Правда, новим акцентом американської дипломатії стали заяви Дональда Трампа щодо небажання платити за захист Перської затоки. Тобто арабським країнам регіону натякають на потребу профінансувати у більших обсягах американську військову присутність у регіоні.
З одного боку, нафтовидобувні емірати Перської затоки можуть посилити двостороннє військове співробітництво, аби інвестувати не тільки в американські підприємства військово-промислового комплексу, а й у власну безпеку, гарантовану власними збройними силами.
З іншого боку, певною альтернативою можна вважати залучення до патрулювання в зоні Перської затоки військових кораблів не тільки США, а й країн, які отримують із Затоки нафту. Може йтися про європейців, індійців, китайців, японців.
Але проти такого варіанта виступають США та їхній близький союзник — Саудівська Аравія. Вони разом намагаються переконати нафтовидобувні емірати Перської затоки у необхідності додатково профінансувати ще й створення незалежної Палестини за умов надійних гарантій безпеки Ізраїлю.
Однак за умов стрибків угору-вниз цін на нафту, інфляційного навантаження на страхові фонди арабських шейхів та проблеми з виконанням соціальних програм навряд чи вони матимуть бажання масштабно інвестувати у проект зміцнення безпеки Перської затоки та у вирішення палестинської проблеми.