Стик кордону між Сирією, Іраком та Йорданією контролюють солдати приватних військових компаній, найняті на кошти Пентагона. Така диспозиція сил виключає можливість скликання Конституційної ради, яка хоча б теоретично могла б перетворити колишню Сирію на конфедеративну державу.
Послаблений економічними санкціями Іран поступово згортає свою військову присутність у Сирії. Це збільшує навантаження на Росію. Війська Башара Асада впродовж усього поточного літа з перемінним успіхом намагалися за допомогою підрозділів ліванського шиїтського угруповання «Хезболла» захопити останній оплот залишків сирійських прихильників «Ісламської держави» — місто Ідліб.
Турецький президент Реджеп Ердоган намагається створити пояс безпеки по периметру турецько-сирійського кордону. Але проти цього виступають США, які домоглися відмови Катару від підтримки сирійських ісламістів. Також від нинішньої фази сирійського конфлікту самоусунулася Саудівська Аравія, яка дедалі більше застрягає в Ємені.
Дональд Трамп намагається в Іраку і Сирії тримати всі можливості відкритими. У підсумку складається нічийна ситуація, коли жодна зі сторін не може без додаткових ресурсів здобути вирішальну перемогу.
Відкладається на невизначений час скликання конституційної асамблеї, яка за російсько-турецьким задумом мала поділити владу у Сирії. Тобто реально віддзеркалити територіальний поділ країни за наслідками громадянської війни 2011–2019 років.
Це означає, що у сирійський капкан потрапили більшість великих держав, за винятком Євросоюзу і Китаю, які поки що не були у військовому сенсі ангажовані у сирійську війну. Найгірше, що така ситуація виключає можливість швидкого ендшпілю сирійської «шахової партії» та продовжує страждання сирійців.