Албанія виконала умови, висунуті ЄС для початку переговорів, зокрема здійснюючи складну реформу юстиції. Свої зобов’язання виконала також Північна Македонія, яка підписала і реалізувала договір із Грецією, котрий змінив назву держави, та розширила права албанської меншини.
Найбільший опір початку переговорів чинить передовсім Франція, а також Нідерланди і Данія. Влада у Парижі дуже негативно ставиться до прийому нових членів перед реформою самого ЄС. Більше того, Париж не визнає Західних Балкан пріоритетним напрямком політики ЄС.
Данія і Нідерланди мають застереження до стану правопорядку у балканських державах. Прихильниками політики розширення натомість є держави Центральної і Східної Європи та Австрія й Італія.
З ініціативи Польщі вони представили спільну позицію із закликом розпочати переговори з Албанією і Північною Македонією. У ньому підкреслено, що відсутність рішення з цього питання буде мати негативні наслідки для ефективності політики ЄС щодо Балкан і ситуації в регіоні. Але перебіг дебатів в ЄС показує, що досягти компромісу з цього питання буде дуже складно і восени.
Уряд Німеччини офіційно підтримує зближення ЄС з державами Західних Балкан, проте зниження суспільної підтримки для правлячих партій і внутрішні суперечки в коаліції ускладнюють здійснення послідовної політики.
Формально підтримка Німеччини для переговорів про вступ на форумі ЄС залежить від згоди бундестагу і розгляд справи у парламенті відбудеться незабаром після парламентських канікул восени. Але в ХДС і ХСС зростає скептицизм щодо перспективи прийому в ЄС нових країн-членів.
У галузі політики розширення християнські демократи перебувають під тиском з боку «Альтернативи для Німеччини» (АfD), яка вважає держави регіону нездатними досягти стандартів ЄС і сумнівається у потенційній корисності їхнього членства в ЄС.
Правдоподібно, що Берлін також не бажає загострювати суперечку з Францією на тлі прийняття ключових рішень стосовно інституційного формату майбутньої Європейської комісії і ймовірних кадрових рішень в ЄС.
Політичний спір стосовно самого початку переговорів — тобто навіть не прийому в ЄС, а лише технічних умов — вказує на відсутність консенсусу в ЄС стосовно пріоритетів політики щодо держав Західних Балкан.
Політика ЄС на Балканах мала би спиратися на мериторичних критеріях і поглибленні інтеграції, якщо умови, поставлені ЄС, будуть виконані. Невиконання обіцянки, даної Тирані і Скоп’є у 2018 році, підважує довіру до ЄС також у відносинах з іншими державами Західних Балкан.
Європейська комісія вважає, що як Північна Македонія, так і Албанія за рівнем готовності до членства у ЄС не відрізняються від Чорногорії і Сербії, з якими переговори розпочато у 2012-му і 2013 роках.
Відсутність рішення про відкриття переговорів ослабить вплив ЄС на владу держав регіону в галузі запровадження реформ чи вирішення двосторонніх спорів, а передовсім косовсько-сербського конфлікту, який має ключовий вплив на стабільність регіону. В особливо складній ситуації опинився уряд у Скоп’є, який заради інтеграції з ЄС погодився на зміну назви держави.
Відсутність результатів у політиці ЄС також використовується антизахідними середовищами і Росією для послаблення євроатлантичних прагнень держав регіону.

Петро ПЕТРІВ