Обличчя Пашиняна дивиться на людей не тільки з чашок і майок, розвішаних на вуличних базарах, — лідер регулярно проводить зустрічі з народом, під час яких йому можна особисто поставити різні запитання, у тому числі про підготовку до дострокових парламентських виборів.
Пашинян обійняв найважливішу посаду у Вірменії без чітко сформульованої програми, на хвилі загального народного незадоволення. Масові протести, які прокотилися весною Вірменією, спрямовані були передовсім проти правління попереднього лідера, багаторічного президента, а потім прем’єра Сержа Саргсяна.
Громадянський рух має у Вірменії довгу традицію. Останніми роками відбулося багато акцій проти влади. Люди виходили на вулиці, зокрема реагуючи на підвищення ціни на проїзд міським транспортом, необґрунтоване підвищення ціни на електроенергію чи проти ліквідації парків у центрі столиці.
Громадський активіст Сурен Саакян визнає, що досвід попередніх мітингів дозволив йому та двом іншим активістам вірменської оксамитової революції, Манвелу Саркісяну та Арарату Мірзояну (нині перший заступник прем’єра), запланувати зміну влади у Вірменії.
«Для мене вже у березні було зрозуміло, що люди вийдуть на вулиці, — згадує Сурен Саакян. — План полягав у створенні людям умов для свободи, щоб вони могли робити що хочуть».
Саакян пояснює, що децентралізація протестів була технічним прийомом, який змусив поліцію до капітуляції. Стратегія переформатування лідера невеликої опозиційної партії у лідера всього народу полягала у встановленні контакту з громадянським суспільством.
«Останніми роками опозиція перестала бути опозицією; вона грала за правилами правлячої партії, а не політичних засад, — продовжує Саакян. — Партії були дуже дискредитовані, мали малу підтримку суспільства. Пашинян звернувся безпосередньо до народу: перепросив людей, попросив їхньої підтримки». Саакян розкриває секрети підйому нового лідера народу на політичну вершину.
На момент приходу до влади Нікол Пашинян уже був народним героєм: дозволив повірити вірменам, що їхнє майбутнє залежить від них самих.
Перед приходом до влади Нікол Пашинян неодноразово пояснював, що проведення дострокових парламентських виборів необхідне, щоб звільнити Вірменію від правління олігархічної і корумпованої Республіканської партії Вірменії на чолі із Сержом Саргсяном.
Голова Єреванського пресклубу Борис Навасардян у розмові з журналістами висловив переконання у безперспективності (чергові вибори до парламенту мають відбутись у 2022 році) співпраці між урядом «меншості» і парламентом.
«До виборів Пашинян так чи інакше буде змушений іти на компроміс із Блоком Царукяна і партією «Дашнакцутюн», у руках яких нині перебуває сім міністерських портфелів», — говорить Навасардян.
«Представники уряду не є членами одної команди, кожний із них має особисті і партійні інтереси. До того ж парламентська більшість продовжує належати до партії Сержа Саргсяна — Республіканської партії Вірменії. Дострокові вибори є необхідними, щоб створити єдину команду, готову до проведення швидких змін», — пояснює Навасардян.
Подібну позицію займає інший провідний вірменський політолог Степан Грігорян. Він також вважає, що дострокові вибори виконають свою роль (тобто гарантуватимуть чесний поділ влади), якщо будуть проведені після затвердження парламентом нового Виборчого кодексу.
«Мажоритарна система у такій бідній країні, як Вірменія, не може діяти, бо олігархи просто скуповують голоси виборців. За один голос, як правило, платять десять тисяч драм (приблизно 20 доларів)», — пояснює Грігорян. Також повинен бути більший контроль за списками виборців.
«У Вірменії офіційно проживає приблизно три мільйони жителів і з них приблизно півмільйона постійно або тимчасово перебувають за кордоном. Вибори фальшуються шляхом приписки голосів тих, хто не ходить до урн, бо їх просто нема в країні», — уточнює Грігорян.
Нині триває розробка нового Виборчого кодексу, який згідно з попередніми заявами Пашиняна буде прийнято ще цього літа. Лише у наступну чергу буде оголошено термін дострокових парламентських виборів. Отже, вони не відбудуться раніше, ніж на переломі 2018го і 2019 років. А тим часом уряд зосереджений на виконанні інших обіцянок, даних народу.
З початку травня, коли Пашинян прийшов до влади, до відповідальності притягнуто кілька впливових осіб. Серед них — митний монополіст Армен Унанян. Колишній головний бухгалтер фірми «Газпром Вірменія» (раніше «АрмРосГазпром») улітку 2017 року зареєстрував фірму Norfolk Consulting, яка змушувала імпортерів, щоб саме через неї здійснювали митне оформлення товарів. Про відмову не можна було й думати.
Вірменська Служба національної безпеки в офісах фірми та в домі Унаняна знайшла документи, які підтверджують, що протягом дев’яти місяців діяльності фірма Norfolk Consulting «оптимізувала» податків на сім мільйонів доларів.
Наступною «жертвою» спецслужб стали місцеві супермаркети, їх звинувачено в ухилянні від сплати податків. У Вірменії малі фірми, обіг яких не перевищує 240 тисяч доларів на рік, замість ПДВ платять податок від обігу в обсязі 2%.
Користуючись цією нормою, власники супермаркетів зареєстрували сотні фальшивих індивідуальних підприємців, які ніби діяли на території торгових центрів. Ця схема використовувалася роками і завдала державній казні багатомільйонних збитків.
Податкові шахраї були притягнені до відповідальності, вони мусять компенсувати державі втрати. Рука справедливості особливо сильно досягла власників двох найбільших торгових домів — Yerevan City і Sas. Олігархи і одночасно депутати Самвел Алексанян та Артак Саркісян, бо про них мова, покинули шеренги Республіканської партії Вірменії і стали безпартійними депутатами.
Притягнення до відповідальності представників колишньої правлячої команди (Самвел Алексанян вважається «особистим олігархом Сержа Саргсяна», бо фінансував його президентську кампанію; Унанян був безпосереднім підлеглим колишнього прем’єра Карена Карапетяна) мають бути попередженням і одночасно заохоченням до співпраці олігархів із нинішнім урядом.
Керівник єреванського аналітичного центру Regional Studies Center Річард Гірагосян підтверджує, що нині тривають переговори між прем’єром і олігархами. Останні повинні взяти на себе обов’язок ведення прозорої бухгалтерії, а також компенсувати державі збитки, завдані до цього часу.
Гірагосян припускає, що якщо вони не підуть на співпрацю, то їх чекає доля колишнього міністра оборони Манвела Грігоряна і політичний та громадський остракізм.
Манвел Грігорян, який носив престижне звання «Героя Карабаху», був заарештований за звинуваченням у нелегальному володінні зброєю. У його будинках знайдено кілька сотень тисяч доларів, кілька десятків свідоцтв власності на нерухомість, великий арсенал зброї (гранатомети, карабіни і пістолети), вольєри з дикими тваринами (тигри, ведмеді, страуси).
Володіння таким багатим маєтком може дивувати, але останньою краплею, яка переповнила чашу, стало виявлення «загубленої» допомоги, яка була зібрана громадянами і вислана на фронт під час чотириденної карабахської війни у 2016 році.
Тисячі консервів із тушонкою, бинти, білизна, туалетний папір — все це замість того, щоб потрапити до солдатів, було привласнено генералом, який ще недавно користувався загальною повагою.
На сьогодні Нікол Пашинян має величезний кредит довіри населення. Досі складається враження, що він дійсно хоче втілити революційні гасла в реальні дії.
Проведення дострокових і демократичних виборів у парламент, відмежування політики від великого бізнесу і поліпшення економічної ситуації — ось цілі, які він мусить досягти, щоб залишитися біля керма влади. Час не є його союзником і вже восени дізнаємося, чи він буде тільки перехідним прем’єром.

Євген ПЕТРЕНКО