Оглядачі говорять про занепад «великих народних партій», з якими зло пожартували успіхи «великих коаліцій» (2005–2009, 2013–2017 років, донині), незмінним канцлером яких є Ангела Меркель. Однак коаліційна політика привела до втрати чітких ідеологічних профілів як християнських демократів, так і соціал-демократів.
Крім того, прихід до бундестагу у ролі третьої політичної сили після виборів 2017 року ультраправої популістської партії «Альтернатива для Німеччини» посилив поляризацію німецького політичного поля.
За цих обставин, як вважають німецькі соціологи, Партія зелених «підібрала» виборців, які розчарувались як у християнських демократах, так і в есдеках, але які не готові голосувати за крайні альтернативи.
Фактично Партія зелених утворила новий політичний центр у Німеччині, що дає підстави вважати, що вона витіснить на четверте-п’яте місце «Альтернативу для Німеччини».
Оскільки незрозуміло, чи не відбудуться вибори до бундестагу раніше вересня 2021 року, вже зараз наступниця Ангели Меркель на чолі Християнсько-демократичної партії Аннегрет Крамп-Карренбауер будує мости до «зелених».
Оптимальним варіантом вважається коаліція християнських демократів і «зелених», але вони можуть виявитися не таким надійним коаліційним партнером, як есдеки. Тож на наших очах у Німеччині дійсно відбувається важливе перегрупування політичних сил, які орієнтуються на нові настрої виборців.