Активність малих груп, які проникли на острова, що належать Норвегії, і на її територію на континенті, підтримувалася мілітаризованими формуваннями у цивільному і відповідно оснащеними.
Метою російського проникнення є ключова для цього регіону інфраструктура, особливо військові об’єкти, такі як бази і аеродроми. Норвезькі служби відповідають на запитання медіа, що усвідомлюють цілі, масштаб і час цих дій.
Російські військові і шпигуни регулярно з’являються у Північній Норвегії, куди їх переправляють, наприклад, на борту рибальських катерів, а також для цих заходів проводяться туристичні екскурсії та інші дії.
Особливе зацікавлення у росіян викликає Свальбард, висунутий на 800 км на північ від найдальшої частини континентальної Норвегії, архіпелаг, відносно близько розташований від острова Земля Франца-Йосифа, де розміщені російські військові об’єкти та системи ППО С-400.
Частина медіа говорить про те, що у діях Росії на Півночі Норвегії можуть брати участь формування, задіяні у 2014 році на території України в Криму і на Донбасі. Норвезькі служби заспокоюють, що ситуація їм відома і перебуває під контролем.
Однак Баренцове море, в якому розташований Свальбард, — це родовища газу і нафти, поділ яких становив протягом довгого часу предмет спору між Норвегією і Росією.
Нині росіяни приділяють велику увагу створенню військових формувань, здатних вести бойову діяльність на далекій півночі, найкращим доказом чого є адміністративне і організаційне виділення Північного флоту на умовах, що відповідають окремому п’ятому військовому округу.
Територія далекої півночі і Арктики — це напрямки, на яких можна очікувати подальшої військової і економічної експансії Росії. Тому норвежці, зберігаючи пильність, спостерігають за діями Москви, однак без зайвої істерики, яка може перешкодити своєчасно помітити реальні загрози.
Петро ПЕТРІВ
