Цікавим візит видався з точки зору формування підходів Папи Франциска до міжрелігійного діалогу. Під час травневого візиту країнами Близького Сходу він наголошував на важливості порозуміння між християнами та мусульманами. Досягнути цього гармонійного стану, як свідчить світова історія, дуже непросто.

Більш оптимістично у цьому сенсі виглядають контакти Ватикану з буддійськими країнами. Корейський півострів став зоною особливої уваги католицьких місіонерів ще на початку минулого століття. Відтоді переважно буддійська Республіка Корея перетворилася на своєрідний оплот католицизму в Азії, адже зміцнити позиції у комуністичному Китаї та у синтоїстській Японії Ватикану так і не вдалося.

Тим ціннішою сприймається Республіка Корея як епіцентр католицького впливу в Азії. Важливим фактором, який стимулював візит Папи Франциска, стало те, що зростання чисельності католиків у Республіці Корея значно зменшилося в останні роки.

Помітною подією було святкування Шостого дня азійської молоді, що є зустріччю молодих католиків з азійських країн. Зустріч включала моління за мир у світі та за поліпшення відносин між двома корейськими державами. Не залишили без уваги візит Папи Франциска до Сеула й у Пхеньяні. КНДР закликала Південну Корею розірвати зв’язки із Заходом та об’єднатися. Утім, ця північнокорейська пропаганда вже є звичною для всіх і нікого не дивує новизною.

Візит Папи до Сеула вирішили не висвітлювати китайські ЗМІ, бо для Піднебесної католицьке питання залишається дуже дражливим у загальних дискусіях із західними країнами щодо релігійних свобод. У цьому сенсі показовим є випад центрального органу Компартії Китаю — газети «Женьмінь жибао», яка рекомендувала Папі Римському більше зосереджуватися на історично традиційних регіонах поширення католицизму та своєрідній моральній кризі секуляризованих суспільств. Із цих коментарів зрозуміло, що Папа ще не скоро дочекається запрошення на відвідання Китаю.