення людей будуть задіяні залишки дротового мовлення, місцеві радіомовні станції і телебачення. У їхніх редакціях навіть уже заготовлені ролики — відеозвернення на випадок екстремальних ситуацій. При цьому, зазначив посадовець, виникає питання щодо модернізації системи сповіщення, якій уже понад 30 років. На це грошей бракує.
Проблемним залишається і ситуація з укриттями. З огляду на події на Донбасі, полтавці дедалі частіше запитують можновладців про те, де їм ховатися в разі обстрілів? В. Стеблянко не назвав точної кількості бомбосховищ в області, пославшись на закритість інформації. Але запевнив, що вони під контролем і можуть використовуватися при потребі. Та це про укриття на великих підприємствах, де вони частково збереглися ще з радянських часів. Пересічним полтавцям чиновник порекомендував користуватися підвалами багатоповерхівок. Правда, на зауваження щодо того, що чимало з них затоплені і роками туди не можна навіть ногою ступити, нічого не відповів.
На зустрічі журналісти порушили і питання забезпечення полтавців протигазами. Як відомо, українська сторона стверджувала, що в Донецькому аеропорту противник використовував проти «кіборгів» газ. Тож, припускали учасники засідання, владі варто потурбуватися про те, щоб на всіх жителів Полтавщини були «закладені» у сховища протигази. Колись у резерві регіону цих засобів захисту було кілька сотень тисяч — майже на всіх жителів області. Але із становленням «ринкових» відносин усі протигази чомусь визнали непридатними для подальшого зберігання, списали і кілька років тому вони взагалі зникли зі складів. Кажуть, що їх розпродали... А от навзамін нічого до резервів не заклали, бо грошей на закупівлю протигазів у бюджеті не можуть знайти. До того ж їх в Україні не виробляють. У разі потреби підприємства закуповують протигази в недружній Росії.
Отже, зробили висновок представники громадськості, говорити про задовільний стан цивільного захисту населення в області не доводиться. Оповіщення населення функціонує про людське око, бомбосховищ бракує і ніхто не дбає про їхню мережу, протигазів для населення взагалі немає, питання евакуації не вирішено.

Не відкидати досвід минулого
Система цивільної оборони в її нинішньому вигляді в Україні, констатували учасники заходу, реально не виконує своїх завдань. І це слід визнати, адже її результативність перевірена останніми подіями у прифронтовій смузі. Висновки, на жаль, невтішні. У цьому сенсі поставлена під сумнів узагалі доцільність існування за рахунок платніків податків управлінь та відділів цивільного захисту населення, які сьогодні є в штатах обласних та районних держадміністрацій.
Фактично вони не впливають на ситуацію, бо не мають ані техніки, ані спеціалістів, ані матеріальних резервів тощо для запобігання надзвичайним ситуаціям та ліквідації їх наслідків. Робота чиновників у цих управліннях зведена до складення нікому не потрібних планів, звітів та формальних перевірок. До того ж, констатували учасники круглого столу, в районах області ці підрозділи зазнали суттєвого скорочення, після чого там лишилося по одному спеціалісту.
— Для чого витрачати бюджетні гроші на утримання таких безпорадних структур, якщо в кожній області є підрозділи Державної служби з питань надзвичайних ситуацій, де мають усе необхідне для ліквідації лиха та захисту людей? — запитували представники громадськості.
В. Стеблянко погодився з тим, що питання слушне. Але ті, хто вважає управління зайвою структурою, помиляється, переконаний чиновник. За його словами, обласне управління цивільного захисту населення необхідне, бо в кожній області глава ОДА за посадою є і начальником штабу цивільної оборони, спеціалісти управління йому допомагають.
— У разі надзвичайних ситуацій, ми вивчаємо, оцінюємо їхні масштаби, реальну загрозу для регіону і населення та замовляємо у спеціалістів ДСНС «послугу» — усунення лиха, — зазначив посадовець. — Без нашого управління керівник регіону не зможе обійтися.
Серйозно критикували учасники заходу і систему навчання азам цивільної оборони. Поміж тих, хто брав участь у дискусії, були й такі, котрі пам’ятають, як у «застійні» часи у вузах студентки обов’язково проходили заняття на курсах медичних сестер цивільної оборони, а в школах викладали спеціальну дисципліну з цієї теми. Тепер начебто «прозріли» і повертають до шкільних програм ці предмети або збільшують години їхнього викладання, але результат суспільство відчує лише згодом. Нагальна ж потреба у цих знаннях є вже зараз.
Учасники круглого столу виступили за те, щоб засадам цивільного захисту починали навчати населення ще зі школи. Необхідно на державному рівні відновити захисні споруди для населення. Майже всі вони свого часу були продані або передані в оренду комерційним структурам, які перетворили їх на склади або приміщення для виробництва різного ширпотребу.
Керівників та власників підприємств необхідно зобов’язати поновити діяльність бомбосховищ для населення і встановити відповідальність, включно до кримінальної, за їхню неготовність. Сприяти цьому може повернення до штатів підприємств посад начальників штабів цивільного захисту.
Розкритикували активісти і нинішню систему навчання засадам цивільного захисту, яке проводиться під «дахом» обласного управління з питань НС. При Полтавському управлінні НС діє навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності. Але його робота формалізована, переконані учасники дискусії, і не відповідає потребам суспільства. То скоріш комерційна структура, ніж установа, де мають навчати правилам цивільної оборони.
Присутні на засіданні керівники центру спромоглися прозвітувати про свою роботу лише в розрізі виготовлення плакатів та кількох відеороликів. Перешкоджає вільному навчанню основам цивільного захисту на тих курсах для всіх охочих необхідність сплачувати чималу суму за лекції. На думку учасників круглого столу, навчання в подібних центрах має бути безплатним — коштом держави, і відвідувати їх можуть не лише керівники підприємств, а й усі полтавці.

Проблема загальноукраїського масштабу
Полтавські активісти виявилися не поодинокими у своєму прагненні привернути увагу уряду та суспільства до провалів у системі цивільного захисту населення. Так, наприкінці січня 2015 року свою стурбованість цією проблемою на прес-конференції в Києві висловили учасники проекту «Мега-Поліграф». Як повідомляє УНІАН (http:// www.unian.ua), волонтери звернулися до уряду з вимогою відновити систему цивільної оборони.
«Після бомбардування Маріуполя розкрилося кілька проблем. Перша — це відсутність системи раннього виявлення і сповіщення населення про загрозу бомбардування. Друга — це відсутність навичок цивільної оборони у населення», — сказав координатор проекту «Мега-Поліграф» Олег Свірко.
На думку волонтера, «має бути проведена робота з населенням із поясненням, як поводитися в разі бомбардування, куди йти, де ховатися, як діяти. Також має бути відпрацьована система координації всіх служб, які працюватимуть у ситуації, подібній до тієї, що сталася в Маріуполі».
«Ми також побачили, що немає ефективної системи евакуації в разі потреби. У зв’язку з цим волонтери провели переговори з Мінсоцполітики, Мінтрансом, з іншими організаціями про те, як правильно організувати евакуацію. Ми вимагаємо від нашої влади створити робочу групу, яка почала б працювати над відновленням системи цивільної оборони, а саме — сповіщення, координації, евакуації тощо», — сказав О. Свірко.
У тому, що цю роботу, зокрема на Полтавщині, слід починати негайно, переконався і голова Полтавської ОДА Валерій Головко. Після недавнього вивчення ситуації із захисними спорудами в регіоні він визнав, що об’єкти цивільної оборони в багатоповерхівках області готові виконувати роль укриттів у разі небезпеки лише на 30%. Чимало з них не використовуються за призначенням жителями будинків вже десятиліттями.
«За 20 років ці приміщення захоплені рейдерським шляхом жителями тих будинків, в яких вони розташовані. Цих людей із захоплених приміщень виселити непросто. Правова основа є, але за цим стоять люди та їхнє майно. Тому цю роботу проводитимемо, але не так швидко, як це потрібно було б зробити», — констатував очільник регіону.
Чи є на це в країни час?
Олександр БРУСЕНСЬКИЙ,
м. Полтава